Справа №449/160/19
05.03.2019 м. Перемишляни
05.03.2019 року , суддя Перемишлянського районного суду Львівської області - Борняк Роман Орестович розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Перемишлянського відділення поліції Золочівського відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення правопорушення передбаченого, -
ч.1 ст.164 КпАП України, -
Згідно адміністративного матеріалу, який надійшов на адресу Перемишлянського районного суду Львівської області, а саме протоколу про адміністратвине №0003150 від 24.01.2019 року, ОСОБА_1, на автомобілі «ОСОБА_2 А-5», номерний знак «ВО1603ВМ», 24.01.2019 року близько 08 год., 50 хв., по вул. Бошівська, 21А в м. Перемишляни Львівської області, проводив господарську діяльність без одержання ліцензії, чим порушив Закон України «Про автомобільний транспорт» та ст.164 КУпАП.
В призначене судове засідання, ОСОБА_1 з'явився, свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП категорично заперечив, зазначивши, що даного правопорушення не вчиняв, оскільки пасажирів не перевозить і господарською діяльністю не займається.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП не знайшло свого підтвердження і він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а справа підлягає закриттю з наступних підстав.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Так, ч.1 ст.164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.
Відповідно до ч.2 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю в ст.3 ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України, ст.14 Господарського Кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підприємницька ж діяльність є одним з видів господарської діяльності, яка полягає в самостійній, систематичній, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення. Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП, №0003150 від 24.01.2019 року, ОСОБА_1, на автомобілі «ОСОБА_2 А-5», номерний знак «ВО1603ВМ», 24.01.2019 року близько 08 год., 50 хв., по вул. Бошівська, 21А в м. Перемишляни Львівської області, проводив господарську діяльність без одержання ліцензії, чим порушив Закон України «Про автомобільний транспорт» та ст.164 КУпАП. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем матеріали справи не містять.
Разом з тим, жодних доказів здійснення ОСОБА_1 будь-якої господарської діяльності суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 взагалі надавав послуги з перевезення пасажирів, чи отримувалися кошти за ці послуги, відсутні пояснення осіб, кому надавалися послуги перевезення, а тим більше, що він здійснював такі дії систематично.
При цьому, суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Таким чином, з огляду на вказане, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №0003150 від 24.01.2019 року, складеного відносно ОСОБА_1, неможливо встановити об'єктивну сторону правопорушення.
Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015р. №222, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Разом з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яких саме дозвільних документів не було у ОСОБА_1.
Оскільки норма ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, то в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути вказано назву документа та посилання на спеціальний закон - спеціальну норму статті закону, якщо одержання цього документа ним передбачено. В даному випадку необхідно було послатися на ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з вказівкою норми закону, яку порушив ОСОБА_1, однак, таке посилання у протоколі відсутнє.
В описовій частині протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не викладено фактичних обставин правопорушення, не вказано яким чином правопорушник здійснював господарську діяльність, на якому маршруті надавав послуги по перевезенню пасажирів, кому надавав такі послуги, чи існувала регулярність надання таких послуг.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення, також не містять даних про те, що ОСОБА_1 здійснював самостійну, ініціативну, систематичну діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, а тому суд приходить до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, яка регулює суспільні відносини саме у сфері господарської діяльності.
Виходячи з того, що ОСОБА_1 не є суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Отже, коли вина особи не доведена належними доказами, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, сумніви щодо обвинуваченої особи слід тлумачити на її користь.
За наведених обставин, при відсутності достовірних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, вважаю, що останній не підлягає адміністративній відповідальності внаслідок відсутності події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно п.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 247, 283, 284, КУпАП ,-
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного судучерез Перемишлянський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Борняк Роман Орестович