Єдиний унікальний номер 448/2036/18
Провадження № 2/448/284/19
про залишення позовної заяви без руху
22.02.2019 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності,
На адресу суду надійшла вищевказана цивільна справа.
Ознайомившись із змістом позовної заяви та проаналізувавши додані до неї додатки, вважаю, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Вимоги до позовної заяви встановлені ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Так, як вбачається із матеріалів справи позивачка звернулась до суду із позовною вимогою немайнового характеру - про розірвання шлюбу та позовною вимогою майнового характеру - про поділ спільно нажитого майна, зокрема автомобіля марки «Mitsubishi Lancer-9», реєстр.№ВС8832НС, з розрахунку 75% вартості позивачу, 25 % вартості відповідачу.
Подана позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, а саме: позивачкою ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом не дотримано вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема позивач: не зазначив ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; не зазначені відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності - вартістю майна.
Згідно з п.22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст. 176 ЦПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Так, ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру
Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями станом на 01.01.2018 рік ) - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762 грн.
Пунктами 1 і 2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ( із змінами та доповненнями станом на 01.01.2018 рік) передбачено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 704,80 грн.; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 704,80 грн.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем з позовною заявою та додатками до суду надано квитанцію про сплату судового збору №144 від 22.12.2018 року на суму 704,80 грн. сплачений за позовну вимогу немайнового характеру (розірвання шлюбу).
Оскільки, ціна позову не визначена позивачем, суд звертає увагу позивача на необхідність сплати судового збору у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір». У разі неможливості визначення ціни позову, суд попередньо визначає розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру в мінімальному розмірі - 704грн. 80 коп., з подальшою сплатою недоплаченої суми судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Недоліки мають бути усунуті шляхом надання платіжного документа про сплату судового збору в зазначеному розмірі за наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УК у Мост.р/Мостиський р-н/22030101; код отримувача за ЄДРПОУ 37929037; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; рахунок отримувача 31216206013252; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу 101; НОМЕР_1; судовий збір, Мостиський районний суд».
Також, в позовній заяві, щодо вимог про поділ спільного майна подружжя не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, що є порушенням вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України.
Суддя звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Так, позивачем у мотивувальній частині позовної заяви зазначено, що вона надала відповідачу власні заощадження у сумі 70000 (сімдесят тисяч) гривень, які зняла із депозитного рахунку у Приватбанку, на придбання їхнього спільного майна - автомобіля марки «Mitsubishi Lancer-9», реєстр.№ВС8832НС, однак доказів наявності (зняття з рахунку) у неї таких коштів не подала.
У порушення вимог ч.1 ст.175 ЦПК України позивачем не чітко викладені вимоги щодо предмета спору - чи просить визнати за нею право власності на 75% спірного майна (автомобіля марки «Mitsubishi Lancer-9», реєстр.№ВС8832НС), чи просить повернути їй 75% вартості такого.
Крім того, як вбачається із матеріалів позовної заяви, до позовної заяви позивач ОСОБА_1 подала клопотання про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі. В обґрунтування цього клопотання позивач вказує, що вона має на утриманні малолітнього сина, єдиним джерелом доходу є одноразова допомога при народженні дитини і що аліментів від чоловіка або іншої допомоги вона не отримує.
Відповідно до вимогст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до оплати судових витрат, або звільнити від їх сплати.
Згідно з ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Дослідивши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачкою не подано доказів на підтвердження обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року та практика Європейського суду з прав людини (зокрема рішення від 19.06.2001 року «Креуз проти Польщі») не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення зазначених вище недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без рухута роз'яснити, що у випадку виконання ним у встановлений строк відповідних вимог ухвали суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання, інакше заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Ухвала є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Ю.В.Кічак