Справа № 234/1909/18
Провадження № 2/234/87/19
іменем України
12 лютого 2019 року
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Переверзевої Л.І.,
секретаря - Ситника О.В.,
за участю представника відповідача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Краматорську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Промекономбанк» до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,-
Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 банк «Промекономбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, посилаючись на наступні обставини.
21.05.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОСОБА_3 ПРОМЕКОНОМБАНК» від 05.09.2014 № 552.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.05.2014 прийнято рішення № 35 про запровадження з 22.05.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРОМЕКОНОМБАНК».
08.09.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 86 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
Відповідно до Рішення № 1324 від 28.07.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів : фізичних осіб «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ«КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та делегування повноважень» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» на один рік по 07.09.2017 включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання платоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на один рік по 07.09.2017 включно.
З цього моменту на діяльність ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» як на банківську установу почали впливати норми спеціального Закону, яким визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом, а уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень. передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення часової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, діючій час запровадження тимчасової адміністрації в Банку) протягом ЗО днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному із критеріїв. Договори зазначені в ч.2 є нікчемними.
Під час перевірки договорів Банку було виявлено про укладання між ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та ОСОБА_2 наступних договорів: Договір № 18-02-13 від 18.02.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг. Банк за договором перерахував відповідачу 155 000,00 грн., Договір № 27-05-13 від 27.05.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг. Банк за договором перерахував відповідачу 159 000,00 грн., Договір № 01-07-13 від 01.07.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг. Банк за договором перерахував відповідачу 200 000,00 грн., Договір № 08-07-13 від 07.07.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг. Банк за договором перерахував відповідачу 100 000,00 грн., Договір № 25-07-13 від 25.07.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг. Банк за договором перерахував відповідачу 110 000,00 грн., Договір № 01-08-13 від 01.08.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг. Банк за договором перерахував відповідачу 212 000,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 перерахував за вказаними договорами відповідачу всього на суму 936 000,00 грн. Вказані договори були укладені з метою штучного виведення активів Банку, оскільки консультаційні послуги за договорами оцінені за суттєво завищеною вартістю.
Договори про надання інформаційних (консультаційних) послуг були укладені на умовах, гірших звичайні, оскільки консультаційні послуги за договорами оцінені за вартістю, яка більше за звичайні ціни, що діяли на дату укладення договорів на такі послуги і договірна ціна консультаційних послуг відрізняється більше, ніж на 20% від звичайної ціни такі послуги.
Вважає вищезазначені договори про надання послуг, укладені між Банком та ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.2, п.З ч.2, п.2 та п.З ч.З статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, діючій на момент запровадження тимчасової адміністрації) нікчемними.
Просили визнати недійсними з моменту вчинення Договір №18-02-13 від 18.02.2013 про надання послуг, Договір №27-05-13 від 27.05.2013 про надання послуг, Договір №01-07-13 від 01.07.2013 про надання послуг, Договір №08-07-13 від 07.07.2013 про надання послуг, Договір №25-07-13 від 25.07.2013 про надання послуг, Договір №01-08-13 від 01.08.2013 про надання послуг та застосувати до правочинів наслідки недійсності правочинів.
В судові засідання представник позивача не з'явився, був повідомлений належним чином, надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач підтримав свого представника.
Суд, вислухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.
Між ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та ОСОБА_2 були укладені наступні договори: Договір № 18-02-13 від 18.02.2013 року про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг, сума договору - 155 000,00 грн., Договір № 27-05-13 від 27.05.2013 року про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе надання інформаційних (консультаційних) послуг,сума договору - 159 000,00 грн., Договір № 01-07-13 від 01.07.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання надання інформаційних (консультаційних) послуг,сума договору - 200 000,00 грн., Договір № 08-07-13 від 07.07.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання надання інформаційних (консультаційних) послуг, сума договору - 100 000,00 грн., Договір № 25-07-13 від 25.07.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання надання інформаційних (консультаційних) послуг,сума договору - 110 000,00 грн., Договір № 01-08-13 від 01.08.2013 про надання послуг, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання надання інформаційних (консультаційних) послугсума договору - 212 000,00 грн.
Вказані зобов'язання ОСОБА_2 були виконані, про що маються ОСОБА_5 приймання передачі виконаних робіт до договору № 18-02-13 від 18.02.2013 року, до договору № 27-05-13,від червня 2013 року, до договору № 01-07-13 від 1 липня 2013 року від серпня 2013 року , до договору № 08-07-13 від 7 липня 2013 року від вересня 2013 року, до договору
21.05.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОСОБА_3 ПРОМЕКОНОМБАНК» від 05.09.2014 № 552.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.05.2014 ПРИЙНЯТО рішення № 35 про запровадження з 22.05.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРОМЕКОНОМБАНК».
08.09.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 86 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
24.07.2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» ОСОБА_2 направлено повідомлення про нікчемність Договорів про надання послуг №07/405 від 24.07.2014, згідно якого вказані Договори були укладені на умовах, гірших за звичайні, оскільки консультаційні послуги за договорами оцінені за вартістю, яка більше за звичайні ціни, які діяли на момент укладення відповідного договору на такі послуги і договірна ціна консультаційних послуг відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі майнові права. В обґрунтування вказаного повідомлення також зазначено, що середня заробітна плата працівників юридичного управління Банку у вказаний період складала 8000,00 грн., а середня заробітна плата в Донецькій області становила 3500,00 грн. згідно даних Державної служби статистики України. 11.11.2013 рокуОСОБА_2 був прийнятий на роботу Банком на посаду заступника начальника відділенняз юридичних питань з посадовим окладом 4500, 00 гривень на місяць. Крім цього, в повідомленні зазначено, що з актів приймання-передачі послуг, підписаних ОСОБА_5, не випливає, що ОСОБА_3 дійсно отримав послуги, оскільки за такий короткий проміжок часу неможливо подати до суду позови, отримати судові рішення, які набрали законної сили, передати до органів виконавчої служби виконавчі документи та здійснювати представництво інтересів Банку в органах виконавчої служби.
Відповідно до ОСОБА_6 ДФС від 13.10.2016 № 22286/6/99-99-15-03-02-15 під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Отже, дані, наведені в повідомленні про нікчемність Договорів про надання послуг №07/405 від 24.07.2014 жодним чином не свідчать про звичайні ціни, для послуг, які були предметом оспорюваних договорів та які склалися на момент їх укладення. Для порівняння в якості звичайних цін наведено розміри заробітних плат, які не можуть вважатися ринковою ціною на певний вид послуг, оскільки сторони трудового договору безумовно пов'язані як фактично, так і юридично.
Відповідно до п. 7 ПП ВС України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року (далі- Постанова) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків.
Згідно з ст. 215 ЦК України (в редакції від 07.07.2014 року,чинній на момент здійснення повідомлення)) правочини (у тому числі договори) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з п.2 ч.3, п.3 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( в редакції від 11.07.2014 року, чинній на момент здійснення повідомлення) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Відповідно до п.4 ч. 3 ст.2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. Відповідно до якого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, підстави вважати, що позивач оплатив послуги за Договором №18-02-13 від 18.02.2013 про надання послуг, Договором №27-05-13 від 27.05.2013 про надання послуг, Договором №01-07-13 від 01.07.2013 про надання послуг, Договором №08-07-13 від 07.07.2013 про надання послуг, Договором №25-07-13 від 25.07.2013 про надання послуг, Договором №01-08-13 від 01.08.2013 про надання послуг за цінами, нижчими від звичайних та що оплата на 20 відсотків і більше відрізнялася від вартості інших послуг, отриманих банком, відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Промекономбанк» до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним задоволенню не підлягає.
У зв'язку з наведеним, та, керуючись ст.10, 12, 81, 263, 265 ЦПК України,-
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 банк «Промекономбанк» до ОСОБА_2 про визнання з моменту вчинення недійсними Договору №18-02-13 від 18.02.2013 про надання послуг, Договору №27-05-13 від 27.05.2013про надання послуг, Договору №01-07-13 від 01.07.2013 про надання послуг,Договору №08-07-13 від 07.07.2013 про надання послуг, Договору №25-07-13 від 25.07.2013 про надання послуг,Договору №01-08-13 від 01.08.2013 про надання послуг - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Краматорського міського суду ОСОБА_6