19 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 160/8903/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 (головуючий суддя Конєва С.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89), третя особа без самостійних вимог: начальник Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів №297/ОС-17, 298/ОС-17 від 09.10.2017, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
Представник позивачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89), третя особа: начальник Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів №297/ОС-17, 298/ОС-17 від 09.10.2017, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 позовну заяву повернуто позивачеві. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позов підписано особою, яка не мала права її підписувати. А саме, позов підписано від імені позивачів - адвокатом ОСОБА_4 на підставі ордерів та договору про надання правової допомоги, проте зі змісту вказаних ордерів та договору не вбачається надання права адвокату ОСОБА_4 на підписання позову від імені позивачів.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представником позивачів (адвокатом ОСОБА_4О.) подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити позов для продовження розгляду до окружного адміністративного суду. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги, долученого до позову, адвокатові надаються права, передбачені процесуальним законодавством без обмеження.
Представником відповідача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Доводи відзиву є аналогічними тим, що зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 03.12.2018.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин застосував приписи ч. 4 ст. 59 КАС України, п.3 ч.4 ст. 169 КАС України.
А саме, висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що договір про надання правової допомоги, долучений до матеріалів позовної заяви, не містить посилань на надання адвокатові права на підписання від імені довірителів позовної заяви.
Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому верховенство права є однією із засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 1 частини 3 статті 2 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина 5 статті 5 КАС України).
Водночас статтею 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч. 2 ст. 60 КАС).
Натомість, матеріали справи не містять обмежень, зазначених в ордері. Також обмежень не зазначено в договорі про надання правової допомоги.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, в силу положень якої представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення здійснюється виключно адвокатами.
Наведене кореспондується з положеннями статті 57 КАС України, в частині 1 якої закріплено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом абзацу 1 підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Застереження щодо виключення з цього правила міститься лише в абзаці 3 названого підпункту, яким передбачено, що представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Згідно із частинами 1 та 3 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до частини 4 цієї ж статті повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI.
Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зокрема, її частинами 1 та 2) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно з пунктом 14 Положення №36 ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Реквізити ордеру встановлені пунктом 15 Положення №36 й в переліку останніх відсутні вказівки на необхідність вчинення безпосередньо особою, якій надається правова допомога, будь-яких застережень й відміток про обмеження правомочності адвоката та їх скріплення особистим підписом.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката й надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.
Такий ордер (відповідно до змісту частин 1, 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору й адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Аналогічна позиція викладена і в постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) та в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 № 822/1734/18.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_6 на підтвердження повноважень якого долучено копії договорів про надання правової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідно копії ордерів: серії ДП № 268/08 від 21.11.2018, серії ДП № 268/08 від 21.11.2018 (а.с.12,13; 15,16).
Відповідно до п. 1.2 вказаних договорів про надання правової допомоги від 21.11.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передають адвокату ОСОБА_7 всі права і обов'язки, передбачені ст. 27, 31, 42, 44 ГПК, ст. 48, 49, 50, 51 КАС України, ст. 269, 271 КУпАП без обмеження для участі у справі в якості його представника без обмежень.
Статтею 49 КАС України (в редакції чинній на час укладення договору) визначено права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Так, відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неналежне підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_6 своїх повноважень при зверненні до суду з позовом від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та наявність підстав для повернення такої позовної заяви на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, за змістом якої позовна заява повертається позивачеві, якщо її подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у суду першої інстанції підстав для повернення позовної заяви.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 320 КАС України, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 26.02.2019.
Головуючий суддя Ю.В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя С.М. Іванов