Справа № 826/8757/18 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
05 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати позивачу пенсію з урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з червня 1986 року по серпень 1986 року відповідно до довідки дочірнього підприємства «Іванківська ПМК - 8» від 27.09.2011 № 46 з дати призначення пенсії, а саме з 27.06.2012 по 26.12.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія), що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію позивачу обчислено на підставі довідки про заробітну плату № 46 від 27 вересня 2011 року, видану дочірнім підприємством «Іванківська ПМК - 8» за період роботи з 01.03.1985 по 31.01.1988 та довідки № 67 від 19.10.2011, виданої Київським політехнічним інститутом за період роботи з 01.01.1988 по 31.08.1990.
30.03.2018 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зі заявою (скаргою) на дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій вказав, що при призначенні пенсії ОСОБА_2 не враховано довідку про заробітну плату в зоні відчуження з дочірнього підприємства «Іванківська ПМК - 8». Після звернення до пенсійного органу, йому повідомлено, що він має право на перерахунок пенсії по заробітній платі виключно лише згідно зі статтею 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. Також зазначив, посилаючись на частину 2 статті 27 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, що має право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальними нормами - Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV, чи спеціальними нормами - Закону України від 28.02.1991 № 796-XII, а тому просив роз'яснити йому підстави неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_2 довідки про заробітну плату в зоні відчуження з Дочірнього підприємства «Іванківська ПМК-8» та невиплати пенсії з урахуванням заробітку в зоні відчуження. Також, просив надати відповідну вказівку щодо перерахунку пенсії позивачу з моменту призначення по теперішній час відповідно до статті 57 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 27.04.2018 № 16796/02/п-3187 надало відповідь, зазначивши, що відповідно до статті 57 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV. Також, відповідач повідомив, що 11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-08, у зв'язку з чим 01.10.2017 позивачу здійснено автоматизований перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір його пенсії становить 1 492, 25 грн.
Позивач, вважаючи, що відмова відповідача щодо перерахунку пенсії ґрунтується лише на формальних підставах, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві жодних рішень щодо позивача прийнято не було, пенсійний орган надав лише відповідь на звернення ОСОБА_2 у формі листа, керуючись Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян». В свою чергу, позивач, звертаючись до суду не просив визнавати протиправними жодні дії, рішення чи бездіяльність відповідача, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позову.
Апелянт у своїй скарзі, посилаючись на практику Верховного Суду України, зазначає, що має право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальними нормами - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чи спеціальними - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому наявні всі передбачені чинним законодавством підстави для перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітку за роботу в зоні відчуження відповідно до довідки, виданої ДП «Іванківська ПМК-8» від 27.09.2011 № 46.
Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Водночас, Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону
Статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регламентовано, що у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця,-середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Із вищевказаних норм слідує, що особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» або спеціальним - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 185/3101/17 та Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 754/12072/14-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зайнятий на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Разом з тим, як вбачається зі змісту листа № 16796/02/п-3187 від 27.04.2018 відповідачем заява про перерахунок пенсії, відповідно до ст. 57 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по суті не розглядалась. Вказаний лист фактично носить інформаційний характер щодо розміру пенсії, яка отримується позивачем та порядок її призначення.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (ст. 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонду України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункту 1 пункту 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Відповідно до 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, даними правовими нормами регламентовано порядок прийняття та підписання рішень пенсійного органу про призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший.
При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 573/2476/16-а та від 21.09.2018 у справі № 805/465/18-а.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заяву про перерахунок пенсії відповідно до ст. 57 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем відповідного рішення по суті розгляду заяви не прийнято.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів розгляду заяви позивача від 30.03.2018 про перерахунок пенсії та прийняття рішення, відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то колегія суддів вважає, що з метою належного та ефективного способу захисту прав позивача, застосовуючи приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду у встановленому порядку заяви позивача про перерахунок пенсії, відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві розглянути вказану заяву.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо нерозгляду у встановленому порядку заяви ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) про перерахунок пенсії відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з червня 1986 року по серпень 1986 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) розглянути заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) про перерахунок пенсії відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з червня 1986 року по серпень 1986 року та винести відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 07.03.2019.