01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 березня 2019 року Справа № 620/3485/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Волошиної Ю.С.,
представника відповідача Черевка А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі
за позовом військової частини НОМЕР_1
до Управління Держпраці у Чернігівській області
про скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач) про скасування постанови від 13.09.2018 р. № 25-02-015/0549/232 про накладення штрафу в розмірі 3723,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що працівники, яким було несвоєчасно виплачено заробітну плату перед відпусткою, порушили графік відпусток і що в наданих йому бюджетних асигнуваннях не було передбачено коштів на виплату відпускних у відповідний період.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та, зокрема зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення на військову частину штрафу відповідач діяв правомірно, що ним досліджувалися всі обставини виявленого правопорушення та всі надані позивачем первинні документи, а також наголошує на тому, що в судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі позивачем визнано факт виплати заробітної плати працівникам за весь час їхньої щорічної відпустки з порушенням строків, встановлених ч. 4 ст. 115 КЗпП України, тобто визнав факт допущення правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до відповідача надійшло колективне звернення працівників Військової частини НОМЕР_1 щодо додержання законодавства про працю у частині дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки, допомоги по листку непрацездатності, обліку робочого часу працівників, повідомлення про розміри оплати праці, встановлення посадових окладів за 2016, 2017, 2018.
У зв'язку з цим відповідачем видано наказ від 15.08.2018 р. № 231 «Про проведення контрольних заходів», яким передбачено проведення інспекційного відвідування Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ).
На підставі направлення на проведення контрольного заходу від 15.08.2018 р. № 930 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_1 у період з 20 по 22 серпня 2018 року було проведене інспекційне відвідування Військової частини НОМЕР_1 .
За результатами вказаного інспекційного відвідування позивача контролюючим органом виявлено порушення строків виплати заробітної плати за час щорічної відпуски (ч. 4 ст. 115 КЗпП України), про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22.08.2018 р. № 25-02-015/0549.
У зазначеному акті перевірки встановлено, що заробітна плата працівникам за час щорічної відпустки не виплачувалась за три дні до дати її початку:
- наказом ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2017 р. надано щорічну основну відпустку працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 03 червня по 02 липня 2017, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2017 заробітна плата за всі дні щорічної відпустки ОСОБА_2 - 1837,43 грн., ОСОБА_4 - 1822,10 грн. була виплачена 30.06.2017 р.;
- наказом ВЧ НОМЕР_1 від 01.02.2018 р. № 20 надано щорічну основну відпустку ОСОБА_2 з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р., відповідно до розрахунково-платіжної відомості за лютий 2018, заробітна плата за час щорічної відпуски, разом із допомогою на оздоровлення була виплачена двома частинами: 12.02.2018 - 2012,50 грн. та 23.02.2018 - 2722,71 грн.
- наказом ВЧ НОМЕР_1 від 20.04.2018 р. № 77 надано щорічну основну відпустку ОСОБА_5 з 11.05.2018 по 08.06.2018, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за травень 2018, заробітна плата за час щорічної відпуски, разом із заробітною платою за першу половину травня в сумі 3576,86 грн. була виплачена 11.05.2018 р.
На момент проведення інспекційного відвідування заяви від найманих працівників про перенесення виплати заробітної плати за час щорічної відпустки на інший період були відсутні.
Складений за результатами перевірки акт підписаний тимчасово виконуючим обов'язки командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 без зауважень.
22.08.2018 р. інспектором праці Гущіною І.Б. винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-02-015/0365.
13.09.2018 р. заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області прийнято постанову № 25-02-015/0549/232 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3723,00 грн.
Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про надання відпустки співробітникам поза межами затвердженого графіку відпусток, без урахування періодичності надходження відповідних бюджетних асигнувань прийнято саме керівником позивача і те, що ВЧ фінансується за рахунок бюджетних коштів, не є підставою для звільнення її від відповідальності за порушення законодавства про працю.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Положенням про Управління Держпраці у Чернігівській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 р. № 84 (далі - Положення № 84), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 115 КЗпП України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
У ч. 1 ст. 21 Закону № 504/96-ВР заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Згідно з п.п. 1, 7 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п.п. 1, 4 Положення № 84 Управління Держпраці у Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Управління поширюються на територію Чернігівської області.
Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
У п. 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю
Отже, недотримання роботодавцем строків виплати працівникам заробітної плати є порушенням трудового законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на територіальні органи Держпраці.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що заробітна плата працівникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за час щорічної відпустки не виплачувалась позивачем за три дні до дати її початку, що є порушенням ч. 4 ст. 115 КЗпП України та вказує на правомірність застосування відповідачем до ВЧ НОМЕР_1 штрафних санкцій, визначених у постанові від 13.09.2018 р. № 25-02-015/0549/232.
Доводи апелянта про те, що працівники, яким було несвоєчасно виплачено заробітну плату перед відпусткою, порушили графік відпусток і що в наданих йому бюджетних асигнуваннях не було передбачено коштів на виплату відпускних у відповідний період, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не є правовою підставою для порушення законодавчо визначеного строку виплати працівникам заробітної плати при наданні щорічної відпустки та/або для звільнення роботодавця від відповідальності за порушення такого строку.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного позову та вважає, що судом повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року - без змін.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 06 березня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: