28 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6270/18
головуючий суддя І інстанції -Дєєв М.В.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року у справі № 0440/6270/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 344483-1314-0403 від 06.03.2018 року, прийнятого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що розмір розрахованої податковим органом орендної плати суперечить розміру відповідного платежу, встановленого умовами договору № 12889 оренди земельної ділянки, укладеного 24.06.2014 року між Дніпродзержинською міською радою та позивачем, з урахуванням ставок орендної плати за земельні ділянки, встановлених органом місцевого самоврядування в нормативно-правових актах - рішеннях Кам'янської міської ради від 29.09.2017 року № 816-19/VII, від 22.06.2018 року № 1105-25/VII.
Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції,24.06.2014 року між Дніпродзержинською міською радою (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір № 12889 оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 1.1. договору оренди земельної ділянки Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 26 В м. Дніпродзержинськ, кадастровий номер 1210400000:02:004:0118, згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Відповідно до п. 2.1. договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2707 га для розміщення гаражного комплексу.
Відповідно до п. 3.1. договору оренди земельної ділянки договір укладається строком до 30.05.2024 року.
24.06.2014 року вищезазначена земельна ділянка була передана Дніпродзержинською міською радою в оренду Позивачу, що підтверджується актом приймання передачі земельної ділянки.
Під час укладання договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 515 358,66 грн. (середня вартість зем. ділянки 199,64 грн./кв.м; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К(і) - 1,000), що підтверджується витягом № 1610 від 15.10.2014 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
На зазначеній земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомого майна (нежитловий) - гаражний комплекс належний позивачу на праві приватної власності запис № 682 в книзі № 5, що підтверджується Витягом Дніпродзержинського БТІ № 8431320 від 23.09.2005 року.
06.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №344483-1314-0403, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 29332.25 грн. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір розрахованої відповідачем орендної плати відповідає вимогам податкового законодавства, а тому відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №344483-1314-0403 від 06.03.2018 року. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України,використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено..
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України,дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону
Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Згідно п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100
Отже, Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.
Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285 - 287 цього кодексу.
Окрім того, відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі",розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, а Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.
Поряд з вказаним, згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі",орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Як вбачається з п. п. 4.1, 4.2 договору оренди земельної ділянки № 12889 від 24.06.2014 року, укладеного між позивачем та Дніпродзержинською міською радою, орендна плата вноситься «Орендарем» виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 15460.76 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ», ст. 288 Податкового кодексу України.
Обчислення розмір орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
При цьому, п.п. 4.4.3 вказаного договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
З зазначеного вбачається, що між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_1 було погоджено фіксований розмір орендної плати, який складає 15460.76 грн. та визначено, що розмір орендної плати може бути переглянутий, зокрема, в разі зміни розмірів зміни коефіцієнтів індексації.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов'язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з п. 12.1 договору оренди земельної ділянки № 12889 від 24.06.2014 року, зміна договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
В свою чергу, як свідчать встановлені обставини справи, станом на 2018 рік, зміни до вказаного договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати, сторонами не погоджувались та не вносились.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2018 рік за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Відтак, враховуючи що розмір орендної плати за договором оренди землі відповідає положенням п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий орган, який не є стороною за вказаним договором оренди землі, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення і, на що не звернув увагу суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.
Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.06.2018 року по справі № 813/3819/17, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 344483-1314-0403 від 06.03.2018 року було прийнято податковим органом необґрунтовано та підлягає скасуванню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд керується приписами ст. 139 КАС України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року у справі № 0440/6270/18 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 344483-1314-0403 від 06.03.2018 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 704.80 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1057.20 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова