Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 березня 2019 р. Справа№200/1286/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту якого позивач просить: визнати дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, які полягають у невиплаті пенсії ОСОБА_1 у лютому 2018 року та починаючи з 01 червня 2018 року протиправними; зобов'язати Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати пенсії за період лютий 2018 року та з 01 червня 2018 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк”.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем у лютому 2018 року протиправно не виплачено суму пенсії, з березня 2018 року по травень 2018 року пенсію виплачено та з червня 2018 року пенсійні виплати знову припинені з підстав не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують конституційні права звернулась до суду із даним позовом за захистом порушеного права на отримання соціальної виплати - пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу дійсно була призупинена з 01.02.2018 року (згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради) та помилково поновлена з 01.03.2018 року. З 01.06.2018 року пенсійні виплати припиненні до з'ясування. При цьому, свої дії щодо призупинення виплати пенсії позивачу, відповідач обґрунтовує виконанням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей”, Постанови КМУ №509 від 01.10.2014 року, Постанови №365 від 08.06.2016 року, та постанови КМУ №136 від 18.02.2016 року, Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкаУкраїни (паспорт серії ВА № 425645) РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач - Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Позивач перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. У лютому 2018 року позивачу не виплачено суму пенсії, з березня 2018 року по травень 2018 року пенсію виплачено та з червня 2018 року пенсійні виплати знову припинені на підставі проведеної перевірки пенсійних справ.
Судом встановлено що позивач з 02.06.2016 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про що у паспорті зроблено відповідні позначки.
Отже, предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо невиплати (не поновлення виплати) пенсії позивачеві у зв'язку з ненаданням довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи або письмового повідомлення управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської райдержадміністрації про відмову у у видачі довідки із зазначенням підстав такої відмови.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Постанова № 22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є:
- паспорт громадянина України,
- тимчасове посвідчення громадянина України,
- посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання,
- посвідчення біженця,
- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту,
- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Нормами статті 6 зазначеного Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Як встановлено судом, позивач реалізував своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись до с. Луганське, Бахмутського р-н, Донецької області, де зареєструвалась за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку. Про факт реєстрації позивача на території, підконтрольній українській владі відповідач був обізнаний та зазначене не оскаржується відповідачем.
Суд не приймає доводи відповідача, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання здійснюється з урахуванням вимог законодавчих актів, що регулюють питання реєстрації та виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з огляду на наступне.
Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон № 1706 VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою, відповідно до норм частини першої статті 1 зазначеного Закону є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706 VII).
Нормами статті 5 Закону № 1706 VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що оскільки позивач з 02.06.2016 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання положення зазначеного закону на позивача не поширюються, а відповідно - виплата належної пенсії позивача має бути здійснена управлінням на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI.
Враховуючи вищевказане суд визнає безпідставними посилання на норми постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок здійснення соціальних виплат (у тому числі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовуються до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх рішеннях від 07 березня 2018 року у справі № 242/3044/17 (адміністративне провадження № К/9901/2631/17), від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11095/17 (адміністративне провадження № К/9901/163/17).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача є протиправними, а тому останього слід зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з лютого 2018 року з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768, 40 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок суб'єкта владних повноважень понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (Донецька область, Бахмутський р-н, с. Луганське, провул. Зелений, 19, РНОКПП НОМЕР_1) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, які полягають у невиплаті пенсії ОСОБА_1 у лютому 2018 року та починаючи з 01 червня 2018 року протиправними.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати пенсії за період з 01 лютого 2018 року та з 01 червня 2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок уповноваженого позивачем банку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (Донецька область, Бахмутський р-н, с. Луганське, провул. Зелений, 19, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 01 березня 2019 року.
Суддя Буряк І. В.