07 лютого 2019 року 17:05Справа № 280/4821/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (вул. Промислова, буд. 46-Е, м. Енергодар, Запорізька область, 71503) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправними та скасування постанов,
14.11.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (далі - позивач або ПрАТ «Електропівденмонтаж-10») до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови №ЗП 1954/580/АВ/П/ПТ/ЗБ-2ФС від 01.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 11169,00 грн., №ЗП 1954/580/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 01.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем в повній мірі не з'ясовані та не враховані обставини повідомлені ПрАТ «Електропівденмонтаж-10». Відповідачем встановлено, що у передбачені ст.115 КЗпП України строки, а саме не пізніше 22-го числа та 7-го числа місяця повинна сплачуватись заробітна плата, однак заробітна плата сплачувалась невчасно. Проте заробітна плата не сплачувалась вчасно у зв'язку з невиконанням ВП «Запорізька АЕС» своїх договірних зобов'язань про оплату виконаних робіт ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» за договорами. На рахунках ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» станом на 22-ге число та 7-ме число кожного місяця були відсутні асигнування, які давали б можливість сплатити заробітну плату. Таким чином, невиплата заробітної плати у вказані законодавством терміни пов'язана з бездіяльністю контрагенту ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» за договорами та відсутністю на рахунках товариства грошових коштів у розмірах фонду заробітної плати. Висновок відповідача про те, що заробітна плата за вересень 2018 року залишається невиплаченою, не відповідає фактичним обставинам та є помилковим. Що стосується питання допуску ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до виконання робіт без укладення трудового договору, то відповідач дійшов помилкових висновків про те, що в угоді між ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачаються ознаки трудових відносин, що зумовило накладення на позивача штрафу в розмірі 223380,00 грн. При цьому не наведено жодного доказу, який вказує на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно перебували у фактичних трудових відносинах з ПрАТ «Електропівденмонтаж-10». Висновки відповідача щодо виникнення між підприємцем та фізичними особами трудових відносин, та відповідно про допуск фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору є помилковими, оскільки з фізичними особами укладені договори про надання послуг, тобто цивільно-правові договори. Зазначає, що законодавство України не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правовідносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
Ухвалою від 19.11.2018 позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову.
04.12.2018 від позивача надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 10.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/4821/18, судове засідання призначено на 10.01.2019.
Відповідач позов не визнав. 26.12.2018 за вх.№42633 від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що з 10.10.2018 по 11.10.2018, згідно акту №ЗП1954/580/АВ, було проведено інспекційне відвідування позивача. Інспекційним відвідуванням було встановлено, що виплати заробітної плати працівникам ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» здійснювались з порушенням термінів виплати передбачених ч. 4 ст.115 КЗпП, а саме не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Твердження позивача, що на час виплати заробітної плати були відсутні асигнування, на рахунках підприємства не звільняють його від відповідальності за порушення законодавства. Законодавством не встановлено жодних виключень чи обставин, які могли б звільнити від відповідальності. В даному випадку навпаки - чітко визначено вид та розмір фінансової відповідальності за порушення законодавства щодо порушення строків виплати заробітної плати. Щодо інших порушень вимог законодавства зазначив, що ОСОБА_3, згідно до укладеного договору з підприємством про надання послуг, повинна виконувати спостереження за базою. Проте вказані послуги здійснюються в межах діяльності ПрАТ «Електропівденмонтаж-10», відповідають повністю функціям сторожа, посада якого внесена до штатного розпису підприємства. Тобто, одні і ті ж функції з охорони виконуються з однією особою на підставі трудового законодавства, а з ОСОБА_3 на підставі цивільно-правового договору. Щодо ОСОБА_4, який, згідно договору про надання послуг, зобов'язаний надавати послуги по обстеженню водіїв перед виїздом на лінію, то медичний працівник з медичною освітою за спеціальністю «сестринська справа» згідно з п.1.8 «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» може здійснювати щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів, однак даний вид діяльності підлягає ліцензуванню. ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» необхідно було забезпечити укладення договору про щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів із закладом охорони здоров'я або із суб'єктом господарювання, які мають на це відповідну ліцензію. При цьому, враховуючи чинні норми права, позивач не був позбавлений можливості прийняти осіб, що виконують такі функції, до себе на роботу за сумісництвом для отримання консультативних послуг, тощо з належним оформленням трудового договору. В зв'язку з викладеним вважає, що постанови про накладення штрафів прийняті обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та є правомірними. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
09 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№996), в якій вказав, що при складанні протоколу та винесенні спірних рішень не з'ясовані істотні для справи обставини щодо відсутності у ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» асигнувань для своєчасної виплати зарплати, як наслідок, відсутність вини позивача у вчиненні даного правопорушення. Невиплата заробітної плати у вказані законодавством терміни пов'язана з бездіяльністю ВП «Запорізька АЕС» як контрагента ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» за виконаними роботами згідно укладених договорів та відсутністю на рахунках товариства грошових коштів у розмірах фонду заробітної плати. Звертають увагу суду на ті обставини, що з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено саме цивільно-правові договори, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надавала послуги спостереження за базою, а ОСОБА_4 надавав послуги з обстеження водіїв на предмет спроможності керувати транспортом. Виконання умов цивільно-правових угод з вказаними особами не підпадають під визначення трудових відносин, оскільки є юридично самостійними, не здійснюються у межах діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за фактично виконану роботу. Укладені позивачем з фізичними особами угоди на виконання робіт (надання послуг) мають всі притаманні ознаки для договорів даного виду, пов'язані з діяльністю позивача і викликані виробничими потребами. Зазначені обставини також підтверджуються постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 22.11.2018 по справі №316/1888/18, якою провадження в справі про притягнення ОСОБА_6 (голова правління ПрАТ «Електропівденмонтаж-10») до адміністративної відповідальності за ч.1 та ч.3 ст.41КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.01.2019 судове засідання відкладалось на 07.02.2019.
Представник позивача, у судовому засіданні, наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 07 лютого 2019 року на підставі ст.250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно наказу Держпраці у Запорізькій області № 1647 від 09.10.2018 року про проведення інспекційного відвідування ПрАТ «Електоропівденмонтаж-10» з питань додержання законодавства про працю, оформлення трудових відносин, строків виплати заробітної плати, дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці видано направлення на проведення інспекційного відвідування № 866 від 09.10.2018
З 10.10.2018 по 11.10.2018 було проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування від 11.10.2018 №ЗП1954/580/АВ.
01.11.2018 відповідач, в особі заступника начальника ГУ Держпраці в Запорізькій області ОСОБА_7, розглянув справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 11.10.2018 року №ЗП1954/580/АВ, за результатами яких прийняв:
- постанову № ЗП1954/580/АВ/П/ПТ/ЗБ-2ФС від 01.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 11169,00 грн. (а.с. 15),
- постанову № ЗП1954/580/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 01.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн. (а.с. 13-14).
Згідно постанови № ЗП 1954/580/АВ/П/ПТ/ЗБ-2ФС від 01.11.2018 року позивач порушив частини 1, 2, 4 ст.115 КЗпП України - виплата заробітної плати проводиться з порушенням строків встановлених чинним законодавством, а саме: згідно розрахунково-платіжних відомостей заробітна плата за липень 2018 року в сумі 580,7 тис. грн., була виплачена 28.08.2018 р., заробітна плата за першу половину серпня 2018 року в сумі 338,60 тис. грн. була виплачена 26.09.2018 року, за другу половину серпня 2018 року в сумі 334,4 тис. грн. була виплачена 03.10.2018 року. Заробітна плата за вересень 2018 року станом на 10.10.2018 року залишається невиплаченою. Виплата заробітної плати за весь час щорічної відпустки на підприємстві проводиться з порушенням. Так, згідно наказу від 21.03.2018 №59-к ОСОБА_8 була надана щорічна відпустка з 26.03.2018 по 19.04.2018, але заробітна плата за час щорічної відпустки була виплачена 13.04.2018 в сумі 568,38 грн. та 24.05.2018 в сумі 1713,77 грн.
Згідно постанови № ЗП 1954/580/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 01.11.2018 року в порушення вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України позивачем були допущені до виконання робіт без укладання трудового договору, а саме: в договорі про надання послуг від 02.02.2017 укладених між ОСОБА_3 як виконавця та ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» як замовником, в особі голови правління ОСОБА_6, встановлено:
Предметом договорів є надання послуг, а саме спостереження за стаціонарним господарським об'єктом, майном, матеріальними цінностями, що знаходяться в межах об'єкта, а також вантаж, який перевозять транспортом, пропуск працівників, відвідувачем транспорт та випускає з території об'єкта в порядку та по зразкам документів затвердженими керівництвом, разом зі змінником перевіряють цілісність господарського об'єкту, наявність замків в місцях зберігання матеріальних цінностей, візуально контролювати периметр огорожі.
Зазначені види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат. При цьому в договорі відсутні обсяги робіт, тобто оплаті підлягає процес праці, а не її результат.
Обов'язки ОСОБА_3 згідно договорів про надання послуг від 02.02.2018 збігаються з колом обов'язків за посадою - охоронця, які передбачені класифікатором професій. Крім того, відповідно до штатного розпису на 2017 рік затвердженого головою правління ОСОБА_6, у якому присутня посада охоронця. Відповідно до штатного розпису, який діяв на момент укладання договору з вищезазначеною особою, кількість штатних одиниць за посадою охоронець складає 1 одиницю.
Отже, за наявності вільної даної посади у штатному розписі, прийняття на роботу, для виконання зазначених робіт, має здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства, тобто має укладатися трудовий договір.
У вищевказаному договорі №17-2017ЦПХ відсутня інформація щодо попередньої або поетапної оплати, при цьому, відповідно до наданих Актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №17-2017ЦПХ, оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору.
Постійний характер праці. Так, вищевказаний ЦПД укладений на 10 календарних місяців 2017 року.
Виходячи з вищевикладеного, відносини які складаються між Виконавцем та Замовником передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці.
В договорі про надання послуг від 01.01.2017, укладеним між ОСОБА_4, як виконавця, Виконавець та ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» як замовником, в особі голови правління ОСОБА_6, встановлено:
Предметом договорів є обстеження водіїв на предмет спроможності керувати транспортом, зазначені дії є процесом праці, а не його результатом.
Зазначені види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат. При цьому в договорі відсутні обсяги робіт, тобто оплаті підлягає процес праці, а не її результат. Також відповідно до п.2.1.2 вищевказаного ЦПД №07-2017ЦПХ встановлено режим роботи з 07- до 08 години кожного дня.
У вищевказаному договорі №07-2017ЦПХ відсутня інформація щодо попередньої або поетапної оплати, при цьому відповідно до наданих Актів прийому наданих послуг до цивільно-правовим договором №07-2017ЦПХ, оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору.
Постійний характер праці. Так, вищевказаний ЦПД укладено на 12 календарних місяців 2017 року.
Виходячи з вищевикладеного, відносини, які складаються між Виконавцем та Замовником передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці.
Оплата всім 2 особам здійснюється щомісячно, з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим певним часом - місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами.
Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були допущені до виконання робіт без укладення трудового договору.
Не погодившись з висновками Акт інспекційного відвідування від 11.10.2018 №ЗП1954/580/АВ та вищезазначеними постановами позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем частини 1, 2, 4 ст. 115 КЗпП України, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата . У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно наданих позивачем документів затримка при виплаті заробітної плати склалась у зв'язку з невиконанням з боку ВП «Запорізька АЕС» перед ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» своїх договірних зобов'язань про оплату виконаних робіт за договорами, на рахунках ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» станом на 22-ге число та 7-ме число кожного місяця були відсутні асигнування у розмірі, які би давали можливість сплати заробітну плату. Невиплата заробітної плати у вказані законодавством терміни пов'язана з бездіяльністю контрагенту ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» за договорами та відсутністю на рахунках товариства грошових коштів у розмірах фонду заробітної плати.
Так, відповідно до бухгалтерських довідок ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» при необхідності виплати заробітної плати в першій половині серпня 2018 року у розмірі 917839,63 грн. на рахунках підприємства станом на 06.08.2018 року було 63258,13 грн., станом на 07.08.2018 року було 39258,13 грн.; при необхідності виплати заробітної плати в другій половині серпня 2018 року у розмірі 917839,63 грн. на рахунках підприємства станом на 21.08.2018 року було 10368,83 грн., станом на 22.08.2018 року було 10368,83 грн.; при необхідності виплати заробітної плати в першій половині вересня 2018 року у розмірі 1062524,52 грн. на рахунках підприємства станом на 06.09.2018 року було 9697,34 грн., станом на 07.09.2018 року було 10657,34 грн.; при необхідності виплати заробітної плати в другій половині вересня 2018 року у розмірі 1062524,52 грн. на рахунках підприємства станом на 21.09.2018 року було 56874,21 грн., станом на 22.09.2018 року було 35040,71 грн.
На можливість вчасної сплати заробітної плати безпосередньо впливає наявності асигнувань (грошових коштів на рахунках), які би дозволили фактично здійснити дії на перерахування коштів на заробітну плату.
У разі відсутності коштів на рахунках, підприємство фактично не має змоги вчасно виплатити заробітну плату, а отже у підприємства відсутня вина за затримку у її виплаті.
Вказані обставини не враховані при винесенні спірних постанов.
Згідно довідки ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» заборгованість підприємства перед працівниками станом на 01.11.2018 року відсутня, зазначений факт встановлений постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 22.11.2018 по справі №316/1888/18 (а.с. 114-117).
На підтвердження інформації, викладеної в постанові №ЗП1954/580/АВ/П/ПТ/ЗБ-2ФС від 01.11.2018, про порушення позивачем ч.4 ст.115 КЗпП України не наданий жодний належний та допустимий доказ.
Також суд зазначає, що відсутність вини голови правління ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» ОСОБА_6 в несвоєчасній виплати заробітної плати встановлена постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 22.11.2018 по справі №316/1888/18, яка набрала законної сили.
Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем частини 1, 3 ст.24 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Виходячи зі змісту постанови про накладення штрафу №ЗП1954/580/АВ/П/ПТ/ТД-1 ФС від 01.11.2018 позивач в період з січня по грудень 2017 року допустив ОСОБА_3 та ОСОБА_9 до виконання робіт без укладення трудового договору, з укладанням з ними цивільно-правових договорів відповідно від 02.02.2017 року на 10 місяців та від 01.01.2017 року на 12 місяців.
Судом досліджені укладені ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» з ОСОБА_5 договір №03-2017ЦПХ від 02.02.2017 року про надання послуг спостереження за базою, та з ОСОБА_9 договір №07-2017ЦПХ від 01.02.2017 року про надання послуг по обстеженню водіїв перед виїздом на лінію, акти виконаних робіт на цими договорами. (а.с. 65-75).
Вирішуючи питання про наявність порушення вимог чинного законодавства, на які є посилання в спірній постанові, суд дійшов наступних висновків.
Законодавство України не містить обов'язкових приписів, в яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правовідносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
Відповідно до ст.ст.21, 23, 24 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_10 України.
Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти). Визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи з положень ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Обмеження такого права чинним законодавством не допускається.
За договором підряду (ст.837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором про надання послуг (ст.901 ЦК України) одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Законодавчими нормами КЗпП України юридичним особам не забороняється використовувати найману працю, залучати осіб для виконання певних робіт та робіт певного характеру. Передбачена можливість залучення для виконання певних робіт працівників на певний проміжок часу та для виконання певних замовлених послуг.
Виконання умов договору з боку ОСОБА_9 зводилось до надання послуг з перевірки одного разу на день обстеження водіїв на предмет спроможності керувати транспортом, а ОСОБА_3 - до надання послуг спостереження за базою.
Предметом укладених з фізичними особами договорів про виконання роботи є надання певного результату праці, а не сам процес праці, результати роботи визначаються після її закінчення та оформлювалися актами виконаних робіт.
Виконання умов угоди підтверджується наявними у справі актами приймання виконаних робіт (а.с. 68-70, 73-75).
Висновок в Акті інспекційного відвідування від 11.10.2018 про те, що у відносинах між ПрАТ «Електропівденмонтаж-10», ОСОБА_3 та ОСОБА_9 вбачаються ознаки трудових відносин є помилковим, оскільки однією із обов'язкових умов трудових відносин є те, що працівник зобов'язується виконувати визначену трудову функцію відповідно до трудового розпорядку.
Те, що відносини ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» та ОСОБА_3, ОСОБА_9, мають ознаки трудових відносин спростовується наданими суду договорами про надання послуг, які мають певний строк дії та передбачають виконання певних замовлених послуг. Характерною відмінністю є оплата виконаних ОСОБА_3, ОСОБА_9 робіт, оскільки оплата передбачена за фактично надані роботи, а не за весь час перебування вказаних осіб у відносинах з позивачем.
Щодо фіксованості оплати, то така умова не суперечить умовам цивільно-правового договору та не може свідчити про те, що такі взаємовідносини є трудовими.
Відповідно до положень ст.204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже існує презумпція правомірності правочину, тому оскільки правочини, які укладені ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» за їх волею, не являються нікчемними, відповідно до діючого законодавства та суду не надано доказів про визнання їх недійсними в судовому порядку, судом не може прийнятись рішення про їх невідповідність закону в рамках розгляду даної адміністративної справи.
Інспектор праці також не наділений повноваженнями згідно діючого законодавства надавати юридичну оцінку правочинам, а тому оскільки сторони вільні в укладенні правочинів (цивільно-правових договорів) та дотримуються умов визначених в договорі, відповідач не вправі визначати правову природу даних договорів на свій розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин є необґрунтованими викладені у спірній постанові №ЗП1954/580/АВ/П/ПТ/ТД-1 ФС від 01.11.2018 висновки про фактичну наявність трудових відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 та ПрАТ «Електропівденмонтаж-10», та неможливість надання здійснюваних ними послуг за наданими договорами.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 виконували роботи (надавали послуги) на ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» за цивільно-правовими договорами, встановлений постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 22.11.2018 по справі №316/1888/18, яка набрала законної сили.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_10 України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом ОСОБА_10 Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов'язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанови: №ЗП 1954/580/АВ/П/ПТ/ЗБ-2ФС від 01.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 11169,00 грн. та №ЗП 1954/580/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 01.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн. винесені уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, непропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже є протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3350,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1219 від 12.11.2018 (а.с.3).
Таким чином, судовий збір у розмірі 3350,70 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ Держпраці у Запорізькій області.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (вул. Промислова, буд. 46-Е, м. Енергодар, Запорізька область, 71503) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП1954/580/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 01.11.2018 про накладення на Приватне акціонерне товариство «Електропівденмонтаж-10» штрафу в розмірі 223380,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП1954/580/АВ/П/ПТ/ЗБ-2ФС від 01.11.2018 про накладення на Приватне акціонерне товариство «Електропівденьмонтаж-10» штрафу в розмірі 11169,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) на користь Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (вул. Промислова, буд. 46-Е, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, код ЄДРПОУ 00121844) сплачений судовий збір у сумі 3350,70 грн. (три тисячі триста п'ятдесят гривень 70 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 07.03.2019.
Суддя Р.В. Кисіль