17 січня 2019 року м. Рівне №460/3002/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправною дію та бездіяльність, зобов'язання вчинення певних дій, -
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління ДФС у Рівненській області, про визнання протиправними дій відповідача, що полягають у нарахуванні боргу зі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) в сумі 5071,80 грн. за 2014 рік, не врахуванні поданого позивачем ОСОБА_2 6 таблиці 3 «Відомості про збільшення або зменшення сум зобов'язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки (звірки)», в якій позивачем відображена скорегована сума нарахованого ЄСВ та зобов'язання відповідача скасувати суму боргу зі сплати ЄСВ в сумі 5071,80 грн. за 2014 рік з усіма штрафними санкціями. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.01.2015 позивачем був поданий додаток 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік, де в таблиці 2 вказаного додатку «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування» вказано, що розмір ЄСВ за 2014 рік нарахований та підлягає до сплати усього в сумі 5071,80 грн. Однак, провівши аналіз поданої звітності за 2014 рік,позивач зрозумів, що в ОСОБА_2 5 допустив помилку, адже з 2006 року він має 3 групу інвалідності, а тому відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати ЄСВ. З огляду на вказане, 21.02.2015 позивачем було подано до органів ДФС ОСОБА_2 6, в якому в таблиці 3 «Відомості про збільшення або зменшення сум зобов'язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки (звірки)», позивач відобразив скореговану суму ЄСВ за 2014 рік, а також направлено лист з проханням не враховувати раніше поданий звіт. Письмову відповідь на вказаний лист позивач не отримав. В 2018 році, коли запрацював електронний кабінет платника податків, позивач звернув увагу на те, що за ним обліковується податковий борг з ЄСВ в сумі 5071,80 грн. 02.01.2018 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з листом, в якому просив скасувати додаток 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік, в т.ч. таблицю 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування», подані 29.01.2015 за реєстраційним номером №679715, та дозволити поданий новий правильний звіт за вказаний період. Проте, листом від 19.01.2018 за №824/Б/99-99-13-02-01-14 ДФС повідомило, що згідно з пунктом 3 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є, зокрема, інвалідами, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого. Враховуючи, що база нарахування ЄСВ була визначена позивачем самостійно, тому, на думку ДФС, підстави для скасування поданого ним звіту за 2014 рік відсутні. Позивач не погоджується з такими доводами контролюючих органів та вказує, що норма, яка дає право підприємцям самостійно визначати базу оподаткування для місяців, у яких вони не мали чистого доходу,була введена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 №77-VII та фактично діє з 01.01.2015. А отже, норми вказаного Закону, якими керується відповідач та ДФС в даному випадку, не застосовуються до спірних правовідносин. За наведених обставин, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за якою платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п.3 ч.1 ст.7 вказаного Закону, такі особи самостійно визначають суми, на які нараховується єдиний внесок, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 с.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 встановлено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є, зокрема, інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є рік. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені наступні види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Згідно з реєстраційними даними платників податків, позивач з 04.04.2006 отримує пенсію по інвалідності. Крім того, відповідно до даних відображених в ІС «Податковий блок», позивачем подано Звіт за 2014 рік (від 29.01.2015 №1503458667), в якому самостійно визначено базу нарахування ЄСВ в сумі 5071,80 грн., яка підлягає сплаті. Згідно з пунктом 16 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Відповідно до пункту 16 розділу IV вказаного Порядку, Звіт згідно з таблицею 3 ОСОБА_2 6 формується і подається до органів доходів і зборів на підставі акта перевірки страхувальника (обов'язковим є зазначення номера та дати акта) і містить суми, на які збільшена або зменшено зобов'язання (у такому разі допускається внесення від'ємного значення). Оскільки акти звірки, перевірки позивача відсутні, тому внесення від'ємного значення в картку особового рахунку платника є безпідставним. З огляду на вказане відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Відповідь на відзив позивач до суду не подавав.
04.12.2018 позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою суду від 05.12.2018 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.12.2018 позивач подав до суду клопотання про усунення недоліків адміністративного позову.
Ухвалою суду від 19.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 21.04.1995 зареєстрований як фізична особа-підприємець, має статус особи з інвалідністю (ІІІ група) та з 04.04.2006 отримує пенсію по інвалідності.
29.01.2015 позивач подав відповідачу звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, за 2014 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати за 2014 рік у розмірі 5071,80 грн.
18.02.2015 позивач подав відповідачу звіт за формою №Д6 «Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів», в якій у таблиці 3 «Відомості про збільшення або зменшення сум зобов'язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки (звірки)» відобразив корегування суми самостійно нарахованого єдиного соціального внеску за 2014 рік шляхом зменшення суми зобов'язань на 5071,80грн.
10.03.2015 позивач звернувся до відповідача з письмовими поясненнями, в яких просив взяти до уваги уточнення даних щодо належного до сплати ЄСВ, зазначених в звітності від 18.02.2015.
02.01.2018 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з листом, в якому просив скасувати додаток 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік, в т.ч. таблицю 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування», подані 29.01.2015 за реєстраційним номером №679715, та дозволити поданий новий правильний звіт за вказаний період.
Листом від 19.01.2018 за №824/Б/99-99-13-02-01-14 ДФС повідомило, що згідно з пунктом 3 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2018 №435, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є, зокрема, інвалідами, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого. Враховуючи, що база нарахування ЄСВ була визначена позивачем самостійно, тому, на думку ДФС, підстави для скасування поданого ним звіту за 2014 рік відсутні.
Вважаючи такі дії контролюючих органів протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.4 ст.4 Закону №2464).
У ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. (п.п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону №2464).
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску, згідно поданого звіту, оскільки він звільнений від його сплати.
На час подання позивачем звіту за 2014 рік був чинний наказ Міністерства доходів і зборів №454 від 09.09.2013 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Порядок № 454)
Згідно з п.4.11 розділу IV Порядку№454, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 2 додатка 5 до цього Порядку.
Відповідно до пп.2.17 розділу II Порядку №454, відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник.
У п.п.3.3 розділу III Порядку №454 зазначено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Звіт зазначеними особами не подається.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, звіт не подається фізичними особами-підприємцями, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вони можуть бути платниками лише за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому, у разі подання звіту, така особа є відповідальною за правильність його заповнення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус особи з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності.
Тобто, в даному випадку позивач був звільнений від обов'язку подавати звіт згідно з таблицею 2 додатка 5 до Порядку №454.
Проте, як встановлено судом, позивачем відповідачу було подано звіт від 29.01.2015 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати за 2014 рік у розмірі 5071,80грн.
Суд звертає увагу на те, що за приписами п.5.1 розділу V Порядку №454 у разі виявлення помилки у звіті, страхувальник має право до закінчення терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу доходів і зборів за місцем взяття на облік. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.
Так, 18.02.2015 позивач подав відповідачу звіт за формою №Д6 «Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів», в якій у таблиці 3 "Відомості про збільшення або зменшення сум зобов'язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки (звірки)" відобразив корегування суми самостійно нарахованого єдиного соціального внеску за 2014 рік шляхом зменшення суми зобов'язань на 5071,80грн.
Тобто, позивачем було реалізоване право на виправлення помилки у звіті, передбачене п.5.1 розділу V Порядку №454.
Разом з тим, відповідач коригування в картці особового рахунку позивача щодо зменшення суми зобов'язань із самостійно нарахованого єдиного соціального внеску за 2014 рік на 5071,80 гривень не провів. Доказів на підтвердження протилежного відповідач суду не надав та судом в ході судового розгляду справи такого не встановлено.
Посилання відповідача на Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин вказаний Порядок не набрав чинності.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в свою чергу не довів правомірність прийнятого рішення.
В ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача щодо порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері податкових відносин ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають обставинам справи. З огляду на наведене, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачена сума судового збору у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції від 03.12.2018 №1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Княгині Ольги, 10 А/38, м. Рівне, 33000) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області, які полягають у неврахуванні даних поданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 Звітності форми №Д6 "Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів" (зареєстрована 21.02.2015), а саме таблиці 3 "Відомості про збільшення або зменшення сум зобов'язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки (звірки)", в якій фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відображено корегування суми самостійно нарахованого єдиного соціального внеску за 2014 рік шляхом зменшення суми зобов'язань на 5071,80 гривень.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області внести до картки особового рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відомості про зменшення суми зобов'язань із самостійно нарахованого єдиного соціального внеску за 2014 рік на 5071,80 гривень (по - 422,65 грн. щомісячно).
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору - 704,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 29 січня 2019 року.
Суддя Друзенко Н.В.