Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 березня 2019 р. Справа№200/1438/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.10.2018 року по 01.01.2019 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.10.2018 року по 01.01.2019 року.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.10.2018 року по 01.01.2019 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.10.2018 року по 01.01.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у Бахмутсько - Лиманському ОУПФУ Донецької області, як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію по втраті годувальника. Позивач зазначає, що йому відповідачем за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року не виплачено пенсію без наявних не це підстав, предбачених чинним пенсійним законодавством. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вчинені з порушенням вимог Конституції України та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач до суду з'явився,через канцелярію суду надав заяву, відповідно зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, та просив суд розглядати справу в порядку письвого провадження.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач перебуває на обліку в Бахмутсько - Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Виплата пенсії Позивачу з 01.10.2018 року була призупинена, згідно звірки з данними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради. Після звернення Позивача із заявою про поновлення пенсії з 01.01.2019 року виплата пенсії була поновлена, на рахунок відкритий в ДОУ АТ “Ощадбанк”. Також, відповідач посилається на те, що виплата пенсії переміщеним особам з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07.11.2014 року “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей”, постановою КМУ № 509 від 01.10.2014 року “Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ”, постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року “Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, постановою КМУ № 136 від 18.02.2016 року “Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації …” та деякими іншими. Враховуючи вищевказані постанови відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу з 01.10.2018 року по 01.01.2019 року була призупинена, згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутського району. Крім того, відповідач зазначає, що для подальшого поновлення пенсії позиву необхідно звернутися до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з наступними документами: заявою, паспортом, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, пенсійне посвідчення, заявою про перерахунок сум пенсії на поточний рахунок АТ “Ощадбанк”. Також, відповідач вказує на те, що позивач у визначеному законом порядку не вживає заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не зміг отримати пенсію, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано до суду доказів того, що він позбавлений права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України в порядку визначеному, зокрема Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, тобто не встановлено порушення його прав. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, підзаконними та нормативними актами, прийнятими Кабінетом Міністрів України, права позивача порушені не були, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 26 лютого 2019 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з'явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія по втраті годувальника, що не заперечується сторонами (а.с. 11).
ОСОБА_3 був взят на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Горлівки до АДРЕСА_1, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 23.08.2018 року № НОМЕР_1 (а.с. 14).
Місто Горлівка Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.
Позивач перебуває на обліку в Бахмутсько - Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі пенсійної справи.
З листа Бахмутсько - Лиманське об'єднане управлінням Пенсійного фонду України Донецької області від 02.01.2019 року № 1423/М-14-01-08 встановлено, що 21.09.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були подані документи для запиту пенсійної справи у разі втрати годувальника з Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області та подальшої виплати пенсії за місцем фактичної реєстрації згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 14191207488 від 23.08.2018 року. Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за їх проведенням затверджені постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”. Тому, згідно із постановою № 365 до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради був направлений список для перевірки фактичного місця проживання. Додатково повідомлено, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам проводиться у відповідності до вимог постанови № 365, а саме рішенння про призначення (відновлення) або відмову у призначення (відновленні) соціальних виплат приймається комісіями з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, створених при райдержадміністраціях або міських радах , за результатами розгляду подання про призначення (відновдення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально - побутових умов сім'ї.
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахутської міської ради від 02.10.2018 року № 117 місце фактичного проживання підтверджено. 26.10.2018 року до управління надійшов макет пенсійної справи. Пенсійна справа взята на облік без проведення пенсійної виплати оскільки Позивач не надав з документами довідку про навчання.
23.11.2018 року ОСОБА_5 надав до управління заяву про зміну одержувача пенсії у зв'язку з досягненням 18 років.
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахутської міської ради № 127 від 04.12.2018 місце фактичного проживання підтверджено. Стосовно виплати пенсії за минулий період повідомлено, що відповідно до Постанови № 365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, виплачуються на умовах окремого порядку, визначено Кабінетом Міністрів України. Виплата пенсійних коштів за минулий період буде здійснена після затвердження зазначеного порядку (а.с. 15).
Листом від 03.01.2019 року № 6467-М-01 Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про те, що рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахутської міської ради № 127 від 04.12.2018 місце фактичного проживання підтверджено. Виплату пенсії за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року планується провести у січні 2019 року. Стосовно виплати пенсії за минулий період повідомлено, що відповідно до Постанови № 365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, виплачуються на умовах окремого порядку, визначено Кабінетом Міністрів України. Виплата пенсійних коштів за минулий період буде здійснена після затвердження зазначеного порядку (а.с. 32)
Згідно довідки Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1835 від 14.01.2019 року про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії встановлено, що за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року включно пенсія позивачу не була нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 25).
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо не виплати позивачу пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або не поновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.10 Поррядку № 22-1 встановлено, що заяви про виплату пенсії (додаток 5) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.
Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації) (п. 4.12).
З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що відповідач протягом 10 днів з дня надходження заяви про виплату пенсії повинен прийняти відповідне рішення про призначення або про відмову у призначенні пенсії.
З матеріалів справи, встановлено, що 21.09.2018 року позивач звернувся до управління з заявою про запит пенсійної справи та виплату пенсії, отже відповідно протягом 10 днів відповідач зобов'язаний прийняти рішення щодо призначення виплати пенсії або відмовити у призначенні пенсії.
Судом встановлено, що позивачем отримано пенсійні виплати лише у січні 2019 року, а заборгованість за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року позивачу виплачена не була, оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» борг із соціальних виплат за минулий період не виплачується, суд до уваги не приймає, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011р. і № 2-рп-99 від 02.03.1999 р. висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Крім того, суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Приписами части 2 статті 46 Закону № 1058 визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З вищевикладеного вбачається, що у відповідача відсутні підстави для не виплати позивача пенсії за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року включно.
Крім того, оскільки пенсіїя позивачу за спірний період не була виплачена, у зв'язку з неправомірними діями УПФУ, то відповідно до статті 46 Закону № 1058, пенсійні виплати позивачу повинні бути поновлена з моменту її припинення.
Суд також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.
Суд вважає, що не виплати позивачеві пенсії за спірний період за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що не виплати пенсії позивачу у період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Враховуючи, що до відповідного періоду позивач отримував пенсію по втраті годувальника, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по31 грудня 2018 року.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про задовленні позовних вимог ОСОБА_6 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача подання до суду звіту про виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки підставою звернення до суду стали неправомірні дії відповідача щодо не виплати пенсії позивача, суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 768,40 грн. на користь Державного бюджету України.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_6 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, зобов'язання Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по31 грудня 2018 року - задовольнити.
Визнати протиправними дії Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Зобов'язати Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 жовтня 2018 року по31 грудня 2018 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Олішевська В.В.