Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 лютого 2019 р. Справа№200/13074/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя»
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2, за орд. від 13.09.2018 року,
представника відповідача: ОСОБА_3, за дов. від 28.12.2018 року
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя».
В обґрунтування позову зазначає, що здійснює підприємницьку діяльність на території м. Маріуполя, як фізична особа-підприємець, зокрема, надає послуги населенню з розміщення зовнішньої реклами на білбордах розміром 3х6 метрів, які належать позивачу на праві приватної власності.
На підставі отриманих дозволів на розміщення засобів зовнішньої реклами (білборди розміром 3х6) та рішень виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 215 від 21.05.2014р., № 294 від 16.07.2014р. та № 328 від 20.08.2014р., якими позивачу були продовжені дії дозволів на розміщення засобів спеціальних конструкцій зовнішньої реклами до лютого 2019 року, позивачем були встановлені засоби зовнішньої реклами, у тому числі, в центральній частині міста.
У зв'язку з проходженням контрактної служби в ЗСУ позивач прийняв рішення продати деякі бідборди, що знаходяться в центральній частині міста ПП «ВЕСТ КЛАЙФ».
Позивачем було укладено договори купівлі-продажу білбордів з ПП «ВЕСТ КЛАЙФ».
У 2017 році ПП «ВЕСТ КЛАЙФ», як новий власник білбордів звернувся до Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради з заявами про переоформлення дозволів на зовнішню рекламу, проте новому власнику засобів зовнішньої реклами було відмовлено у переоформленні дозволів з посиланням на рішення відповідача від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» через заборону перебування засобів зовнішньої реклами в центральній частині міста.
З зазначених підстав ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» додатковими угодами до договорів купівлі-продажу білбордів повернуло позивачу засоби зовнішньої реклами, що розташовані в центральній частині міста, що послужило причиною звернення до суду.
Позивач зазначає, що виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області не мав права приймати акти регуляторного характеру, оскільки не є уповноваженим регуляторним органом у розумінні ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вважає, що право прийняття регуляторного акту належить лише Маріупольській міській раді Донецької області.
Також зазначає, що відповідач, заборонивши встановлення у центральній (історичній) частині м. Маріуполя рекламних засобів, порушив його законне право на здійснення підприємницької діяльності, що суперечить ст. 42 Конституції України, ст. 50 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 січня 2019 року.
16 січня 2019 року підготовче засідання відкладено на 04 лютого 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкладено підготовче засідання на 14 лютого 2019 року та витребувано докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27 лютого 2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 99-109). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивачем має бути не фізична особа ОСОБА_1, а ФОП ОСОБА_1, оскільки порушено права у сфері підприємницької діяльності позивача.
Вважає, що рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46 ніяким чином не порушує права фізичної особи ОСОБА_1, оскільки дозволи на розміщення засобів зовнішньої реклами надавались ФОП ОСОБА_1, тому у фізичної особи ОСОБА_1 відсутні підстави для звернення з даними позовом.
ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець згідно інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був зареєстрований з 07.06.2006 по 01.09.2017. Як наслідок, свідоцтво серії В02 № 137373 від 07.06.2006 втратило чинність.
Як нова фізична особа-підприємець позивач зареєструвався 16.07.2018, тобто нова фізична особа-підприємець не має відношення до фізичної особи-підприємця, зареєстрованого 07.06.2006, а відтак, не мав права укладати додаткові угоди від 10.07.2018 до договорів купівлі-продажу від 12.05.2017, 05.06.2017, 20.06.2017, 10.07.2017 з ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» як ФОП ОСОБА_1 з посилання на свідоцтво про держреєстрацію, що втратило на той час чинність.
При цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 813/2113/16 про те, що фізична особа не несе відповідальності за зобов'язаннями та діями фізичної особи-підприємця після припинення її діяльності, як фізичної особи-підприємця.
Зазначає, що виконавчий комітет Маріупольської міської ради має право приймати регуляторні акти, оскільки входить до системи органів місцевого самоврядування, а тому при прийнятті спірного рішення діяв в межах повноважень та з дотриманням норм діючого законодавства.
Відтак, відповідач зазначає, що виконав всі вимоги діючого законодавства.
Щодо заборони розміщення зовнішньої реклами в центральній частині м. Маріуполя зазначає, що відповідачем 20.06.2016 року з метою одержання зауважень і пропозицій, шляхом опублікування на офіційному сайті Маріупольської міської ради було розміщено повідомлення про оприлюднення проекту спірного регуляторного акту.
24.10.2016 року на сайті міської ради було оприлюднено проект рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради «Про затвердження положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя».
Наголошує, що типові правила не встановлюють заборони або обмеження для органів місцевого самоврядування щодо встановлення обмежень або заборони з розміщення конструкцій зовнішньої реклами в історичній частині м. Маріуполя.
У зв'язку з тим, що у центральній частині м. Маріуполя знаходиться історичний ареал міста, який включений до списку історичних населених місць України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001р. № 878, то органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати збереження історичних та культурних пам'яток, тому відповідач вважає, що встановлення заборони на розміщення конструкцій зовнішньої реклами в центральній частині м. Маріуполя створює умови для регулювання відносин у сфері збереження світової спадщини і не заважає, а врегульовує діяльність суб'єктів на такій території.
Зазначає, що доводи позивача про невідповідність оскаржуваного рішення законам України є надуманими та недоведеними відповідно до статті 77 КАС України.
Наголошує, що оскаржуване рішення не суперечить чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Крім того, відповідачем надано клопотання від 15.01.2019р. про залишення без розгляду позову в зв'язку з пропущенням процесуального строку звернення до суду позивачем (а.с. 136-137).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у період з 07.06.2006 по 01.09.2017 (а.с. 199-204).
Нова реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця відбулася 16.07.2018 (а.с. 84).
Разом з тим, відповідно до довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 07.07.2016, від 25.11.2017 та від 01.06.2018 ОСОБА_1 у період з 20.05.2015 по 02.07.2016, з 26.05.2017 по 10.07.2017, з 30.04.2018 по теперішній час знаходиться на службі в ЗСУ (а.с. 85-87).
12.05.2017, 05.06.2017, 20.06.2017, 10.07.2017 між позивачем (продавець) та ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» (покупець) були укладені договори купівлі-продажу 36 білбордів розміром 3х6 метрів: № 12/05, № 05/06, № 20/06, № 10/07 (а.с. 56-79).
Знаходження у власності позивача вказаних конструкцій зовнішньої реклами та наявність дозволів на них відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» сторонами не спростовується.
Позивач зазначає, що при зверненні ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» до Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради з заявами про переоформлення дозволів на зовнішню рекламу йому було відмовлено у переоформленні дозволів з посиланням на рішення відповідача від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» через заборону перебування засобів зовнішньої реклами в центральній частині міста.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46 було затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» (а.с. 21-49).
Оскільки частина білбордів, проданих позивачем ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» знаходилася в центральній частині м. Маріуполя, а вказаним рішенням від 22 березня 2017 року № 46, було заборонено розміщення конструкцій зовнішньої реклами в центрі міста, позивач 10.07.2018 уклав з покупцем додаткові угоди до договорів купівлі продажу від 12.05.2017, 05.06.2017, 20.06.2017, 10.07.2017 згідно до яких сторони виклали пп. 1.1, 1.5 договорів та специфікацій до них в новій редакції, тобто, фактично білборди повернулися до покупця (а.с. 62, 68, 74, 79).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення відповідача від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя», суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року №270/96-ВР (далі по тексту - Закон України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР), Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі по тексту - Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV), Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року №2806-IV (далі по тексту - Закон України від 06 вересня 2005 року №2806-IV), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі по тексту - Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР), Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі по тексту - Правила №2067).
Відповідно до частини 1 статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1-2 ст. 10 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 6 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Згідно з ч. 9 та ч. 10 ст. 59 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 1 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР визначено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною 1 статті 16 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Правил № 2067 ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Згідно з пунктом 3 Правил № 2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Статтею 1 Закону України від 06 вересня 2005 року №2806-IV встановлено, що дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру; дозвільні органи - суб'єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Статтею 4-1 цього ж Закону передбачено, що порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, рішенням Маріупольської міської ради від 27.09.2009 № 5/36.5955 виконкому міської ради виконкому надано право приймати акти регуляторного характеру (додаток до рішення) (а.с. 187-188).
Аналіз зазначених вище положень діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що в межах спірних правовідносин саме відповідач є органом, який визначає порядок надання дозволів та порядок розміщення реклами, у тому числі, зовнішньої.
Відтак, твердження позивача щодо відсутності у позивача права на прийняття спірного рішення спростовується вищезазначеними нормами права.
Стосовно встановлення обмежень або заборони з розміщення конструкцій зовнішньої реклами в історичній частині м. Маріуполя суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 затверджено список історичних населених місць, серед яких є місто Маріуполь Донецької області (а.с. 181-186). Дана постанова надає право відповідачу на врегулювання діяльності суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом встановлення заборони розміщення конструкцій зовнішньої реклами в центральній частині міста з метою забезпечення збереження історичних та культурних об'єктів міста.
Щодо порушення прав позивача як господарюючого суб'єкта суд зазначає, що ОСОБА_1 в добровільному порядку розірвав договори купівлі продажу конструкцій зовнішньої реклами з ПП «ВЕСТ КЛАЙФ» додатковими угодами від 10.07.2018 та самостійно повернув у свою власність продані у 2017 році зазначеному покупцю білборди.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем наведено належне обґрунтування правомірності прийнятого рішення, тому рішення відповідача від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» є законним і обґрунтованим.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через пропуск шестимісячного строку звернення до суду суд зазначає, що ст. 264 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Оскільки відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 04052784) про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року № 46 «Про затвердження положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» - відмовити.
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в присутності представників сторін 27 лютого 2019 року.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 березня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Голубова Л.Б.