Справа № 420/5271/18
25 лютого 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Єренкевич О.А.
За участю сторін:
Представника позивача: ОСОБА_1
Представника відповідачів: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агроальянс-2007» до головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Агроальянс-2007» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення комісії головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №913520/35462581 від 12.09.2018 року, №916131/35462581, №916126/35462581, №916133/35462581 та №916135/35462581 від 14.09.2018 року; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні, подані ПП «Агроальянс-2007» №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, № 67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку були складені та направлені до контролюючого органу податкові накладні №67 від 13.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, реєстрація яких була необґрунтовано зупинена. Підставою для зупинення Комісією ГУ ДФС в Одеській області було зазначено відповідність податкових накладних пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. На підтвердження правомірності та реальності господарських операцій, відображених у податкових накладних №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року підприємством було направлено до податкового органу пояснення та первинні документи. Однак Комісією були прийняті рішення №913520/35462581 від 12.09.2018 року, №916131/35462581, №916126/35462581, №916133/35462581 та №916135/35462581 від 14.09.2018 року про відмову у реєстрації зазначених податкових накладних.
Вищезазначені рішення позивач вважає незаконними, необґрунтованими, та таким, що не враховують специфіку діяльності позивача та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття.
Ухвалою суду від 10.10.2018 року адміністративний позов приватного підприємства «Агроальянс-2007» до головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання
10.12.2018 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
23.01.2019 року у справі було проведено підготовче судове засідання, в яких представниками позивача та відповідача були надані пояснення по справі, відзив на адміністративний позов (т. 2 а.с. 133-135) , а також додаткові письмові докази (т. 2 а.с.136-151, 163).
23.01.2019 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 25.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог приватного підприємства «Агроальянс-2007» заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 2 а.с. 133-135) та зазначила, що рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області №913520/35462581 від 12.09.2018 року, №916131/35462581, №916126/35462581, №916133/35462581 та №916135/35462581 від 14.09.2018 року, якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року, є правомірними та законними, з огляду на ненадання платником податків всіх необхідних первинних документів.
Суд у справі встановив наступне.
Приватне підприємство «Агроальянс-2007» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.11.2007 року за №1 556 102 0000 001973 (т. 2 а.с. 100-102).
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами (т. 2 а.с. 100-102).
Позивач має безстрокову ліцензію Міністерства аграрної політики та продовольства України на торгівлю пестицидами та агрохімікатами серії АЕ №0293367 від 09.04.2014 року (т. 2 а.с. 103).
Щодо господарської операції ПП «Агроальянс-2007», по якій позивачу було відмовлено в реєстрації податкової накладної №33 від 05.05.2018 року, суд зазначає наступне.
Так, між ПП «Агроальянс-2007» (як продавцем) та приватним сільськогосподарським підприємством «Вороновське» (як покупцем) було укладено договір поставки №23 від 16.02.2018 року (т. 1 а.с. 69-70) та додаток №10 від 02.05.2018 року до нього (т. 1 а.с. 71). Предметом договору була поставка товару «Штефурон» у кількості 13 кг та «Імпекс ОСОБА_3» у кількості 80 літрів на загальну вартість 52 794,84 грн., у т.ч. ПДВ.
02.05.2018 року згідно умов договору ПСП «Вороновське» частково розрахувалося за вказаний товар з позивачем на суму 26 352,42 грн. (т. 1 а.с. 72-73), на підставі чого позивачем було складено податкову накладну №11 від 02.05.2018 року.
03.05.2018 року та 05.05.2018 року позивачем на адресу контрагента було поставлено вищезазначений товар на загальну вартість 52 794,84 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковими накладними №496 від 03.05.2018 року та №505 від 05.05.2018 року (т. 1 а.с. 77-78).
З огляду на зазначене, 05.05.2018 року ПП «Агроальянс-2007», на різницю суми попередньої оплати товару та повної вартості поставленого товару, виписало та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №33 від 05.05.2018 року (т. 1 а.с. 16).
В подальшому, 30.07.2018 року, ПСП «Вороновське» повністю розрахувалося за поставлений товар у сумі 26 352,42 грн., про що свідчить виписка з обслуговуючого банку за 30.07.2018 року. При цьому поставка вказаного товару на адресу покупця здійснювалась на умовах самостійного вивозу зі складу ПП «Агроальянс-2007» (т. 1 а.с.75-76).
В свою чергу судом встановлено, що ПП «Агроальянс-2007» придбав вказаний товар у ТОВ «Агрітех Україна» на підставі договору поставки №25/2018 АХТ від 22.02.2018 року (т. 1 а.с. 79-81) та у ПП «Марго» на підставі договору куплі-продажу №03-02-1 від 02.03.2016 року (т. 1 а.с. 91-92), що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (т. 1 а.с. 82-90, 93-96).
Щодо господарської операції ПП «Агроальянс-2007», по якій позивачу було відмовлено в реєстрації податкової накладної №7 від 16.07.2018 року, суд зазначає наступне.
10.07.2018 року між ПП «Агроальянс-2007» (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» (як покупцем) було укладено договір поставки №159 (т. 1 а.с. 135-136) та додаток №1 від 16.07.2018 року до нього (т.1 а.с. 137). Предметом договору була поставка товару «Флутривін» у кількості 1 620 літрів на загальну вартість 485 533,44 грн., у т.ч. ПДВ.
На виконання умов договору поставки №159, позивачем 16.07.2018 року було здійснено відвантаження товару на адресу контрагента, що підтверджується видатковою накладною №714 від 16.07.2018 року (т. 1 а.с. 140).
За результатами першої події, а саме поставки товару, приватне підприємство «Агроальянс-2007» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 16.07.2018 року (т. 1 а.с. 97).
В свою чергу судом встановлено, що вказаний товар ПП «Агроальянс-2007» придбало у ТОВ «Агріклаб» на підставі договору поставки №24/2018 від 22.02.2018 року (т. 1 а.с. 141-143), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т. 1 а.с. 144-153).
Щодо господарської операції ПП «Агроальянс-2007», по якій позивачу було відмовлено в реєстрації податкової накладної №67 від 13.04.2018 року, суд зазначає наступне.
Між ПП «Агроальянс-2007» (як продавцем) та фермерським господарством «Прогрес-В» (як покупцем) було укладено договір поставки №90 від 12.04.2018 року (т. 1 а.с. 211-212) та додаток №2 від 10.04.2018 року до нього (т. 1 а.с. 213). Предметом договору була поставка товару «Карбезин» у кількості 250 літрів, «Полігард» у кількості 100 літрів та «Канонір ОСОБА_3С.» у кількості 20 літрів на загальну вартість 115 764,60 грн., у т.ч. ПДВ.
На виконання умов вищезазначеного договору ФГ «Прогрес-В» сплатило позивачу кошти за товар, про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача за 13.04.2018 року (т. 1 а.с. 215).
За результатами першої події, а саме отримання коштів від контрагента, приватне підприємство «Агроальянс-2007» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №67 від 13.04.2018 року (т. 1 а.с. 154).
Судом також встановлено, що вказаний товар ПП «Агроальянс-2007» придбало у ТОВ «Агріклаб» на підставі договору поставки №24/2018 від 22.02.2018 року (т. 1 а.с. 219) та ТОВ «Агрітех Україна» на підставі договору поставки №25/2018 АХТ від 22.02.2018 року (т. 1 а.с. 232), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т. 1 а.с. 220-231, 235-243).
Щодо господарської операції ПП «Агроальянс-2007», по якій позивачу було відмовлено в реєстрації податкової накладної №160 від 24.04.2018 року, суд зазначає наступне.
Між ПП «Агроальянс-2007» (як продавцем) та С(Ф)Г «Вікторія» (як покупцем), було укладено договір поставки №71 від 04.04.2018 року (т. 2 а.с. 34-35) та додаток №4 від 06.04.2018 року до нього (т. 2 а.с. 36). Предметом договору була поставка товару «ОСОБА_4 (каністра 10 літрів)» у кількості 60 літрів на загальну вартість 17 552,88 грн., у т.ч. ПДВ.
На виконання умов договору поставки ПП «Агроальянс-2007» надало контрагенту рахунок на оплату №184 від 24.04.2018 року (т. 1 а.с. 37), а С(Ф)Г «Вікторія» 24.04.2018 року в свою чергу сплатило позивачу кошти за товар у розмірі 17 552, 88 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 24.04.2018 року (т. 2 а.с. 38).
За результатами першої події, а саме отримання коштів від контрагента, приватне підприєство «Агроальянс-2007» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №160 від 24.04.2018 року (т. 1 а.с. 244).
В свою чергу судом встановлено, що ПП «Агроальянс-2007» придбав вказаний товар у ТОВ «Агрітех Україна» на підставі договору поставки №25/2018 АХТ від 22.02.2018 року (т. 2 а.с. 41-43), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т. 2 а.с. 44-51).
Щодо господарської операції ПП «Агроальянс-2007», по якій позивачу було відмовлено в реєстрації податкової накладної №68 від 13.04.2018 року, суд зазначає наступне.
Так між ПП «Агроальянс-2007» (як продавцем) та СФГ «Родничек» (як покупцем) було укладено договір поставки №15 від 07.02.2018 року (т. 2 а.с. 85-86) та додаток №3 від 12.04.2018 року до нього (т. 2 а.с. 87). Предметом договору була поставка товару «Оскар Преміум» у кількості 400 літрів на загальну вартість 100 416,00 грн., у т.ч. ПДВ.
На виконання умов договору поставки ПП «Агроальянс-2007» надало контрагенту рахунок на оплату №212 від 12.04.2018 року (т. 2 а.с. 89), а СФГ «Родничек» 13.04.2018 року в свою чергу сплатило позивачу кошти за товар у розмірі 100 416,00 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 13.04.2018 року (т. 2 а.с. 90).
За результатами першої події, а саме отримання коштів від контрагента, приватне підприємство «Агроальянс-2007» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №68 від 13.04.2018 року (т. 2 а.с. 52).
В свою чергу судом встановлено, що ПП «Агроальянс-2007» придбав вказаний товар у ТОВ «Агро Кредо» на підставі договору поставки №34 від 12.04.2018 року (т. 1 а.с. 93-95), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т. 2 а.с. 96-99).
Вищезазначені податкові накладні №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року згідно квитанціям від 30.05.2018 року (т. 1 а.с. 17), від 25.07.2018 року (т. 1 а.с. 98), від 24.04.2018 року (т. 1 а.с. 155), від 11.05.2018 року (т. 1 а.с. 245), від 26.04.2018 року (т. 2 а.с. 53), були доставлені до Державної фіскальної служби України, але їх реєстрацію було зупинено з посиланням на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Також даними квитанціями запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.
З огляду на зазначене ПП «Агроальянс-2007» надало до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по спірним податковим накладним та відповідний пакет первісної документації, а саме: витяг з ЄДРПОУ, копію ліцензії Міністерства аграрної політики та продовольства України АЕ №0293367 від 09.04.2014 року, наказ №3 від 01.01.2018 про уповноваження співробітників на отримання ТМЦ, договори оренди, акти-приймання передачі до договорів оренди, договори оренди нежитлового приміщення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 (основні засоби по підприємству), договори поставок та додатки до них, рахунки на оплату, банківські виписки, акти звіряння, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, видаткові накладні, сертифікати якості, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281, товарно-транспортні накладні, договори поставки, укладені з контрагентами-постачальниками позивача та первинними документами на підтвердження виконання зазначених договорів (т. 1 а.с. 24-96, 105-153, 163-243, т. 2 а.с. 1-51, 59-118).
Однак рішеннями Комісії головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №913520/35462581 від 12.09.2018 року (т. 1 а.с. 18; т. 2 а.с. 137-138), №916131/35462581, №916126/35462581, №916133/35462581 та №916135/35462581 від 14.09.2018 року (т. 1 а.с. 99, 156, 246, т. 2 а.с. 54, 140-141, 143-144, 146-147, 149-150), позивачу було відмовлено у реєстрації відповідних податкових накладних №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року, з підстав ненадання платником податку копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складських документів, у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання передачі товарів з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфікації, накладних та рахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Не погодившись із зазначеними рішеннями та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся зі скаргами до Держаної фіскальної служби України (т. 1 а.с. 19-20, 100, 157-158, 246-247, т. 2 а.с. 55).
24.09.2018 року скарги ПП «Агроальянс-2007» рішеннями Комісії з розгляду скарг №32151/35462581/2, №32300/35462581/2, №32295/35462581/2, №32299/35462581/2, №32298/35462581/2 були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення без змін (т. 1 а.с. 21, 101, 159, 248, т. 2 а.с. 56).
Відтак, вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, ПП «Агроальянс-2007» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як було встановлено судом, позивачем були виписані та подані на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).
Згідно п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, встановлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).
Згідно з п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
З квитанцій від 30.05.2018 року (т. 1 а.с. 17), від 25.07.2018 року (т. 1 а.с. 98), від 24.04.2018 року (т. 1 а.с. 155), від 11.05.2018 року (т. 1 а.с. 245), від 26.04.2018 року (т. 2 а.с. 53) вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних відповідно №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, № 67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.
Разом з тим, суд зазначає, що пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме, якщо:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що приписи пп. 1.6 п. 1 Критеріїв містять декілька критеріїв оцінки ступеня ризиковості платника податку, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанціях від 30.05.2018 року, від 25.07.2018 року, від 24.04.2018 року, від 11.05.2018 року, від 26.04.2018 року чітко зазначити вид критерію, під який підпадає позивач.
При цьому, наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено.
Судом в порядку офіційного з'ясування обставин справи неодноразово вживались заходи задля отримання від податкового органу інформації та на належними чином засвідчених доказів на її підтвердження, щодо підстав віднесення позивача до ризикових платників податків, що слугувало підставою для зупинення реєстрації його податкових накладних (т. 2 а.с. 158-159, 173)
06.12.2018 року представником головного управління ДФС в Одеській області було надано до суду витяг з протоколу засідання комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в якому зазначено, що ПП «Агроальянс-2007» відповідає пп. 7 п.1.6 ч.1 Критеріїв ризиковості платника податку (т. 2 а.с. 163).
Разом з тим належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до зазначеного критерію витяг з протоколу засідання комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не містить.
Таких обставин не було повідомлено суду і представниками відповідачів у судових засіданнях.
При цьому суд зазначає, що відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків затвердженого наказом ДФС України 21 березня 2018 року №144, засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», та оформлюється протоколом.
До протоколу засідання Комісій обов'язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п.1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.
За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення/виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» як платників з ознаками ризиковості.
Разом з тим, відповідачами не було надано до суду ані перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п.1.6 Критеріїв, ані матеріалів, на підставі яких позивача віднесено до такого переліку, ані будь-яку іншу інформацію, що розглядалась Комісією, яка згідно «Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків» повинна обов'язково додаватись до протоколу засідання Комісій.
Крім того, суд зазначає, що на день розгляду адміністративної справи ОСОБА_3 ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18.
Суд зауважує, що Державна фіскальна служба України - це центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Водночас, відповідно до частини 3 статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
На реалізацію норми Конституції України та положень зазначеного Указу Президента України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.
Згідно з пунктом 2 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому, як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
В свою чергу, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту, жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов'язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.
З урахуванням викладеного, лист ДФС від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не погоджений Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.
Також суд зазначає, що у квитанціях від 30.05.2018 року, від 25.07.2018 року, від 24.04.2018 року, від 11.05.2018 року та від 26.04.2018 року про зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивача відповідачем не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних.
Разом з тим, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної, напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.
Слід зазначити, що пункт 14 Порядку №117 включає в себе об'ємний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, а саме:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платнику податку необхідно подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи.
Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.
Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.
Відповідно до пунктів 18-20 Постанови №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі
Згідно до пункту 23 Порядку №117 комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:
- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;
- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.
Згідно з пунктом 21 Постанови №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі);
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
Судом встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу всі необхідні копії первинних документів та пояснень по господарським операціям, щодо яких були складені податкові накладні №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, № 67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року.
Однак рішеннями Комісії ГУ ДФС України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №913520/35462581 від 12.09.2018 року, №916131/35462581, №916126/35462581, №916133/35462581 та №916135/35462581 від 14.09.2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, № 67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року.
Підставами для прийняття таких рішень відповідачем зазначено, про не надання позивачем копій документів, а саме: 1) первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити); 2) розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Суд зазначає, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюванні рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.
Оспорюванні рішення не містять також мотивів неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів. У судовому засідання представник відповідачів також не зазначила, які саме документи не були наданні позивачем контролюючому органу.
При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначені рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області є актами індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідачі під час розгляду адміністративної справи не надали до суду жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваних рішень та підстав для їх прийняття, при цьому вони обмежились лише простим посиланням на недостатність наданих позивачем на пропозицію податкового органу документів.
Разом з тим позивач, на думку суду, в повній мірі виконав свій обов'язок щодо надіслання до ДФС України всіх необхідних первинних документів та пояснень на підтвердження факту господарських операцій з контрагентами, які зазначені в податкових накладних.
Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що комісія ГУ ДФС у Одеській області не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних з огляду на що рішення №913520/35462581 від 12.09.2018 року, №916131/35462581, №916126/35462581, №916133/35462581 та №916135/35462581 від 14.09.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні поданні приватним підприємством «Агроальянс-2007» №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.
Так згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.
При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Як було встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, податкову накладну №33 від 05.05.2018 року було надіслано до контролюючого органу 30.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року - 25.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року - 26.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року - 11.05.2018 року, №68 від 13.04.2018 року -26.04.2018 року, що підтверджується копіями відповідних квитанцій.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрацій податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, № 67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року датою їх фактичного надходження, відповідно 30.05.2018 року, 25.07.2018 року, 26.04.2018 року, 11.05.2018 року, 26.04.2018 року.
При цьому суд у справі №420/5271/18 не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за результатами яких складено спірні податкові накладні, оскільки зазначене питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, який, відповідно до положень п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №3947 від 09.10.2018 року на суму 17 620,00 грн. про сплату судового збору за подання адміністративного позову (а.с. 4).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства «Агроальянс-2007», суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з головного управління ДФС в Одеській області та з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 17620,00 грн. (по 8 810,00 грн. з кожного відповідача, вимоги до яких задоволено).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Агроальянс-2007» (65005, м.Одеса, вул. Бугаївська, 21) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №913520/35462581 від 12.09.2018 року, №916131/35462581 від 14.09.2018 року, №916126/35462581 від 14.09.2018 року, №916133/35462581 від 14.09.2018 року та №916135/35462581 від 14.09.2018 року про відмову в реєстрації податкових накладних позивача відповідно №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, №67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені приватним підприємством «Агроальянс-2007» податкові накладні №33 від 05.05.2018 року, №7 від 16.07.2018 року, № 67 від 13.04.2018 року, №160 від 24.04.2018 року, №68 від 13.04.2018 року датою їх фактичного подання.
Стягнути з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Агроальянс-2007» частину суми сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 8810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень).
Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Агроальянс-2007» частину суми сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 8 810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень).
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 07 березня 2019 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.