Справа № 127/6282/19
Провадження № 2-о/127/166/19
про відмову у відкритті провадження у справі
07 березня 2019 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Волочиської районної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1, заінтересована особа - Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Волочиської районної ради, про встановлення факту депортації осіб в Казахстан в 1936 році.
Вивчивши зазначену заяву, суд дійшов до висновку, що провадження у справі не може бути відкрито з наступних підстав.
Відповідно до ст.315 ЦПК України передбачає перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку. Даний перелік не є вичерпним і в судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявник просить встановити факт депортації в Казахстан в 1936 році ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, польки за національністю, разом з дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з метою, зокрема, встановлення національності родини з послідуючою можливістю оформлення Карти поляка.
Суд звертає увагу заявника, що забезпечення гарантій та відновлення прав, депортованих осіб регламентується Конституцією України, Законом України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою», Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», ратифікованими міжнародними договорами та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» депортованою особою визнається особа, яка набула громадянства України і належить до категорій осіб, визначених цією статтею. Порядок надання/позбавлення статусу депортованої особи визначається ст. 5 вказаного Закону та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року №643 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу особи, депортованої за національною ознакою». Зокрема, вказані норми передбачать порядок встановлення факту депортації особи центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб - Мінсоцполітики, шляхом прийняття рішення про надання особі статусу депортованої особи або в його відмові. Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути предметом оскарження у судовому порядку на загальних підставах.
Отже, для підтвердження факту депортації особи існує позасудовий порядок його встановлення шляхом реалізації права особи на отримання відповідного статусу депортованої особи та забезпечення захисту своїх немайнових та особистих майнових прав. Однак, як слідує зі змісту заяви, заявник своїх прав в даному напрямку не реалізував.
Крім того, як слідує із заяви про встановлення факту депортації осіб, за характером змісту заявлених вимог у прохальній частині заявник фактично просить встановити національну належність особи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що також підтверджує зазначенням мети встановлення факту (встановлення національності родини).
Слід відмітити, що Указ Президента України від 31 грудня 1991 року "Про порядок зміни громадянами України національності" втратив чинність 27 січня 1999 року і чинне законодавство не передбачає настання певних юридичних наслідків або набуття немайнових чи майнових прав в залежності від національності особи. Не пов'язуються із встановлення факту національності правовідносини громадян України, які регулюються положеннями Закону України «Про національні меншини в Україні». Водночас, Закон «Про ОСОБА_5» передбачає певний порядок для отримання такої карти на підставі цілого ряду доказів.
Суд також звертає увагу, що відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо належності до певної національності або щодо адміністративного виселення.
Якщо за законодавством заява не підлягає судовому розгляду, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі ч.1 ст.186 ЦПК України, про що також зазначається в п.п.2,3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 року) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.186 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Волочиської районної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: