Справа № 137/591/18
"05" березня 2019 р.
Літинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Желіховського В.М.
секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в смт.Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Літинського районного суду Віннцикьої області 11.04.2018 р. із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що 25.09.2013 р. між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3 8 тисяч доларів США, які були необхідні йому для придбання автомобіля. Позивач зазначає, що передав відповідачу усю визначену договором суму, а відповідач зобов'язався повернути позивачу таку ж суму грошей у тій самій валюті не пізніше 25.09.2015 р. з приводу чого сторони уклали у простій письмовій формі договір позики. Крім того відповідач видав позивачу письмову розписку про тримання ним коштів. Оскільки в добровільному порядку відповідач - позичальник своїх зобов'язань за договором позики не виконав, позику не повернув, відмовляється повернути після спливу зазначеного кінцевого строку виконання договору, позивач вимушений звернутись з позовною заявою до суду, котрою просить стягнути з відповідача 8000 доларів США котрі гривневому еквіваленті станом на день звернення, що становить 210 640 грн.
19.12.2018 р. представником позивача - адвокатом ОСОБА_5 були уточнені позовні вимоги та сторона позивача просила стягнути з відповідача заборгованість 210 104, 46 грн.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Суду пояснив, що 25.09.2013 р. його довіритель позичив ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 8000 доларів США, про що було укладено договір позики на строк до 25.09.2015 року. Відповідач своїх зобов'язань за договором позики не виконав, позику не повернув, тому просить стягнути з нього суму боргу за договором позики 210104,46 гривень, що є еквівалентом 8000 доларів США станом на 05.04.2018 року.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився надіславши на адресу суду заяву відповідно до якої просить розгляд справи проводити у його відсутність, позов визнає у повному обсязі та просить його задовольнити.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась.
Представник третьої особи - ОСОБА_6 у судовому засіданні в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Суду пояснив, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 є друзями по життю, вони товаришують і разом проводять вільний час. ОСОБА_3 за допомогою даного позову бажає уникнути сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 та поділу спільно нажитого майна під час шлюбу. Вважає, що укладений договір позики є нікчемним і недійсним. Тому в задоволенні позову просить відмовити повністю. В разі задоволення позову, просить застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що подана позивачем ОСОБА_2 заява про уточнення позовних вимог від 19 грудня 2018 року подана до суду після спливу строків позовної давності тобто після 25.09.2015 року і не містить вимоги про поновлення пропущеного процесуального строку. Враховуючи те, що дана заява містить у собі змінені позовні вимоги, вважає, що це не уточнююча заява, в якій змінив предмет і підставу позовної заяви, тому у даному випадку необхідно відмовити в задоволенні позові в зв'язку із спливом позовної давності.
Як зазначено у ст. 206 ч. 4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до договору позики за від 25.09.2013 р. (а.с. 3) судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклав договір позики у розмірі 8 тисяч доларів США. Розпискою від 25.09.2013 р. (а.с. 4) встановлено, що ОСОБА_3 посвідчує, що отримав від ОСОБА_2 позику в сумі 8 тисяч доларів США. Відповідно до довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» за № 320 від 19.12.2018 р. (а.с. 163) встановлено, що станом на 25.09.2013 р. курс 100 доларів США становив 799,30 грн. Станом на 05.04.2018 р. курс 100 доларів США становить 2626,30 грн. Станом на 19.12.2018 р. становить 2784,79 грн.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Дослідженою розпискою ОСОБА_3 від 25.09.2013 р., судом встановлено, що відповідач засвідчив те, що позичив у борг у ОСОБА_2 8 (вісім) тисяч) дол. США (а.с. 25).
У договорі позики від 25.09.2013 р. здійснено запис про отримання відповідачем грошових коштів (а.с. 26)
Згідно п. 2.1 вищевказаного договору, позичальник зобов'язується повернути в термін до 25.09.2015 р. і на умовах передбачених цим договором всю суму позики у тій самій валюті (а.с. 26).
Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в п. 14 постанови від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України) роз'яснив, що оскільки згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, то при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.
Судом не береться до уваги заяву та посилання представника третьої особи адвоката ОСОБА_6 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач укладаючи договір позики з відповідачем 25.09.2013 року зобов'язав відповідача в строк не пізніше 25.09.2015 року повернути йому таку ж грошову суму у тій самій валюті. Враховуючи те, що відповідач не повернув зазначені кошти, позивач змушений був звернутися до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, який надійшов до суду 11.04.2018 року тобто в строк позовної давності тривалістю три роки відповідно до ст. 257 ЦК України.
Суд вважає, що заява про уточнення позовних вимог, яка подана до суду 19.12.2018 року не є зміною предмету і підстав спору, а є уточненою вимогою первісного позову щодо стягнення суми боргу за договором позики від 25.09.2013 року, що є еквівалентом 8 тис. доларів США станом на 05 квітня 2018 року.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що застосування наслідків спливу строку позовної давності не можливе, оскільки позивач ОСОБА_7 звернувся у визначені законодавством строки з вимогою про захист свого порушеного права.
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та задовольняє їх у повному обсязі.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ними документально підтверджені витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2101,04 гривень.
Керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76, 81, 141, 206, 247, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1046, 1047,1049 Пленумом Верховного Суду України в п. 14 постанови від 18 грудня 2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,-
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 210 104 гривні 46 коп. (двісті десять тисяч сто чотири гривні 46 коп) боргу за договором позики від 25.09.2013 року, що є еквівалентом 8000 доларів США станом на 05.04.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2101, 04 гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.