25 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/22680/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної служби статистики України,
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Чинчин О.В.)
від 18.07.2018,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Агрикова О.В., судді - Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.)
від 12.12.2018,
за заявою Державної служби статистики України,
про перегляд судового рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 за нововиявленими обставинами,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецполіграфія",
до 1) Державної служби статистики України,
2) Державної казначейської служби України,
про стягнення 3% річних в сумі 1 642 860,35 грн та інфляційних втрат в сумі 23 535 646,58 грн,
рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 задоволено позов ТОВ "Укрспецполіграфія". Стягнуто з Державної служби статистики України на користь ТОВ "Укрспецполіграфія" 3% річних в сумі 1 642 860,30 грн та інфляційні втрати в сумі 23 535 646,58 грн
25.06.2018 Державна служба статистики України звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд судового рішення від 01.10.2015 за нововиявленими обставинами, у якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову. Крім того, просила поновити строк на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви зазначено, що 15.03.2018 Верховним Судом були прийнято постанову у справі № 910/9927/13, якою підтверджено, що дії Державної казначейської служби України щодо віднесення заборгованості Державної служби статистики України згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 № 910/9927/13 до третьої черги погашення заборгованості є неправомірними, що є підставою для перегляду рішення у цій справі. Така обставина, на думку заявника, не була встановлена і має істотне значення для справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 задоволено клопотання Державної служби статистики України про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 за нововиявленими обставинами.
За наслідками розгляду заяви Державної служби статистики України про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 за нововиявленими обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду залишено в силі.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 320 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути підставою для скасування рішення, яке переглядається. Крім того, суд зазначив, що Державною службою статистики України не спростовано фактів, які покладено в основу рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/22680/15.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 залишено без змін.
У січні 2019 року Державна служба статистики України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування судових рішень відповідач-1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що рішення у справі № 910/9927/13 має істотне значення для вирішення спору у цій справі по суті. Стверджує, що суди попередніх інстанцій позбавили його права на справедливий суд, що призвело до порушення його прав та інтересів. Заявник вважає, що якби на момент розгляду цієї справи № 910/22680/15 була відомою та обставина, що віднесення заборгованості Державної служби статистики України перед позивачем до третьої черги заборгованості є неправомірними діями Державної казначейської служби України, то ця обставина могла б вплинути на вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами урегульовано статтею 320 ГПК України, відповідно до якої рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов'язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
У цій справі Державна служба статистики України посилається на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі № 910/9927/13, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та постановою Верховного Суду від 15.03.2018 за наслідками розгляду скарги дочірнього підприємства "КМ Техно" на дії Державної казначейської служби України. Судами у справі № 910/9927/13 визнано неправомірними дії Державної казначейської служби України з віднесення заборгованості Державної служби статистики України перед дочірнім підприємством "КМ Техно" за наказом Господарського суду міста Києва № 910/9927/13 від 25.09.2013 до третьої черги погашення за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".
Заявник вважає, що зазначене рішення має істотне значення для вирішення справи № 910/22680/15, оскільки цим рішенням було встановлено факт протиправних дій Державної казначейської служби України щодо віднесення до третьої черги погашення боргу на підставі пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/22680/15 стягнуто з Державної служби статистики України на користь ТОВ "Укрспецполіграфія" 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі №910/3600/14, яким стягнуто з Державної служби статистики України борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати внаслідок порушення умов договору № 93 від 03.09.2012.
При цьому суд у рішенні у справі № 910/22680/15 зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних відносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, частина друга статті 625 ЦК України регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аргументи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що у випадку своєчасного списання заборгованості Державною казначейською службою були б відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, є безпідставними, оскільки зазначене не спростовує фактів, які було покладено в основу судового рішення у справі №910/22680/15 та мотивів, з яких виходив суд при ухвалені рішення, зокрема щодо наявності непогашеної заборгованості Державної служби статистики України перед ТОВ "Укрспецполіграфія" за договором № 93 від 03.09.2012 та, за наявності факту прострочення виконання грошового зобов'язання, обґрунтованості нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.
Визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо віднесення заборгованості Державної служби статистики України перед дочірнім підприємством "КМ Техно" за наказом Господарського суду міста Києва № 910/9927/13 від 25.09.2013 до третьої черги погашення за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" у справі щодо стягнення заборгованості на користь особи, яка не є учасником цієї справи, стосується порядку виконання рішення суду у такій справі № 910/9927/13.
Проте, не свідчить про виконання грошового зобов'язання Державної служби статистики України перед ТОВ "Укрспецполіграфія" за договором № 93 від 03.09.2012, про погашення заборгованості стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 у справі №910/3600/14.
В розумінні ст. 320 ГПК України вказані обставини не можуть вважатись нововиявленими для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/22680/15.
Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм і встановлених у справі обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної служби статистики України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Аргументи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 320 ГПК України не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, повторюють доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, висновків господарських судів не спростовують.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Державну службу статистики України.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу Державної служби статистики України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі за № 910/22680/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
І. Ткач