06 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/18972/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р.
у складі колегії суддів: Є.Ю. Пономаренко - головуючий, С.Я. Дикунська, М.А. Руденко
та на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2018р.
суддя: О. М. Спичак
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
про стягнення 4 060 517,75 грн.
за участю представників:
від позивача: Гармашов Б.С.,
від відповідача: Ковалевська Є.В.
1. Короткий зміст позовних вимог
Фонд державного майна України (ухвалою від 13.07.2018р. замінено на регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву) звернувся до господарського суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 3 365 363, 28 грн. заборгованості з орендної плати та 695 154, 47 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами п. 6 договору про внесення змін від 17.03.2017р. №91 до договору оренди від 06.11.1992 № Д-1455 відповідач як орендар зобов'язався на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникає з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі Акта оцінки орендованого майна за результатами інвентаризації майна і передавального балансу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин" станом на 30.06.2016р., затвердженого заступником Голови Фонду державного майна України від 17.03.2017р. Проте відповідач вказані умови договору не виконує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2018р. у справі № 910/18972/17 позов задоволено, стягнуто з ПрАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" на користь Державного бюджету України 3 365 563,28 грн. заборгованості та 695 154,47 грн. пені.
При задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. рішення місцевого господарського суду змінено в частині присудженої до стягнення суми пені. Викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, позов задоволено, стягнуто з "ПрАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 3 365 363,28 грн. та пеню в сумі 434 638,97 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі та вказав, що уклавши договір оренди в редакції договору №91 від 17.03.2017р. сторони врегулювали свої відносини, у тому числі щодо розміру орендної плати, і до моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому чинним договором оренди (в редакції договору №91 від 17.03.2017р).
Змінюючи судове рішення в частині розміру стягненої пені суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір пені нарахований позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ПрАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний", не погоджуючись з рішенням та постановою, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 236, 237 ГПК України та ст. 227 ГПК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.
У скарзі зазначається, що орендар не повинен сплачувати заявлену суму боргу, оскільки сума заборгованості розраховувалась на підставі акта від 17.03.2017р., а у адміністративному суді у справі №826/3271/17 вирішується питання щодо визнання недійсним вказаного акта.
Також вказується, що висновком судових експертів від 07.06.2018р., складеним за результатами призначеної в адміністративній справі судової експертизи, вартість переданих в оренду об'єктів нерухомості менша, ніж зазначена в Звіті про оцінку основних засобів, на 27 703 368 грн. без ПДВ.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги зазначається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2019р. у справі №826/3271/17 визнано протиправними дії Фонду державного майна України, вчинені із рецензування Звіту про оцінку основних засобів, що були передані в оренду та визнано протиправним і скасовано Акт оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин" від 17.03.2017р.
Скаржник вказує на порушення судами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки суди були зобов'язані зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/3271/17.
Також скаржником до Верховного Суду подано клопотання про зупинення касаційного провадження у справі №910/18972/17 до набрання законної сили рішенням у справі №826/3271/17.
4. Позиції інших учасників справи
РВ Фонду державного майна України по м. Києву у відзиві на касаційну скаргу вказує, що уклавши договір оренди у редакції договору від 17.03.2017 № 91 на відповідних умовах, сторони врегулювали свої відносини щодо оренди, у тому числі щодо розміру орендної плати, і до моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у передбаченому договором розмірі.
На думку позивача, оскарження Акта оцінки жодним чином не унеможливлює розгляд даної справи, а тому у господарських судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
06 листопада 1992р. між Фондом державного майна України як орендодавцем та організацією орендарів орендного підприємства Київський завод шампанських вин як орендарем було укладено договір оренди №Д-1455, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні засоби - первісна вартість 205372 тис. руб., залишкова вартість основних засобів - 74 326 тис. руб., незавершене капітальне будівництво - тис. руб., обладнання, яке вимагає монтажу - 3421 тис. руб., запаси та витрати -117 189 тис. руб., в тому числі, незавершене виробництво - 19 400 тис. руб., грошові кошти - 4 193 тис. руб., загалом оборотних засобів 112 996 тис. руб., фонд розвитку виробництва -13 171 тис. руб., амортизаційний фонд -131 тис. руб, статутний фонд - 170 997 тис. руб.
За умовами п. 2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. здача майна в оренду не має наслідком передачі орендареві права власності на це майно. Власником об'єкта оренди є держава, а орендар володіє користується та розпоряджається майном протягом строку оренди.
Згідно акта приймання-передачі орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування об'єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992р.
Умови даного договору змінювались сторонами неодноразово, зокрема в частині розміру орендної плати та дії договору.
У додатковій угоді №288 від 09.08.2011р. сторонами викладено преамбулу договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції, зокрема визначено, що орендарем є публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний".
Згідно додаткової угоди №423 від 11.11.2011р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. розмір орендної плати за вересень місяць 2011р. становить 446 763,52 грн. без податку на додану вартість.
Договором №8 від 19.01.2017р. дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. продовжено до 31.03.2017р., а також сторони домовилися не пізніше ніж до 20.03.2017 на підставі Акта оцінки орендованого майна внести зміни до договору в частині вартості об'єкта оренди, зміни розміру орендної плати.
Крім того, п. 4 вказаного договору визначено, що орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016, між сплаченою орендною платою та нарахованою на підставі Акта оцінки орендованого майна.
17 березня 2017р. між сторонами укладено договір №91 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., пунктом 2 якого викладено пп. 1.1 договору у такій редакції: Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Київський завод шампанських вин" (далі - Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складених станом на 30.06.2016р., вартість якого за актом оцінки становить 90 587 860 грн. Одночасно з укладенням цього договору орендарю передаються на утримання основні засоби на суму 181 247, 72 грн.
Пунктами 4, 5 вказаного договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. (зі змінами), і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247, 08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р.
Відповідно до п. 6 вказаного договору орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, на підставі Акта оцінки орендованого майна.
Згідно з п. 3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватись напередодні у робочий день.
За умовами п. 3.6 договору №Д-1455 від 06.11.1992 р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.
За п. 10.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. цей договір діє по 30.06.2021р. включно.
Фонд державного майна України повідомляв ПрАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" про зобов'язання орендаря на підставі п. 6 договору про внесення змін сплатити різницю з орендної плати (а.с. 95 -99, т. 1).
Відповідачем свого обов'язку виконано не було, внаслідок чого виникла заборгованість (різниця між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі Акта оцінки орендованого майна) у розмірі 3 365 363, 28 грн.
6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
За положеннями ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Судами встановлено, що сторонами укладено договір №91 від 17.03.2017р., яким внесено зміни до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р.
Договором №91 від 17.03.2017р. встановлено вартість підприємства за актом оцінки станом на 30.06.2016р. - 90 587 860 грн., та розмір орендної плати без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247, 08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р.
Крім того сторони встановили обов'язок орендаря сплатити на підставі письмового повідомлення орендодавця протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі акта оцінки орендованого майна (п. 6 договору).
Суди встановили, що відповідач належних і допустимих доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. щодо внесення орендних платежів у визначеному розмірі та строки не надав.
Встановивши наявність письмового повідомлення орендодавця та факт невиконання орендарем умов п. 6 договору №91 від 17.03.2017р., господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3 365 363,28 грн.
Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання, Верховний Суд погоджується з правомірністю стягнення суми пені, перерахованої судом апеляційної інстанції з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
Твердження скаржника про неправомірність відхилення судом апеляційної інстанції висновку експерта №5-06/18 від 07.06.2018р., який складено у межах розгляду адміністративної справи №826/3271/17, та про порушення судами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України при відмові в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/3271/17, Верховний Суд відхиляє з огляду на наступне.
Позовною вимогою в адміністративній справі №826/3271/17 є, зокрема, визнання недійсним Акта оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин" від 17.03.2017р., на підставі якого сторонами в договорі №91 від 17.03.2017р. було визначено вартість орендованого майна.
Відповідач стверджує, що у висновку експерта №5-06/18 від 07.06.2018р., складеного в межах адміністративної справи, встановлено, що вартість переданих в оренду об'єктів нерухомості та ринкова вартість основних засобів державного підприємства "Київський завод шампанських вин" у Звіті про оцінку переданого в оренду майна була завищена.
Даний висновок експерта був прийнятий судом апеляційної інстанції та оцінений на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.
Верховний Суд вважає, що апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що цей висновок експерта №5-06/18 від 07.06.2018р. не може вплинути на результат розгляду даного спору, з огляду на наступне.
За ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Укладений між сторонами договір №91 від 17.03.2017р., на підставі якого заявлено позов про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, в силу ст. ст. 11, 204, 629 ЦК України є правомірним, обов'язковим для виконання сторонами та породжує для них відповідні права і обов'язки.
Враховуючи свободу договору та обумовлений розмір орендної плати, який сторони погодили у п. п. 4, 6 договору №91 від 17.03.2017р., орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у передбаченому договором розмірі, і недоліки Звіту про оцінку майна
за умови дійсності договору №91 від 17.03.2017р. не можуть вплинути на розгляд даного спору.
Крім того, за п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Верховний Суд звертає увагу, що Акт оцінки орендованого майна є невід'ємною частиною договору №91 від 17.03.2017р. (п.18 договору), на підставі якого заявлено позов у даній справі.
При цьому, згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З огляду на викладені норми, договір №91 від 17.03.2017р. в частині визначення розміру орендної плати, за відсутності рішення суду про її недійсність, є правомірним, і дійсність чи недійсність Акта оцінки орендованого майна не змінює цієї обставини.
У такому випадку обставини, які встановлювались при розгляді адміністративної справи №826/3271/17, не впливають на наявність у відповідача обов'язку сплатити узгоджену в договорі суму.
Тому у судів попередніх інстанцій була відсутня необхідність зупиняти провадження у даній справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/3271/17.
З цих же підстав, та враховуючи визначені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відхиляється клопотання скаржника про зупинення касаційного провадження.
Посилання скаржника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2019р. у справі №826/3271/17, яким визнано протиправними дії Фонду державного майна України, вчинені із рецензування Звіту про оцінку основних засобів, що були передані в оренду та визнано протиправним і скасовано Акт оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин" від 17.03.2017р., відхиляються Судом з огляду на викладене та не змінюють правомірності прийнятої у даній справі постанови апеляційного господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції, якою змінено рішення місцевого господарського суду, прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову апеляційного господарського суду, виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. у справі №910/18972/17 підлягає поновленню на підставі ч. 3 ст. 332 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. у справі №910/18972/17 залишити без змін.
Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. у справі №910/18972/17.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді Л. В. Стратієнко
І. В. Ткач