Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3530/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", місто Харків
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, місто Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова, місто Харків
про стягнення 4 218,84 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 довіреність № ДР-42-1218 від 28.12.2018 адвокат;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 01-109 від 03.01.2019;
відповідача - ОСОБА_3 довіреність № 01-606 від 21.01.2019;
3-ї особи - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (відповідача) 3% річних в розмірі 644,55 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 574,30 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3530/18; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22 січня 2019 року.
14 січня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на позовну заяву (вх. № 879), який було прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 22.01.2019 у справі № 922/3530/18 оголошено перерву до 07 лютого 2019 року о 12:00 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу від 22 січня 2019 року.
З причин довготривалої непрацездатності судді Рильової В.В. (перебування на лікарняному понад 14 днів з 04.02.2019 по 22.02.2019 включно) судове засідання у справі № 922/3530/18, призначене на 07 лютого 2019 року не проводилось.
У відповідності до положень розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016 (із змінами, внесеними рішеннями зборів суддів ГСХО №8-2/2016 від 16.05.2016; №9-2/2016 від 02.12.2016; №2-2/2017 від 20.02.2017; №3-3/2017 від 13.04.2017; №6-3/2017 від 14.11.2017, №5-2/2018 від 22.11.2018): у разі якщо в день слухання справи виявиться тимчасово неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебуває справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов'язків судді з причин (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, навчання тощо) - повторний автоматичний розподіл судової справи не здійснюється. В цьому разі: судове засідання не проводиться; секретар судового засідання пропонує сторонам заповнити явочний лист, подати до суду заяву передбачену ч. 9 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та повідомляє про неможливість проведення судового засідання у зв'язку з відсутністю судді; дата нового судового засідання доводиться до відома сторін та учасників судового процесу у спосіб, визначений статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді.
Питання щодо призначення нової дати судового засідання у справі № 922/3530/18 вирішено судом 25 лютого 2019 року (у перший робочий день після виходу судді Рильової В.В. з лікарняного, тобто одразу після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді).
Враховуючи необхідність забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи, а також з метою належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення підготовчого засідання та керуючись приписи частини четвертої статті 120 ГПК України, якою встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії, датою судового засідання визначено 04 березня 2019 року, про що сторін повідомлено ухвалою від 25.02.2019.
В судовому засіданні 04.03.2019 судом оголошено, що 24 січня 2019 року загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області також надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на відзив (вх. № 2092), яку було прийнято судом до розгляду.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 04.03.2019, додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції не надав, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2019 проти позову заперечував, посилаючись на те, що розрахунки по наданих субсидіях у 2015-2016 роках, проводились у відповідності до Порядку № 20 на підставі спільних протокольних рішень (далі - СПР), підписаних учасниками таких розрахунків. Форма СПР та Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (далі - Порядок № 493). Разом з тим, Управління не тільки не виступало самостійною стороною при підписанні спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до Порядку № 493, але навіть не отримувало в будь-якій формі інформації про прийняті сторонами - підписантами спільних протокольних рішень, так як це не передбачено Порядком № 493. Крім того, конкретні строки виділення коштів Порядком № 493 не зазначені.
Також за твердженням відповідача, на рахунок Управління кошти не надходять, а з боку фінансового управління надається документ "Розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для фінансування через органи Державного казначейства...". Строки перерахування коштів передбачені тільки після отримання сум субвенцій на рахунки головного розпорядника коштів. Управління, разом з тим, не може бути боржником, так як жодних грошових зобов'язань перед позивачем не мало.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Разом з тим, в письмових поясненнях, поданих до суду 08.01.2019 за вхідним № 819, Управління Державної казначейської служби України у Московському районі міста Харкова просило розгляд справи № 922/3530/18 провести без його участі.
Враховуючи принцип диспозитивності та право сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, в тому числі брати участь в судовому засіданні; з огляду на те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3530/18 за відсутності представника третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу для такої категорії споживачів як населення, відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, що діяла до 31.03.2017 включно (далі - Положення № 758), та відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2017 № 187, що діє з 01 квітня 2017 (далі - Положення № 187).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (управління) було укладено Договір № 16/07 про взаємне співробітництво та фінансування субсидій населенню (надалі - договір), предметом якого є взаємне співробітництво між сторонами в частині обміну інформацією, пов'язаною з нарахуванням населенню та субсидій за послуги із споживання природного газу та фінансування субсидій населенню (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 1.2. договору було передбачено, що постачальник здійснює постачання природного газу населенню, яке отримує субсидії, а управління, в межах затверджених планових асигнувань та при надходженні субвенції з державного бюджету, здійснює проведення розрахунків нарахованих субсидій, пов'язаних із споживанням природного газу населенням, відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 (зі змінами) та постанови КМУ від 04.03.2002 № 256.
В пункті 1.3 Договору встановлено, що сума договору складається із вартості нарахованих субсидій за послуги Постачальника, наданих населенню щомісяця та підтверджених актом звіряння.
Відповідно до п. 2.1.2. Договору постачальник щомісяця, до 10 числа місяця, що слідує за звітним, складає та надає Управлінню для підписання акти звіряння в частині наданих субсидій населенню.
Згідно з умовами п. 2.1.3. Договору щомісячно, до 25 числа, надає Управлінню інформацію про вартість та обєми споживання газу, а також іншу інформацію, необхідну для проведення нарахувань або перерахунку субсидій (переліки-запити для обміну даними в електронному вигляді).
Відповідно до п. 2.2.1 Договору щомісяця, до 1 числа місяця, що настає за звітним, Управління надає Постачальнику інформацію в електронному вигляді про фактичне нарахування у звітному місяці розмірів субсидій для населення та списки громадян, яким проведені перерахунки зазначених субсидій.
Відповідно до підпункту 2.2.3. Договору Управління зобов'язується при надходженні субвенцій з державного бюджету та в межах затвердженого кошторису відшкодовувати Постачальнику вартість послуг, наданих отримувачам субсидій, на підтверджених актом звіряння.
Відповідно до п. 3 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань згідно умов даного Договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.
Даний Договір набирає чинності з 01 липня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ щодо фінансування пільг для населення - до їх повного виконання (п. 7.1. Договору).
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" протягом липня - грудня 2015 року здійснювало постачання природного газу населенню Московського району міста Харкова, яке отримує субсидії, на загальну суму 5 825 418,80 грн. (що підтверджується актами звіряння розрахунків по формі № 3).
Крім того, з метою отримання оплати вартості спожитого природного газу у 2015 - 2016 роках, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" уклало спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (надалі - СПР) підписані зі сторони Головного управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "Харківгаз Збут", ПАТ "Харківміськгаз", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на підставі актів звіряння розрахунків за надані послуги між ТОВ "Харківгаз Збут" та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, що повинно було забезпечити відшкодування ТОВ "Харківгаз Збут" вартість спожитого природного газу абонентами - фізичними особами Московського району м. Харкова яким призначено субсидію.
Так, відповідно до розділів 1 вищевказаних протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
У розділі 2 протокольних рішень погоджено перелік підприємств, що беруть участь у проведенні розрахунків та послідовність виконання сторонами цього рішення.
Позивач вказує, що відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, по частині спільних протокольних рішень на суму 5 467 989,00 грн. (частково нарахування грудня 2015 року) Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради грошові кошти були перераховані в повному обсязі та своєчасно.
Разом з тим, по частині підписаних спільних протокольних рішень на суму 9 670 398,00 грн. грошові кошти Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради були перераховані ТОВ "Харківгаз Збут" несвоєчасно, а саме: СПР № 759, 767/у від 23.02.2016 року на суму 785 305,00 грн. (часткова сума у розмірі 357 429,80 грн.)
З наявного в матеріалах справи Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги газопостачання, на які надаються субсидії, підписаного між ТОВ "Харківгаз Збут" та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради станом на 01.03.2016 також вбачається, що заборгованість Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради складає 357 429,80 грн. (заборгованість, яка виникла за 2015 рік) (том 1, арк.с. 29).
Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Харківгаз Збут" з даним позов до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради 3% річних за період з 07.03.2016 по 28.03.2016 в розмірі 644,55 грн. та інфляційних втрат за березень 2016 року в розмірі 3 574,30 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до Закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до Закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з пп. "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків з місцевих бюджетів щодо надання житлових субсидій населенню на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256).
Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20).
Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20).
Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок № 493).
Згідно з п. 2.3 Порядку № 493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників га/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.
Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5 Порядку № 493).
В даному випадку, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися населенню Московського району м. Харкова, яким призначено житлові субсидії у 2015 році, є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (далі - Відповідач, УПСЗНА Московського району ХМР, Управління). Облік вказаного населення, яким призначено субсидію відповідно до підпорядкованої зони діяльності - в зоні діяльності Оператора газорозподільної системи: "ПАТ "Харківміськгаз" - Московський район м. Харків") веде уповноважений орган -УПСЗНА Московського району ХМР.
Таким чином, саме на відповідача відповідно положень № 256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків, в тому числі і з постачальниками природного газу, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.
Зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Вищого господарського суду від 27.07.2017 у справі № 918/1302/16, від 16.08.2017 у справі № 905/3364/16, від 07.09.2016 у справі № 910/21894/15, від 28.11.2017 № 904/8852/17.
Крім того, у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
Виходячи з положень статей 525, 526, 530 ЦК України і статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання (аналогічний правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/621/17).
З огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Окрім того, листом від 30.06.2011 за вих. №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право.
Так, судом встановлено та підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" від 29.03.2016, що відповідач по підписаних спільних протокольних рішеннях № 759, 767/у від 23.02.2016 грошові кошти перерахував несвоєчасно, а саме: 29.03.2016, тобто з порушенням терміну на 22 дня.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що неможливо застосовувати рішення Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду, як джерело права.
Так, суд звертає увагу відповідача на те, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання субсидій населенню, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 ЦК України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частинами першою, третьою статей 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 202-205 ГК України, статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема: за приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Як вже зазначалося судом, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу населенню у 2015 році підтверджується оформленим сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги за формою № 3, які підписані та скріплені печатками сторін.
Нормами частини другої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Позивач направляючи відповідачу акти звіряння за формою № 3 щомісячно засвідчував факт надання послуг та вказував суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов'язання в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.
Слід також зазначити, що відповідач у відзиві на позов не заперечував правильність проведеного розрахунку заборгованості, відсутні будь-які зауваження щодо розбіжностей у розрахунках або невірно визначеного розміру субсидій.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що відповідний розрахунок є арифметично правильним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 644,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 574,30 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 ГПК України, покладається судом на відповідача в розмірі 1 762,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України; статтями 4, 20, 73, 74, 77, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (місцезнаходження: 61121, місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок 144; код ЄДРПОУ 25864181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (місцезнаходження: 61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 57/59; код ЄДРПОУ 39590621) 3% річних в розмірі 644,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 574,30 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 07.03.2019 р.
Суддя ОСОБА_5
справа № 922/3530/18