36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.02.2019р. Справа № 917/1341/18
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м.Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030)
до Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285) ( опалювальний об"єкт - 36000, м.Полтава, вул. Шведська, 18 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління майном Полтавської міської ради (36000, м.Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 13967034)
про визнання укладеним Договору № 4553 "C" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Полтавською міською радою разом з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача
Суддя Ореховська О.О.
Секретар судового засідання Кобець Н.С.
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 14.01.2019р. № 29-14/40, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2273 від 24.07.2018р.
від відповідача - ОСОБА_2 , довіреність від 27.09.2018р. № 04.02.- 2- 20/2/2193вих
від третьої особи - ОСОБА_3, довіреність від 26.12.2018р. № 01-05/01-1-11/1198
В судовому засіданні 28.02.2019р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1564/18 від 29.10.2018р.) до Полтавської міської ради (далі по тексту - відповідач) про визнання укладеним Договору № 4553 "C" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Полтавською міською радою разом з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.11.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1341/18. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.12.2018р. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління майном Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 13967034, м.Полтава, вул. Соборності, 36).
Підготовче засідання 03.12.2018р. не відбудеться у зв'язку з відрядженням судді Ореховської О.О. до Національної школи суддів України. Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 30.11.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, визначено нові дату та час підготовчого засідання - 18.12.2018р.
За результатами судового засідання 18.12.2018р. судом постановлено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 26.12.2018р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.12.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 917/1341/18. Справу призначено до судового розгляду по суті на 29.01.2019р.
У зв'язку з відрядженням судді Ореховської О.О. судове засідання 29.01.2019р. не відбулося. Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 17.01.2019р. визначено нові дату та час розгляду справи по суті - 31.01.2019р.
За результатами судового засідання 31.01.2019р. судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 21.02.2019р.
За результатами судового засідання 21.02.2019р. судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 28.02.2019р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 11848 від 18.12.2018р.). Зокрема, посилаючись на те, що утримання орендованого майна зобов'язаний здійснювати балансоутримувач такого майна - Управління майном комунальної власності міста та комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство № 2". Відповідно, відповідач не здійснює у даних правовідносинах функцій і повноважень суб'єкта господарювання і необхідних для укладання спірного договору, оскільки безпосереднє розпорядження та користування покладено на виконавчий орган - Управління майном комунальної власності міста, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство № 2" та орендарів нежитлових приміщень. Вказує, що Полтавська міська рада не є клієнтом, обслуговування якого здійснюється органами державної казначейської служби України, не має відкритих рахунків ні у вказаних органах, ні в інших банківських установах, внаслідок чого позбавлена можливості проводити фінансово-господарські операції, у томі числі і щодо здійснення оплати за постачання теплової енергії за спірним договором у разі визнання його укладеним. Також відповідач зазначає, що зважаючи на зміст п. 35 спірного Договору, відповідно до якого договір в частині постачання Т/Е діє до 31.12.2018р., задоволення позову, на його думку, не стане ефективним способом захисту порушених прав позивача.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 11230 від 30.11.2018р.). Зазначає, що укладати правочин, який є предметом спору у даній справі, має право лише комунальна установа, установчими документами якої передбачено здійснення повноважень щодо укладання такого роду правочинів.
Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Предметом діяльності позивача є забезпечення споживачів тепловою енергією.
Позивач забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою опалення та централізованого гарячого водопостачання нежитлові приміщення, в т.ч. по вул. Шведській,18 в м. Полтаві, які є власністю територіальної громади міста Полтава в особі Полтавської міської ради.
За повідомленням Управління майном комунальної власності міста (лист від 27.03.2018р. за № 01-05/01.1-10/476 - а.с. 13) станом на 01.01.2018р. приміщення по вул. Шведській, 18 у м. Полтаві, площею 28,8 кв.м. є вільним.
З метою укладення договору позивач направив на адресу відповідача лист № 30.1-01/1770 від 27.08.2018р. з двома примірниками Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4553 "С" та Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" з пропозицією підписати та повернути один примірник на адресу теплопостачальної організації у строк визначений чинним законодавством. Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком підприємства зв"язку від 28.08.2018р. (копії вказаних документів - а.с. 11).
Проте, як вказує позивач, відповідач залишив пропозицію про укладання договору без відповіді та реагування.
Натомість, Управління майном комунальної власності міста листом від 18.09.2018р. за № 01-05/01.1-10/1242 "Щодо розгляду проектів договорів" (а.с. 14) повідомило, зокрема, що враховуючи факт відсутності в управління повноважень підписання договорів на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, відсутні правові підстави для укладання (підписання) надісланого договору, а тому Управління повертає договір без розгляду.
При цьому, як вказує позивач, з пропозицією про укладання спірного договору він звернувся саме до власника нежитлового приміщення по вул. Шведській, 18 в м. Полтаві - Полтавської міської ради, яка і зазначена Споживачем у спірному Договорі №4553 "С", а не до Управління майном комунальної власності міста.
За змістом позовної заяви, з метою врегулювання договірних відносин, позивач неодноразово направляв належним чином оформлені договори на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води разом з додатками як на адресу Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради так і на адресу Полтавської міської ради. Процес укладання договорів на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з метою опалення нежитлових приміщень, які є комунальною власністю територіальної громади м. Полтава триває, починаючи з 2015 р..
Так, як вказує позивач, рішенням господарського суду Полтавської області від 31.10.2017р. у справі № 917/1111/17 за позовом ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до Полтавської міської ради (відповідач 1) та Управління майном комунальної власності міста (відповідач 2) про визнання договору укладеним у задоволені позову відмовлено повністю (а.с. 27-32).
Вказаним рішенням у справі № 917/1111/17, яке набрало законної сили, встановлено, що Полтавська міська рада (відповідач 1) є власником 12 об'єктів (нежитлових приміщень) за адресами: вул. Чураївни, 1/1. вул. Пушкіна, 19, вул. Шведська, 18, вул. І.Мазепи, 47/11, вул. Соборності. 40. вул. Стрітенська. 37. вул. ОСОБА_4. 60, вул. Ціолковського, 49. пров. Рибальський, 16а. вул. Курчатова, 11, вул. В. Тирнівська, 27/1, вул. Небесної Сотні, 1/23 в м. Полтаві.
Об'єкти нерухомого майна, які становлять предмет спірного договору, є власністю територіальної громади м. Полтави правом представляти інтереси, якої наділена Полтавська міська рада та її виконавчі органи.
Таким чином, як вказує позивач, обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі №917/111/17, зокрема, щодо нежитлового приміщення по вул. Шведській, 18 в м. Полтаві, яке власністю територіальної громади м. Полтави, правом представляти інтереси якої наділена Полтавська міська рада та її виконавчі органи - Управління майном комунальної власності міста, в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування.
Зважаючи на відмову відповідача від укладення договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в добровільному порядку, позивач просить суд визнати укладеним Договір № 4553 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води разом з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, запропонованій за проектом, що направлений відповідачу листом від 27.08.2018р. № 30.1-01/1770 (редакція договору з додатком - а.с. 15-18).
Оцінивши наявні докази та доводи представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч. ч. 2, 3 ст. 184 ГК України).
Укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено ст. 181 ГК України. Зокрема, п. 4 ст. 181 ГК України встановлює, що при наявності заперечень по окремим умовам договору сторона, яка отримала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться відмітка в договорі, та у двадцятиденний строк направляє другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом із підписаним договором.
Спірний проект договору відповідачем не був підписаний.
Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Враховуючи наведене, необхідною умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення такого договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р., споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р., споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Таким чином, споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію.
В розумінні вищенаведених норм, саме відповідач є споживачем, оскільки фактично (безпосередньо) споживає теплову енергію.
Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами (ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до ст. ст. 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та щомісячна оплата теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Так, згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2713/15/61-15 від 24.03.2015 визначено, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм зокрема, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, відповідно до ст. 642 ЦК України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Законами України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" передбачена обов'язковість укладення договорів на постачання теплової енергії.
З врахуванням всіх вище вказаних обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі існують правовідносини, в силу яких вони зобов'язані укласти договір на постачання теплової енергії. Проте, враховуючи умови спірного проекту договору, зокрема, п. 35 договору, суд не вбачає можливим задовольнити позов з огляду на наступне.
Так, згідно п. 35 спірного Договору: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2018р. (згідно частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України) і діє в частині постачання Т/Е (опалення) по 30.12.2018р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення."
Відповідно до п. 36 Договору договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін. Але в будь-якому випадку, Договір вважається припиненим, в разі досягнення Сторонами згоди та дотриманням вимог п. 40.
Як зазначено вище, ст. 187 ГК України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Обґрунтовуючи подання позову, позивач в судовому засіданні посилався на необхідність договірного постачання теплової енергії, оскільки відповідач є власником приміщення і споживачем послуг. Однак, подаючи позов за два місяця до закінчення строку постачання Т/Е (п. 35 договору), позивач не врахував, що його вимога, враховуючи зазначений пункт договору та ст. 187 ГК України, не може мати очікуваних наслідків (на майбутнє).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право осіб на ефективний спосіб захисту прав, так особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Вказане підтверджує висновок суду щодо того, що винесення судом рішення про задоволення позову про визнання укладеним Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4553 "С" разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, запропонованій за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-01/1770 від 27.08.2018р. є недоцільним; вказане рішення не спричинить для сторін жодних наслідків та не стане ефективним засобом захисту порушених прав позивача.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).
Повне рішення складено 06.03.2019р.
Суддя О.О. Ореховська