ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.02.2019Справа № 910/17271/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг"
про стягнення 51 856, 15 грн.
Представники:
від позивача: Кривошея Д.А.;
від відповідача: Бєліков В.О.
Міністерство оборони України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг" (далі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 51 856, 15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 286/2/17/5 про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, у тому числі годування штатних тварин) від 28.03.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 07.02.2019.
07.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору, за які передбачена відповідальність згідно п. 8.2.1. договору. Крім того, відповідачем заявлено про сплив позовної давності.
У судовому засіданні 07.02.2019 оголошено перерву до 28.02.2019.
27.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доказом фіксації виявлених порушень є акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання, підписаний уповноваженими представниками сторін.
28.02.2019 представник відповідача подав заяву про зміну місцезнаходження відповідача, в якому повідомляє, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Військторг" є: 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 68.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та заявив про сплив строку позовної давності.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 28.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
28.03.2017 року між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Військторг" (далі - виконавець) укладено договір №286/2/17/5 про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин), умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується у 2017 році надати замовнику послуги, зазначені у специфікації до цього договору, освіження продовольства, а замовник - прийняти послугу і оплатити у строки та за цінами згідно з положенням цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, військові частини заклади, установи, дислоковані у Кіровоградській та Вінницькій областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо організації харчування, а саме: А0680 ( НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 , А 3544, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) м. Кіровоград, НОМЕР_6 смт Лісове Кіровоградської області.; НОМЕР_7 с. Богданівка Кіровоградської обл., НОМЕР_8 с. Серебрія Вінницької обл., НОМЕР_9 с. Липники Вінницької обл., НОМЕР_10 м. Тульчин, НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону м. Вінниця, А4610 с. Бохоники Вінницької обл., НОМЕР_15 с. Гавришівка Вінницької обл., А1329 м. Козятин. НОМЕР_16 ( НОМЕР_17 ), НОМЕР_18 ( НОМЕР_19 ) (у т.ч. НОМЕР_20 , НОМЕР_21 (м. Котовськ), НОМЕР_14 (м. Кодима) м. Гайсин, НОМЕР_22 , НОМЕР_23 м. Бар Вінницької обл., НОМЕР_24 м. Калинівка Вінницької обл., Кіровоградський ОВК м. Кропивницький, Вінницький ОВК.
Згідно з п. 2.3 договору, військові частини заклади, установи, дислоковані у Кіровоградській та Вінницькій областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги щодо забезпечення харчовими продуктами: НОМЕР_25 ( НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 , НОМЕР_26 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) м. Кіровоград, НОМЕР_6 смт Лісове Кіровоградської області.; НОМЕР_7 с. Богданівка Кіровоградської обл., НОМЕР_8 с. Серебрія Вінницької обл., НОМЕР_9 с. Липники Вінницької обл., НОМЕР_10 м. Тульчин, НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону м. Вінниця, НОМЕР_27 с. Бохоники Вінницької обл., НОМЕР_15 с. Гавришівка Вінницької обл., НОМЕР_28 м. Козятин. НОМЕР_16 ( НОМЕР_17 ), НОМЕР_18 ( НОМЕР_19 ) (у т.ч. НОМЕР_20 , НОМЕР_21 (м. Котовськ), НОМЕР_14 (м. Кодима) м. Гайсин, НОМЕР_22 , НОМЕР_23 м. Бар Вінницької обл., НОМЕР_24 м. Калинівка Вінницької обл., Кіровоградський ОВК м. Кропивницький, Вінницький ОВК.
Послуги надаються особовому складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України, іншим особам, які мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах у тому числі годування штатних тварин, зазначених в пунктах 2.2 та 2.3 цього Договору в межах дислокації, а також особовому складу військових частин, що прикріплені на продовольче забезпечення, згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогам законодавства України.
У разі потреби, послуги можуть надаватися в інших місцях відповідно до заявки представника замовника.
Ціна, кількість та строки надання послуг зазначаються у специфікації договору (п. 2.4 договору).
У відповідності до п. 3.3 договору, харчові продукти, які використовуються виконавцем для надання послуг за цим договором повинні відповідати вимогам чинних стандартів для харчових продуктів: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У та ТУ, розробленими та затвердженими Міністерством оборони України, які зареєстровані установленим порядком відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 3.4 договору, під час надання послуг із забезпечення харчуванням Виконавець забезпечує належні умови для якісного зберігання харчових продуктів на продовольчих складах та у виробничих приміщеннях згідно вимог стандартів з урахуванням актів прийому-передачі майна.
У п.3.5 договору зазначено, що приймання послуг за якістю та обсягом здійснюють представники замовника відповідно до вимог чинного законодавства у присутності представника виконавця.
Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчуванням оформлюється актом приймання наданих послуг з харчування (додаток № 4 до Наказу № 62 від 09 лютого 2016), який складається представником виконавця та представником замовника щоденно у трьох примірниках: перший - замовнику, другий - представнику замовника, третій представнику виконавця.
Підставою для складання акта приймання наданих послуг з харчування за обсягом є виконана заявка на приготування їжі за основними та додатковими нормами харчування (додаток № 2 до Наказу № 62 від 09 лютого 2016 p., далі - заявка на приготування їжі), за якісними показниками приготовленої їжі - дані книги обліку контролю за якістю приготування їжі (форма 53).
На підставі щоденно оформлених актів приймання наданих послуг з харчування, тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) складається зведений акт приймання наданих послуг із харчування (додаток № 5 до Наказу № 62 від 09 лютого 2016), який підтверджує виконання своїх зобов'язань виконавцем за відповідний період, та підписується: перший примірник - замовником, представниками замовника та представниками виконавця, другий та третій - представниками Замовника і Представниками Виконавця.
Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчовими продуктами оформлюється актом приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами (додаток № б до Наказу № 62 від 09 лютого 2016), який підтверджує виконання своїх зобов'язань Виконавцем за відповідний період. Акт складається не частіше ніж тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця), але не більше ніж 5 робочих днів з часу отримання послуг в повному обсязі: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - представнику виконавця та підписується: перший примірник замовником, представниками замовника та представниками виконавця, другий та третій представниками замовника і представниками виконавця.
Підставою для складання акта приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами за кількісними та якісними показниками є виконана у повному обсязі заявка на забезпечення харчовими продуктами військової частини (додаток № 3 до Наказу № лютого 2016 p., далі - заявка на харчові продукти), за замовленим асортиментом і кількістю, наявністю документів, що засвідчують якість і безпечність, відповідністю чинним стандартам та своєчасністю поставки до вказаного місця.
За повідомленням замовника дозволяється складання акта за інші періоди.
Згідно з п. 6.17.4 договору, у разі виявлення під час здійснення контрольних заходів порушень правил утримання і зберігання харчових продуктів в місцях зберігання харчових продуктів, харчових продуктів, які не відповідають вимогам безпечності та якості (у тому числі правил маркування та етикетування); строк придатності яких закінчився; а також у разі використання харчових продуктів, які не відповідають вимогам чинних стандартів: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У, ТУ розробленими та затвердженими Міністерством оборони України та ТУ виробника, на які відсутні державні стандарти або ТУ Міноборони, виконавець зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня складання та підписання сторонами відповідного акту, вжити заходів стосовно вивезення продукції, що були зафіксовані у такому акті, за межі військових частин та недопущення їх переміщення в інші військові частини.
Пунктами 7.4.3, 7.4.4, 7.4.16 договору, визначено, що виконавець зобов'язаний зберігати одну порцію готових страв (сніданок, обід, вечеря) в якості зразка, у спеціально підготовленій закритій тарі в холодильнику, на протязі не менш 24 годин; забезпечити підготовку працівників, залучених до організації харчування з санітарного мінімуму та проходження ними обов'язково медичного огляду; у разі виявлення під час здійснення контрольних заходів порушень правил утримання та зберігання харчових продуктів в місцях їх зберігання; харчових продуктів, які не відповідають вимогам безпечності та окремим показникам якості (у тому числі правил маркування та етикетування; строк придатності яких закінчився, а також у разі використання харчових продуктів, які не відповідають вимогам чинних стандартів ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У, ТУ розробленими та затвердженими Міністерством оборони України та ТУ виробника, на які відсутні державні стандарти або ТУ Міноборони, виконавець зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня складення та підписання сторонами відповідного акта, вжити заходів стосовно вивезення продуктів, що були зафіксовані у такому акті, за межі військових частин та не допустити їх переміщення в інші військові частини.
Згідно з п. 8.2.1 договору, у разі виявлення порушень договірних зобов'язань, виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування на день виявлення порушення:
- допущення виконавцем до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами, у тому числі відсутність особових медичних книжок, несвоєчасне проходження медичного обстеження;
- недотримання виконавцем санітарних норм, встановлених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів на об'єктах, що використовуються для надання послуг з харчування;
- використання виконавцем під час надання послуги з харчування харчових продуктів, які є небезпечними та з порушенням маркування;
- відмова від виконання вимоги замовника щодо заміни харчових продуктів, які є небезпечними;
- не допуск представників замовника для проведення контрольних заходів до об'єктів, що використовуються для надання послуг з харчування.
У розмірі 20% від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання послуг із забезпеченням продуктами харчування:
- транспортування харчових продуктів транспортними засобами з порушенням вимог ст. 44 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів” від 23.12.1997 № 771/97-ВР (зі змінами);
- постачання виконавцем харчових продуктів з порушенням маркування та харчових продуктів, які є небезпечними.
За порушення інших умов цього договору щодо якості надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування на день виявлення порушення.
Пунктом 8.2.2 договору, зокрема, встановлено, що при порушенні санітарних норм і правил утримання приміщень їдальні, з урахуванням прийому - передачі рухомого та нерухомого майна, технологічного (немеханічного, механічного, теплового), холодильного обладнання та при виявленні факту неякісного миття посуду, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний встановлений та зафіксований випадок.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 11.1 договору).
Додатком № 13.1.3. до договору №286/2/17/5 від 28.03.2017 сторони погодили перелік харчових продуктів і кормів, які передбачено використовувати для потреб Збройних Сил України та чинних державних стандартів на них.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №286/2/17/5 від 28.03.2017 сторонами складено акти приймання наданих послуг з харчування № 8 від 28.06.2017 на загальну суму 2 012 040, 00 грн., № 9 від 29.06.2017 на загальну суму 3 793 880, 00 грн. у військовій частині НОМЕР_13 м. Вінниця, № 35/18 приймання наданих послуг з харчування від 18.09.2017 на суму 2 787 420, 00 грн. у військовій частині НОМЕР_25 ( НОМЕР_1 ) м. Кропивницький, акт № 53/19 приймання наданих послуг з харчування від 19.09.2017 у військовій частині НОМЕР_25 ( НОМЕР_1 ) м. Кропивницький, зведений акт № 17/2287 приймання наданих послуг із харчування з 21.06.2017 по 30.06.2017 (включно) у військовій частині НОМЕР_13 на загальну суму 31 332, 05 грн., зведений акт № 48/2656 приймання наданих послуг із харчування з 11.08.2017 по 20.08.2017 (включно) на суму 87 896, 47 грн.; зведений акт № 30/2287 приймання наданих послуг із харчування з 11.08.2017 по 20.08.2017 (включно) на суму 36 998, 56 грн.; зведений акт № 35/1840 приймання наданих послуг із харчування з 11.09.2017 по 20.09.2017 (включно) на суму 30 623, 40 грн.; зведений акт № 53/0680 приймання наданих послуг із харчування з 11.09.2017 по 20.09.2017 (включно) на суму 182 324, 10 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що при надані послуг з забезпечення харчування у військових частинах НОМЕР_11 , НОМЕР_13 , НОМЕР_2 , НОМЕР_25 , НОМЕР_12 представником замовника було виявлено порушення відповідачем його договірних зобов'язань в частині безпечності та якості харчових продуктів, про що складено акти про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання № 2225 від 15.08.2017, № 28 від 16.08.2017, від 18.09.2017 № 350/313/3/211/пс, № 1536 від 25.09.2017, № 1495 від 19.09.2017, № 18 від 29.06.2017, а також акт перевірки окремих питань щодо організації харчування особового складу військової частини НОМЕР_12 на виконання умов договору - ТОВ "Військторг": № 2443 від 15.08.2017, акт перевірки окремих питань щодо організації харчування особового складу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на виконання умов договору - ТОВ "Військторг": № 3162 від 17.08.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 51 856, 15 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 03/10-16 від 03.10.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору №286/2/17/5 від 28.03.2017 сторонами складено акти приймання наданих послуг з харчування № 8 від 28.06.2017 на загальну суму 2 012 040, 00 грн., № 9 від 29.06.2017 на загальну суму 3 793 880, 00 грн. у військовій частині НОМЕР_13 м. Вінниця, № 35/18 приймання наданих послуг з харчування від 18.09.2017 на суму 2 787 420, 00 грн. у військовій частині НОМЕР_25 ( НОМЕР_1 ) м. Кропивницький, акт № 53/19 приймання наданих послуг з харчування від 19.09.2017 у військовій частині НОМЕР_25 ( НОМЕР_1 ) м. Кропивницький, зведений акт № 17/2287 приймання наданих послуг із харчування з 21.06.2017 по 30.06.2017 (включно) у військовій частині НОМЕР_13 на загальну суму 31 332, 05 грн., зведений акт № 48/2656 приймання наданих послуг із харчування з 11.08.2017 по 20.08.2017 (включно) на суму 87 896, 47 грн.; зведений акт № 30/2287 приймання наданих послуг із харчування з 11.08.2017 по 20.08.2017 (включно) на суму 36 998, 56 грн.; зведений акт № 35/1840 приймання наданих послуг із харчування з 11.09.2017 по 20.09.2017 (включно) на суму 30 623, 40 грн.; зведений акт № 53/0680 приймання наданих послуг із харчування з 11.09.2017 по 20.09.2017 (включно) на суму 182 324, 10 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до п. 6.17.1 Договору контроль за станом виконання договірних зобов'язань Виконавцем здійснюють Замовник та представники Замовника.
Контроль здійснюється за:
технологією приготування їжі, її якістю; відповідністю даних накладних фактичній наявності виданих харчових продуктів; санітарним станом об'єктів продовольчої служби; безпекою якості харчових продуктів під час постачання (у т.ч. для освіження) та зберігання; відповідністю харчових продуктів, що використовуються для надання послуг за цим Договором чинним стандартам; порядком зберігання харчових продуктів на складі (або місцях); якістю та повнотою доведення встановлених норм харчування до кожного військовослужбовця та норм годування для штатних тварин і забезпечення їх кормами та фуражем, вивозом і видачею їжі; порядком освіження харчових продуктів; дотриманням санітарних заходів під час кулінарної обробки харових продуктів, приготування і роздачу готової їжі, утримання їдалень, складів, овочесховищ; своєчасним проходженням медичного обстеження обслуговуючим персоналом, який заподіяний в організації продовольчого забезпечення; використанням і утриманням виконавцем військового майна та його обслуговуванням відповідно до експлуатаційної документації.
Якщо під час проведення контролю за оцінкою представника замовника існує обґрунтована підозра, яка зазначається у Акті відбору, або встановлено факт, що харчовий продукт або інший об'єкт санітарних заходів є небезпечним чи непридатним до споживання, зразок такого продукту відбирається у трьох юридично та аналітично однакових екземплярах, один з яких повинен бути негайно відправлений в уповноважену лабораторію ветеринарної медицини Міністерства оборони України або Збройних Сил України для проведення досліджень, другий в присутності представника виконавця передається за актом на зберігання військовій частині як контрольний зразок, а третій передається за актом представнику виконавця. Обіг такого харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів забороняється на період проведення дослідження, до отримання протоколів випробувань від зазначених лабораторій строком не більш як на 10 календарних днів, а харчових продуктів молочної групи не більше як на 5 календарних днів.
Згідно з п. 6.17.2 Договору будь-які контрольні заходи здійснюються в обов'язковій присутності представника виконавця, в разі його відмови та його відсутності - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника).
Результати проведення контрольних заходів оформлюється актом контролю, який підписується представником замовника, що здійснював перевірку, та представником виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії.
Акт контрою подається посадовій особі, яка призначила її проведення, для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до п. 6.17.3 Договору виявленні порушення умов цього Договору фіксуються в:
1) щоденному акті приймання наданих послуг з харчування, зведеному акті приймання наданих послуг із харчування, в графах книги обліку контролю за якістю приготування їжі (форма 53) та акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - у разі надання послуг щодо організації харчування;
2) акті приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами та акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - у разі надання послуги щодо надання забезпечення харчовими продуктами.
При виявленні порушень будь-яких умов Договору представником замовника складається Акт про порушення договірних зобов'язань за участі представника виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії та засвідчується підписами сторін.
У разі відмови представникам виконавця підписувати акт, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого надсилається замовнику.
На підставі акта замовником оформлюється претензія та направляється в установленому порядку виконавцю.
Виконавець має право не допускати до перевірки осіб, які не мають необхідних документів визначених законодавством для її перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, при наданні послуг з забезпечення харчуванням у період з 21.06.2017 по 30.06.2017 у військовій частині НОМЕР_13 представником замовника було виявлено порушення умов договору №286/2/17/5 від 28.03.2017, про що складено акт про порушення договірних зобов'язань від 29.06.2017 № 350/135/1/2224/пс, а саме порушені санітарні норми і правила утримання приміщень їдальні.
15.08.2017 представниками замовника виявлено порушення відповідачем умов договору про надання послуг із харчування у військовій частині НОМЕР_12 від 15.08.2017, про що складено акт перевірки окремих питань щодо організації харчування від 15.08.2017 № 2443, а саме виконавцем порушено санітарні норми і правила утримання приміщень їдальні, продовольчого складу.
У період з 11.08.2017 по 20.08.2017 (включно) у військовій частині НОМЕР_11 м. Вінниця представником замовника було виявлено порушення умов договору №286/2/17/5 від 28.03.2017, про що складено акт про порушення договірних зобов'язань від 15.08.2017 № 2225, зведений акт № 21/0549 приймання наданих послуг із харчування з 11.08.2017 по 20.08.2017 (включно), а саме: всупереч вимогам діючого договору було виявлено постачання виконавцем харчових продуктів з порушенням маркування та харчових продуктів, які є небезпечними.
16.08.2017 у Військовій частині НОМЕР_13 представникам замовника було проведено перевірку безпечності та якості харчових продуктів, умов зберігання на продовольчому складі, за результатами якої встановлено факт порушення відповідачем умов договору № 286/2/17/5 від 28.03.2017, про що складено акт № 28 про порушення договірних зобов'язань суб'єктами господарювання від 16.08.2017 № 350/135/1/2895/пс, а саме: виконавцем порушено санітарні норми і правила утримання приміщень їдальні та продовольчого складу; всупереч вимогам п. 3.4. договору під час надання послуг із забезпечення харчування виконавець не забезпечив належні умови для якісного зберігання харчових продуктів на продовольчих складах та у виробничих приміщеннях згідно з чинними стандартами; всупереч п.3.3 договору виявлені небезпечні харчові продукти (харчові продукти без відповідного маркування).
18.09.2017 представниками замовника виявлено факт порушення виконання умов договору відповідачем у військовій частині НОМЕР_2 , про що складено акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання №350/313/3/211/пс від 18.09.2017 року, відповідно до якого на продовольчому складі виявлено продовольство з простроченими термінами зберігання.
19.09.2017 при наданні послуг з забезпечення харчування у військовій частині НОМЕР_25 представниками замовника було виявлено порушення умов договору, про що складено акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - ТОВ "Військторг" від 19.09.2017 № 1495 та від 25.09.2017 № 1536, а саме: виконавцем порушено санітарні норми і правила утримання приміщень; всупереч п.3.3 договору виявлені небезпечні харчові продукти (харчові продукти без відповідного маркування); всупереч 3.4. договору під час надання послуг із забезпечення харчування виконавець не забезпечив належні умови для якісного зберігання харчових продуктів на продовольчих складах та у виробничих приміщеннях згідно з чинними стандартами.
Суд зазначає, що Акти про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю "Військторг" підписані уповноваженими представниками замовника та виконавця відповідно до п. 6.17.3 договору без заперечень та зауважень, в добровільному порядку, а тому вважаються прийнятими відповідачем.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що між сторонами складені акти приймання наданих послуг з харчування, зведені акти приймання наданих послуг з харчування, за якими зауваження відсутні, а послуги надані своєчасно, якісно, норми харчування доведені, санітарно - гігієнічні вимоги під час надання послуг дотримані, оскільки договором чітко передбачено, що виявлені порушення умов договору фіксуються у двох видах актів в залежності від наданої послуги виконавцем, а саме послуги щодо організації харчування та послуги щодо надання забезпечення харчовими продуктами. В даному випадку у зв'язку з неналежним наданням відповідачем послуг з забезпечення харчовими продуктами, складається або акт приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами або акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання, який і був складений позивачем.
В той же час, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо направлення на адресу відповідача претензій з вимогами сплатити штрафні санкції, оскільки матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення й отримання вказаних претензій відповідачем.
Тож, наразі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 51 856, 15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 8.2.1 Договору у разі виявлення порушень договірних зобов'язань, виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування на день виявлення порушення:
- допущення виконавцем до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами, у тому числі відсутність особових медичних книжок, несвоєчасне проходження медичного обстеження;
- недотримання виконавцем санітарних норм, встановлених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів на об'єктах, що використовуються для надання послуг з харчування;
- використання виконавцем під час надання послуги з харчування харчових продуктів, які є небезпечними та з порушенням маркування;
- відмова від виконання вимоги замовника щодо заміни харчових продуктів, які є небезпечними;
- не допуск представників замовника для проведення контрольних заходів до об'єктів, що використовуються для надання послуг з харчування.
У розмірі 20% від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання послуг із забезпеченням продуктами харчування:
- транспортування харчових продуктів транспортними засобами з порушенням вимог ст. 44 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів” від 23.12.1997 № 771/97-ВР (зі змінами);
- постачання виконавцем харчових продуктів з порушенням маркування та харчових продуктів, які є небезпечними.
За порушення інших умов цього Договору щодо якості надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування на день виявлення порушення.
Пунктом 8.2.2 Договору, зокрема, встановлено, що при порушенні санітарних норм і правил утримання приміщень їдальні, з урахуванням прийому - передачі рухомого та нерухомого майна, технологічного (немеханічного, механічного, теплового), холодильного обладнання та при виявленні факту неякісного миття посуду, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний встановлений та зафіксований випадок.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п.п.8.2.1, 8.2.2 договору 286/2/17/5 від 28.03.2017 року, та встановлено, що сума нарахована вірно відповідно до вимог законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 51 856, 15 грн.
Разом з тим, враховуючи, що відповідачем заявлено у відзиві на позов про застосування строків позовної давності у даній справі, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 21.12.2018.
В той же час, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 51 856, 15 грн. нараховану відповідно до п.п.8.2.1, 8.2.2 договору 286/2/17/5 від 28.03.2017 року на підставі актів № 350/135/1/2224/пс від 29.06.2017, № 2443 від 15.08.2017, № 2225 від 15.08.2017, № 350/135/1/2895/пс від 16.08.2017, № 350/313/3/211/пс від 18.09.2017, № 1495 від 19.09.2017 та № 1536 від 25.09.2017.
Тож, Міністерство оборони України мало право звернутися до суду з вказаним позовом у строк до 25.09.2018.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду поза межами спеціального строку позовної давності про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 51 856, 15 грн., а тому до вказаних вимог слід застосувати спеціальні строки позовної давності за заявою відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що при зверненні до суду з вказаним позовом, в якому досліджено питання правильності та обґрунтованості нарахованого штрафу, суд зазначає, що позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, відповідно у відповідача не виникає зобов'язання зі сплати вказаної суми штрафу позивачу.
При цьому, господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Відповідно до п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.
Однак, у даному випадку позивач своїм правом, що передбачене ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України не скористався, клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними в процесі судового розгляду справи не подав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущений.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 05.03.2019
Суддя С. О. Щербаков