Справа № 185/637/18
Провадження № 2/185/205/19
іменем України
01 березня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ТРАНС-ПХМ" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум при звільненні
31 січня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "ТРАНС-ПХМ" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум при звільненні, який 05 лютого 2019 року уточнив, та відповідно до якого просив суд стягнути з Приватного підприємства "ТРАНС-ПХМ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 26720,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 2672,00 грн., а також витрати на судовий збір у розмірі 704,80 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 24.03.2014 року він був призначеним на посаду директора приватного підприємства «ТРАНС-ПХМ». 23.03.2017 року він був звільненим з посади директора приватного підприємства «ТРАНС-ПХМ». Із індивідуальних відомостей про застраховану особу, що видані структурним підрозділом пенсійного фонду України на його запит, йому було нараховано заробітну плату за березень 2017 року в сумі 13996,07 грн. Однак, розрахунок із ним був проведеним не в день звільнення, а в кінці листопада 2017 року, при цьому, будь-яких істотних та об'єктивних причин для затримки розрахунку не було. Внаслідок протиправної бездіяльності роботодавця щодо виплати належних йому при звільненні сум в день його звільнення, 23.03.2017 року на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з приватного підприємства «ТРАНС-ПХМ» середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Вважає, що середньоденна заробітна плата становить: за січень 2017 року (3200,00 грн.+ 1440,00 грн.) / (20+9) = 160,00 грн. Період часу затримки розрахунку визначається за кількістю робочих днів в періоді від 23.03.2017 року по 24.11.2017 року, дату проведення розрахунку і становить: за березень 2017 року - 6 днів, квітень 2017 року - 19 днів, травень 2017 року - 20 днів, червень 2017 року - 20 днів, липень 2017 року - 21 день, серпень 2017 року - 22 дні, вересень 2017 року - 21 день, жовтень 2017 року - 21 день, листопад 2017 року -17 днів. Загальна кількість робочих днів в періоді затримки розрахунку - 167 днів, а розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати становить: 167 днів х 160,00 грн. = 26720,00 грн.
Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі на підставах зазначених у відзиві на позов.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона працює бухгалтером на ПП «ТРАНС-ПХМ», а також зазначила, що станом на 23.03.2017 року була заборгованість з виплати заробітної плати позивачу за березень 2017 року в сумі 2181,82 грн., де останній відпрацював такий період з 01 по 23 березня 2017 року, а також зазначила, що компенсація за невикористані відпустки у позивача на момент звільнення склала 11266,84 грн. Заробітна плата була виплачена позивачу, шляхом перерахування на заробітну картку, наступного дня після звільнення, а компенсація за невикористані відпустки позивачу у сумі 11266,84 грн., була виплачена 24.11.2017 року. Вони розрахували такий середній заробіток за час затримки виплати, а саме 7 (місяців затримки) х 1289,19 грн. = 9024,33 грн.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, відзив на позов від представника відповідача, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, та пояснення свідка ОСОБА_3, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що з 24.03.2014 року він був призначеним на посаду директора приватного підприємства «ТРАНС-ПХМ», та 23.03.2017 року він був звільненим з посади директора приватного підприємства «ТРАНС-ПХМ», що підтверджується копією трудової книжки(арк.с. 5-6).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, що видані структурним підрозділом пенсійного фонду України, у позивача за березень 2017 року була зазначена така сума заробітку, а саме 13996,07 грн. з якої сплачено єдиний внесок(арк.с. 4).
Розрахунок із позивачем був проведений Приватним підприємством «ТРАНС-ПХМ» 24 листопада 2017 року у сумі 11266,84 грн., шляхом видачі цих коштів на руки позивачу із каси підприємства, що підтверджується копією видаткового касового ордеру(арк.с. 35).
Згідно пункту 8 Трудового контракту, укладеного між ПП «ТРАНС-ПХМ» та ОСОБА_4 від 21.03.2014 р., режим роботи ОСОБА_1 на час виконання ним обов'язків директора ПП «ТРАНС-ПХМ» є ненормований, що підтверджується копією цього контракту(арк.с. 30-31).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати » зі змінами та доповненнями ( надалі за текстом Порядок у відповідних відмінках ) середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 розділу III Порядку при обчислені середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо).
Відповідно до ст. 233 КзПП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 237-1 КзПП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 26720,00 грн., підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення лише такої суми - 9024,33 грн., оскільки судом встановлено, що відповідачем дійсно невиплачена складова заробітної плати(компенсація за невикористані відпустки) в день звільнення позивача, а саме 23 березня 2017 року у сумі 11266,84 грн., та прострочена заборгованість відповідачем по сумам належним до сплати під час звільнення(складової заробітної плати) за період з 23.03.2017 року по 24.11.2017 року, оскільки датою виконання боргового зобов'язання зі сплати компенсації за невикористані відпустки є така дата: 24.11.2017 року, що підтверджено копією видаткового касового ордеру, та не спростовується сторонами. Судом також під час судового засідання встановлено, що позивачу основна сума заробітної плати сплачувалась вчасно, що не заперечується позивачем, та підтверджується показами свідка ОСОБА_3, де остання зазначила, що виплати по заробітній платі підприємством робилися вчасно шляхом перерахування зарплати на картковий рахунок позивача. Суд дослідивши розрахунок зазначений в уточненому позові, та вважає його помилковим в частині визначення сум середнього заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки нарахування середньої заробітної плати за останні два місяці роботи позивача (лютий 2017р. та березень 2017 р.) провадиться шляхам множення середньоденного (годинного) заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати на число календарних днів за цей період. У зв'язку з чим, заробітна плата позивача у лютому 2017 року склала - 1440,00 грн.; у березні 2017 року - 2181,82 грн., а число календарних днів у лютому 2017 року - 28; у березні 2017 року -31. За таких обставин середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню складає: (1440 + 2181,82):( 28 + 31 ) = 61,39 грн. Відповідно до виробничого календаря на 2017 рік ПП «ТРАНС-ПХМ» з режимом роботи п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями у суботу і неділю та з урахуванням рекомендацій, викладених у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 р., число робочих днів у лютому 2017 р. складало 20; у березні 2017 р. - 22. З врахуванням даних про число робочих днів середньомісячне число робочих днів для розрахунку середньомісячної зарплати для виплат розрахунку на час звільнення складає: (20 + 22) : 2 = 21. За таких обставин середньомісячна заробітна плата позивача ОСОБА_1 для нарахування виплат затримки розрахунку при звільнені складає: 61,39 грн. (середньоденна заробітна плата позивача на час звільнення) х 21(середньомісячне число робочих днів) = 1289,19 грн. Позивач ОСОБА_1 звільнений з посади директора ПП «Транс - ПХМ » 23.03.2017 р., а фактично отримав розрахунок на час звільнення 24.11.2017 р., тобто за сім місяців (квітень; травень; червень; липень; серпень; вересень та жовтень 2017 р.) затримки виплат він мав би отримати загальний середній заробіток у розмірі 1289,19 грн. х 7 = 9024,33 гривен, а не 26720,00 грн., як зазначено у його позовній заяві.
В задоволенні такої позовної вимоги, як «стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2672,00 грн.», слід повністю відмовити, оскільки позивач у розумінні ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не довів того, що у зв'язку з невчасною сплатою йому компенсації за невикористані відпустки, відповідно до положень ст. 237-1 КзПП України, призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд ставиться критично до відзиву на позов, оскільки в даному випадку були порушені права гарантовані Конституцією України на своєчасне отримання складової заробітної плати(компенсації за невикористані відпустки) за виконану роботу, що строки виплати сум яких визначені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, де зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а оскільки при звільненні на роботодавця покладається обов'язок проведення всіх розрахунків сум з працівником, який звільняється на момент його звільнення, а також надання відомостей про суми належні до виплати цьому працівнику, а тому аргументування у відзиві на позов про те, що працівник звернувся з вимогою про виплату належних йому сум при звільненні лише зі сплином 7 місяців після дня його звільнення, не звільняє обов'язку вчасного виконання цих виплат, оскільки в судовому засіданні встановлено, що заробітна плата виплачувалася працівнику шляхом перерахування цих коштів на зарплатний картковий рахунок працівника, а тобто не було перешкод у виконанні роботодавцем свого обов'язку перед своїм працівником в частині виплати йому належних йому при звільненні сум.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але оскільки позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн.(арк.с.14), тому суд приходить до висновку, що витрати на судовий збір потрібно покласти на відповідача та стягнути їх на користь позивача.
Керуючись ст.71, 82, 263, 264, 265 ЦПК України суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ТРАНС-ПХМ" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНС-ПХМ" (код 36568895) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, по день фактичного розрахунку в сумі 9024.33 гривень.
Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНС-ПХМ" (код 36568895) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на судовий збір в сумі 704.80 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.
Повний текст рішення суду складено 06 березня 2019 року.
Суддя: ОСОБА_5