Справа №203/146/19
Провадження №4-с/0203/4/2019
05 березня 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Дзьомі Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,
15 січня 2019 року боржник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що у провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №47968439 з виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їхніх дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку. У листопаді 2018 року боржник через свою представницю звернувся до державного виконавця із заявою про зарахування в рахунок аліментів 33 280,00 грн. та 79 000,00 грн., витрачених ним на відпочинок дітей. Державний виконавець відмовився враховувати зазначені суми до сплачених аліментів, що стало причиною звернення боржника до суду зі скаргою про зобов'язання Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області врахувати зазначені суми до суми сплачених ним аліментів (а.с.а.с. 1 - 5).
Боржник, його представниця у судовому засіданні підтримала подану скаргу, пояснивши, що дізналися про виконавче провадження лише у листопаді 2018 року, після чого і звернулися до державного виконавця. Крім того, боржник зазначив, що раніше з його заробітної плати автоматично утримувалися аліменти, але про існування виконавчого провадження від обізнаний не був.
Державний виконавець у суді заперечувала проти задоволення скарги, пояснивши, що сплачені боржником кошти, про які йдеться у скарзі, не відносяться до аліментів, що стягуються за судовим рішенням.
Заслухавши пояснення боржника, його представниці, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №47968439 з виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів щомісяця (а.с.а.с. 6 - 9).
Станом на 01.11.2018 року заборгованість боржника по аліментам складає 61 269,92 грн. (а.с. 17).
13 листопада 2018 року боржник звернувся до державного виконавця з клопотанням про врахування до складу сплачених аліментів 33 280,00 грн. (відпочинок у дитячому таборі) та 79 000,00 грн. (вартість відпочинку у Туреччині) (а.с.а.с. 10 - 15).
13 грудня 2018 року Центральний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області своїм листом №13.5-47/18204/13 відмовив боржникові у задоволенні заявленого клопотання (а.с. 16).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 71 Закону №1404-VІІІ виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (далі - СК).
У відповідності з частиною 3 статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За правилами, встановленими статтею 185 СК, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз приведених вище норм, у контексті спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку про те, що кошти, що витрачаються батьками дітей на організацію їхнього відпочинку, оздоровлення, розвиток здібностей чи лікування за своєю правовою природою є додатковими витратами, порядок несення яких урегульовано приписами статті 185 СК.
Зазначена норма, зокрема, визначає, що такі витрати, у разі спору між батьками, покладаються на них (або одного з них) судовим рішенням.
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що між сторонами спору з приводу додаткових витрат дотепер не виникало, отже такі витрати вони несуть у добровільному порядку, на свій розсуд та у розмірах, визначених ними самостійно.
Саме до таких витрат і відносяться кошти, про які йшлося у заявленому боржником 13.11.2018 року клопотанні, оскільки їх було спрямовано на організацію відпочинку та оздоровлення дітей.
Єдиний спір, урегульований сторонами у судовому порядку, є спір з приводу стягнення з боржника аліментів на утримання дітей сторін, визначених у частці від доходу боржника (1/3 частка), які він має сплачувати щомісяця. При цьому правовою підставою ухваленого рішення є саме положення статей 181, 182 СК, які регулюють сплату (стягнення) аліментів, але не додаткових витрат, яким присвячено іншу норму СК, - статтю 185.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення поданої боржником скарги.
Крім того, суд також бере до уваги й ту обставину, що квитанція до прибуткового касового ордеру від 04.08.2015 року на суму 79 000,00 грн. жодним чином не доводить факт сплати цих коштів саме на користь дітей сторін, оскільки вона містить лише відповідні реквізити платника, але при цьому не містить призначення платежу.
Керуючись статтями 258 - 260, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК.
Повна ухвала складена 06 березня 2019 року.
Суддя М.О. Католікян