12.02.2019 Єдиний унікальний номер 205/7258/18
Єдиний унікальний номер 205/7258/2018
Провадження № 2/205/512/2019
12 лютого 2019 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
08 жовтня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалами судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2018 року та 05 листопада 2018 позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 2, 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 16 листопада 2018 року позивачем поштою було направлено виправлений позов, який надійшов до суду 20 листопада 2018 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до провадження суду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року було вирішено питання про заочний розгляд справи.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 23 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 25 вересня 2018 року склав 16 805 гривень 47 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 16 805 гривень 47 коп., яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01 березня 2016 року по 25 вересня 2018 року у розмірі 8 395 гривень 85 коп., пені у розмірі 10 576 гривень 48 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 776 гривень 45 коп., а також судовий збір у розмірі 1 762 гривень. У своїй заяві до суду представник позивача просила справу розглядати за її відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання не з'явилася. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 грудня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом отримання кредитного ліміту на платіжну карту, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 7). Даний договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідачем порушуються взяті на себе зобов'язання щодо сплати процентів, внаслідок чого станом на 25 вересня 2018 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 16 805 гривень 47 коп. (а.с. 5-6).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Разом із цим, з матеріалів позову вбачається, що позивач не порушує перед судом питання про стягнення суми кредитних коштів, а заявляє лише вимогу по стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, заборгованості по пені, а також штрафам відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм, умови та правила надання банківських послуг, неможна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву.
При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відтак, суд вважає, що оскільки умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати штрафів за невиконання договору, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають. Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом України у справі № 6-1412цс16.
У зв'язку з викладеним та відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, відповідач зобов'язана сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.
Разом із цим, банк саме таких вимог до суду не заявляв. А зміст та структура розрахунку заборгованості, наданим стороною позивача, унеможливлює проведення судом власного розрахунку щодо розміру процентів за ставкою на рівні облікової ставки Національного банку України, адже у такому розрахунку не вказано, на яку саме суму заборгованості за тілом кредиту та за який календарний період часу банк нараховував ті відсотки, які просив стягнути із відповідача по справі. У судове засідання позивач свого представника не направив, пояснень із цього приводу суду не надав, вважаючи за можливе ухвалити рішення по справі на підставі наявних у справі доказах.
Вказані обставини, з урахуванням принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, є підставою для відмови в задоволенні вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом.
Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пені, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф (процентна складова), відповідно, задоволенню також не підлягають, оскільки сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалось вище, укладено не було.
Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що в задоволені позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором слід відмовити через необґрунтованість таких вимог.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови від позову - на позивача.
На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО 305299) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 49028, АДРЕСА_1) відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя: