Справа № 203/4475/13-ц
Провадження № 2-з/0203/24/2019
04 березня 2019 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору іпотеки недійсним,
В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору іпотеки недійсним.
28 лютого 2019 року адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позовну, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, а саме магазин, що розташований у місті м. Дніпро по пр. О.Поля, буд. 117, приміщення, 101, заборони Чечелівському відділу державної виконавчої служби м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області дії щодо зазначеного приміщення, та заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо спірного приміщення до розгляду справи по суті. Дана заява мотивована тим, що позивач за первісним позовом, з одного боку, звернувся до суду з позовом про стягнення на предмет іпотеки зазначеного приміщення, а з іншого боку проводить активні дії щодо продажу спірного майна та приховує той факт, що з боку Чечелівсської ВДВС м.Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області плануються дії з реалізації нежитлового приміщення №101 по пр.О.Поля, 117 в м.Дніпрі, адже невчинення заходів забезпечення може ускладнити виконання рішення унаслідок продажу приміщення.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
При вирішенні цього клопотання суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено в п. 1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.
Частиною третьою статті 150 ЦПК визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Так, позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Ураховуючи зміст приведених норм, а також принцип співмірності позовних вимог вимогам, викладеним в заяві про забезпечення позову, суд доходить висновку про можливість забезпечення позову лише в частині накладення арешту на спірне майно. Вважаю, що саме такого виду забезпечення позову буде достатньо для запобігання ризиків ускладнення виконання рішення у справі.
Отже, зважаючи на те, що між сторонами дійсно виник спір щодо власності спірного приміщення, суд дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактично, з можливим відчуженням спірного майна, позивач повністю позбавляється можливості відновити свої права, втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян.
Крім того, вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що передбачених законом підстав для беззаперечного застосування зустрічного зобов'язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній, у зв'язку із чим зустрічне забезпечення у справі не застосовано.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 154, 157, 258-261 ЦПК України, суд
Накласти арешт на приміщення № 101 у будинку № 117 по проспекту Олександра Поля в місті Дніпрі, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1; 49000, АДРЕСА_1) на підставі договору купівлі-продажу серії ВСТ та номеру 555670 (реєстр 1737 від 16.05.2006 року посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4В.).
Направити копію ухвали сторонам у справі та до відповідного відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.
Ухвала набрала законної сили:
Суддя ОСОБА_5