Справа № 202/766/17
Провадження № 2/202/798/2019
Іменем України
26 лютого 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Дівіндір Н.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2018 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість на свою користь за кредитним договором № б/н від 27 березня 2012 року у розмірі 12 809 грн. 78 коп. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 1 600 грн. 00 коп.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. 27 березня 2012 року між сторонами у справі було укладено договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Всупереч чинному законодавству та умовам договору, ОСОБА_3 належним чином покладені на неї обов'язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість. Станом на 31 грудня 2016 року за відповідачем по укладеному з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договору № б/н від 27 березня 2012 року наявна заборгованість на загальну суму 12 809,78 грн., яка складається з наступного: 1962,56 грн. - заборгованість за кредитом; 7211,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2549,85 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 586,18 грн. - штраф (процентна складова). До теперішнього часу сума боргу за договором № б/н від 27 березня 2012 року відповідачем не погашена. Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Згідно Статуту від 11.06.2018 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року, найменування банку змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
09 січня 2019 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, відповідно до якої просила відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувати позовну давність до вимог про стягнення неустойки та розстрочити виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців, посилаючись на те, що позовну заяву вона визнає частково, оскільки на її думку, позивачем безпідставно нарахована пеня у розмірі 2549,85 грн. Та крім того, відповідач у своєму відзиві звертає увагу суду на те, що позивач в своїй позовній заяві просить притягнути відповідача до відповідальності за одне і те саме правопорушення, нараховуючи пеню та штрафи одночасно.
11 лютого 2019 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оскільки заявлені вимоги відповідають чинному законодавству.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та наполягав на їх задоволенні. Суду надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позові та у відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні частково заперечувала проти позовних вимог та підтримала доводи, наведені нею у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши учасників провадження, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2007 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволені в повному обсязі. За рішенням суду стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.03.2012 року, яка станом на 31.12.2016 року склала 12 809 грн. 78 коп., яка складається з наступного: 1 962 грн. 56 коп. - заборгованість за кредитом; 7 211 грн. 19 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 549 грн. 85 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 586 грн. 18 коп. - штраф (процентна складова) та судові витрати в розмірі 1 600 грн. 00 коп.
12 листопада 2018 року на адресу суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення, до якої відповідачем було додано копію свідоцтва про шлюб серії І-КИ № 271074, відповідно до якого нею було змінено прізвище з «Любинська» на «Ремезок» (а.с.68).
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2018 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року по цивільній справі № 202/766/17, провадження № 2/202/956/2017 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості скасовано, а справу призначено для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку складає між нею та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до п. 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.
Згідно п. 2.1.1.1, п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, відповідач дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і відповідач дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт).
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.
Як зазначає у своїй позовній заяві позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № б/н від 27 березня 2012 року заборгованість за ним станом на 31 грудня 2016 року склала 12 809,78 грн., яка складається з наступного: 1962,56 грн. - заборгованість за кредитом; 7211,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2549,85 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 586,18 грн. - штраф (процентна складова).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконала умови договору, чим порушила право позивача на кошти за кредитним договором та вважає, що виниклі спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту.
У той саме час, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Тобто, умовами договору передбачено подвійне стягнення за одне і теж порушення умов договору.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
Таким чином, суд вважає за можливе відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у стягненні штрафів з відповідача.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).
За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.
Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
З цих підстав суд приходить до висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.
Враховуючи, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо розмежувати суму нарахованої комісії та пені, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені та комісії у розмірі 2 549,85 грн.
Виходячи із вищевикладеного, та враховуючи, що відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору, допустила прострочення платежів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості, яка станом на 31 грудня 2016 року склала 9 173,75 грн., яка складається з наступного: 1962,56 грн. - заборгованість за кредитом; 7211,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 1 600 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 533, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.03.2012 року, яка станом на 31.12.2016 року склала 9173 грн. 75 коп., яка складається з наступного: 1 962 грн. 56 коп. - заборгованість за кредитом; 7 211 грн. 19 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати в розмірі 1 600 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.03.2019 року.
Суддя Л.П. Слюсар