Справа № 175/4685/17
Провадження № 2/175/1776/17
Іменем України
20 лютого 2019 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Новік Л.М.,
за участю секретаря - Сапай О.Г.,
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -
Позивач звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 28 червня 2017 року між нею та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй на праві приватної власності. У відповідному договорі сторони визначили суттєві умови договору: строк вчинення правочину - до 25 липня 2017 року і ціну продажу - 21000 доларів США, що еквівалентно 546000,00 грн., по комерційному курсу в м. Дніпропетровськ на день підписання договору із яких, 10500,00 доларів США, що еквівалентно 273000,00 грн., покупець сплатив до підписання попереднього договору, як завдаток. Нею, добросовісно було підготовлено усі необхідні документи для продажу квартири, але 28 липня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу через те, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року з метою забезпечення позову ОСОБА_2 на її квартиру за адресою: АДРЕСА_2 був накладений арешт. Вона та відповідач є співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Підгородне, вул.. Тюменська, 25. В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться справа №175/3057/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на Ѕ частку незакінченого будівництва будинку №25, якій розташований за адресою: м. Підгородне, вул.. Тюменська, 25 та на Ѕ частку земельної ділянки, про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 в рахунок сплати грошової компенсації про визнання права власності на Ѕ частину незакінченого будівництва та на Ѕ частину земельної ділянки.
ОСОБА_2 зловживаючи своїми процесуальними правами, яке полягає у зверненні до суду з вимогами про накладення арешту на її квартиру № 29, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом заборони здійснювати будь-які дії по відчуженню даного майна, не дивлячись на те, що дана квартира не є предметом спору, та не було зазначено в заяві жодних причин у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, в обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову, зокрема арешту на квартиру № 29 , яка розташована за адресою : АДРЕСА_4, яка ні є предметом спорту у даному провадженні, також не заявлено жодних вимог щодо стягнення з неї будь якої суми за результатами розгляду даного позову.
Ухвалу суду від 18.04.2017 року апеляційним судом Дніпропетровської області 30.11.2017 року було скасовано, як таку, що постановлена з порушенням норм діючого законодавства України.
Внаслідок безпідставного вжиття заходів забезпечення позову їй були завдані збитки в сумі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) доларів США, що в еквіваленті становив 273 000,00 (двісті сімдесят три тисячі) грн., оскільки вона вимушена була повернути ОСОБА_4 суму завдатку 10 500 (десять тисяч п'ятсот) доларів США та сплатити штраф у розмірі 100 % завдатку, передбачений Попереднім договором купівлі-продажу квартири.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_1), збитки завдані забезпеченням позову у розмірі 10 500 (десять тисяч п'ятсот ) доларів США., що еквівалентно 273000,00 (двісті сімдесят три тисячі) грн. по курсу НБУ на день пред'явлення позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 2 730 (дві тисячі сімсот тридцять) гривень.
Відповідач не погодившись позовом надала суду відзив на позовну заяву в якому вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що починаючи з жовтня місяця 2014 року у проваджені Дніпропетровського районного суду перебувала цивільна справа 175/3057/14-ц за її позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на Ѕ частину незавершеного будівництвом будинку та 1/2 частину земельної ділянки; про визнання права власності на 1/2 частину будинку та стягнення грошової компенсації.
Під час розгляду вказаної вище цивільної справи №175/3057/14-ц за якою вирішувалося питання про припинення права власності ОСОБА_1 на належну їй Ѕ частину будинку та земельної ділянки, остання таємно, без узгодження з нею як іншим співвласником нерухомого майна, уклала попередній договір, а пізніше і мирову угоду, за якою відчужила вказане майно на інших сторонніх осіб, чим грубо порушила її права та зробила неможливим подальший розгляд вказаної справи без вирішення питання скасування незаконно отриманого права власності сторонніх осіб. Така недобросовісна поведінка відповідачки та зловживання нею своїми процесуальними правами спонукали її скористатися наданими їй законом правом щодо подання заяви про забезпечення позову та створити умови для прийняття судом остаточного судового рішення. Статтею 159 ЦПК України визначені умови за яких виникає право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися: у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволені позову. Як вбачається з наведеного вище, заходи забезпечення позову були застосовані судом у справі №175/3057/14-ц розгляд якої продовжується у Амур - Нижньодніпровському районному суду м. Дніпро отже рішення суду про повну або часткову відмову у задоволені позову ОСОБА_2 відсутнє, а тому відсутні і підстави для звернення ОСОБА_1 із позовом про відшкодування збитків.
ОСОБА_1 не надала жодного доказу існування збитків, та не довела, що саме заходи забезпечення позову, здійснені у порушення закону, та знаходяться у причинному зв'язку зі збитками. Зазначення у позові ОСОБА_1 про повернення суми авансу в розмірі 10 500 дол. США та повернення подвійної суми у вигляді штрафу в розмірі 10 500 дол. США є такими, що суперечать вимогам діючого законодавства (ст.547 ЦК України) та не підтверджено жодним доказом, що вказує на відсутність вчинених збитків. Попередній договір купівлі-продажу укладається за умови існування будь-яких перешкод для укладання основного договору, зокрема, відсутності у продавця певного пакету правовстановлюючих документів. Також попередній договір не містить підписи сторін договору, що свідчить про не укладення попереднього договору, і відповідно про відсутність будь-яких прав та обов'язків сторін. Усі наведені вище обставини свідчать про подання ОСОБА_1 безпідставного позову, що у відповідності до п. 3 п.2 ст.44 ЦПК України може бути визнано судом як зловживання процесуальними правами: «подання безпідставного позову за відсутності предмета позову, який має очевидно штучний характер». З урахуванням наведеного, вважає, що у суду наявні всі підстави для стягнення з ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 в дохід державного бюджету штрафу за подання безпідставного позову та зловживання процесуальними правами, про що вона і просить постановити відповідну ухвалу суду. Позивачем жодного належного та достовірного доказу в розумінні ст. 77, 79 ЦПК України про отримання авансу та його повернення ОСОБА_1 не надано, як і не надано доказів завдання їй збитків та того, що здійснені судом заходи забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв'язку із завданими збитками.
Позивачем 02.04.2018 року було надано відповідь на відзив, в якому зазнає, що заперечення відповідача проти позовних вимог є повністю хибними та такими, що суперечать законодавству та судовій практиці.
16.05.2018 року відповідачем було подано заперечення на відповідь відзив.
Представник позивача ОСОБА_7 до початку судового засідання надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач до початку судового засідання надала заяву в якій просила розглянути справу без її участі, на підставі поданих нею відзиву та заперечень на позов просить постановити законне рішення.
У зв?язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №175/3057/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частку незавершеного будівництвом будинку та на 1/2 частку земельної ділянки, стягнення грошової компенсації, визнання права власності на 1/2 частину незакінченого будівництва та на 1/2 частину земельної ділянки.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частку незавершеного будівництвом будинку та на 1/2 частку земельної ділянки, стягнення грошової компенсації, визнання права власності на 1/2 частину незакінченого будівництва та на 1/2 частину земельної ділянки передано на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
Судом встановлено, що 18 квітня 2017 року за заявою ОСОБА_2 по вказаній цивільній справі було накладено арешт на майно позивача ОСОБА_1, а саме на квартиру АДРЕСА_5, шляхом заборони здійснювати будь-які дії по відчуженню даного майна. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 року скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Позивач зазначає, що 28 червня 2017 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, 04.09.1996 року реєстровий №603. Згідно умов договору сторони визначили строк вчинення правочину 28 липня 2017 року і ціну продажу квартири - 21 000 доларів США. Договір підписаний сторонами, нотаріально не посвідчений.
П.8 попереднього договору на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання покупець сплачує продавцю суму забезпечення виконання зобов'язання в розмірі 10500 доларів США, що еквівалентно 273000,00 грн., за курсом продажу вказаної валюти, встановленим комерційними банками у місті Дніпро на день укладення даного Договору. Зазначена сума отримана продавцем від покупця до моменту підписання даного договору в повному обсязі.
П.11 вказаного договору передбачено, що якщо договір купівлі-продажу квартири не буде укладений протягом строку встановленого в п.1 даного договору, з вини продавця, то продавець зобов'язана протягом трьох календарних днів з дня настання зазначеного строку повернути покупцю суму забезпечення виконання зобов'язання, отриману за даним договором та сплатити покупцю штраф в розмірі 100 % від суми забезпечення виконання зобов'язання, що була отримана нею за даним договором.
Звертаючись до суду з даним позовом сторона позивача посилалася на те, що їй були завдані збитки в сумі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) доларів США, що в еквіваленті становив 273 000,00 (двісті сімдесят три тисячі) грн., оскільки вона вимушена була повернути ОСОБА_4 суму завдатку 10 500 (десять тисяч п'ятсот) доларів США та сплатити штраф у розмірі 100 % завдатку, передбачений попереднім договором купівлі-продажу квартири, які були спричинені позивачу саме накладеним арештом вжитим судом в якості забезпечення позову по вищевказаній цивільній справі, за заявою відповідачки ОСОБА_2, згідно ухвали суду від 18.04.2017 року, що підлягають відшкодуванню в порядку ст.155 ЦПК України, в редакції яка діяла на час звернення до суду з вказаним позовом.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала розписку друковану від 12.11.2018 року, в якій зазначено, що ОСОБА_3 як покупець по Попередньому договору купівлі-продажу від 28 червня 2017 року, отримав 26 серпня 2017 року від ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 продавець, грошові кошти в сумі 10 500 (десять тисяч п»ятсот) доларів США, що еквівалентно 273 000 (двісті сімдесят три тисячі) гривень 00 коп., як суму погашення штрафу. Заявляє, що штраф по Попередньому договору купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 27.06.2017 р. - повністю погашений. Жодних матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_1 не має.
Згідно вимог ст.155 ЦПК України (в редакції 2004 року), на яку як на підставу вимог посилається сторона позивача вбачається, що у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Відповідно до ч.1 ст.159 ЦПК України (в редакції ЦПК від 15.12.2017 року) у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Між тим, у цивільній справі №175/3057/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/2 частку незавершеного будівництвом будинку та на 1/2 частку земельної ділянки, стягнення грошової компенсації, визнання права власності на 1/2 частину незакінченого будівництва та на 1/2 частину земельної ділянки, остаточне рішення не прийнято.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розглядаючи вимоги позивача щодо відшкодування збитків за загальними підставами ЦК України слід зазначити, що положеннями ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди, а саме втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
Крім того, у вказаних відносинах шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вказаної статті - завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Також підлягають доведенню причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, і вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.).
Статтями 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 3 ст. 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
ОСОБА_9 Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року (справа № 401/3856/16-ц) визначила, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).
Відповідно до частини першої статі 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
За нормою частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
З наведеного вбачається висновок щодо обов'язковості нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу квартири.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).
Отже, як встановлено під час судового розгляду, попередній договір купівлі-продажу квартири від 28.06.2017 р. нотаріально не посвідчений.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Це означає, що його вчинення не є підставою набуття тих прав та обов'язків, на що спрямовано правочин. Оскільки, позивач пов'язує завдання збитків від сплати нею штрафу за таким правочином, то в даному випадку суд не вбачає підстав для відшкодування збитків, оскільки такий правочин є нікчемним і не породжує виникнення за ним ніяких обов»язків.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, є безпідставними, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки позивачу в позові відмовлено повністю, то судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 216, 203, 220, 626, 627, 635, 640, 657, 1166 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків відмовити.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Новік