№ 209/2469/18
№ 1-кп/209/117/19
06 березня 2019 року м.Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі: секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040790000412 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, працює неофіційно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на утриманні батька у віці 60 років, матір у віці 58 років, раніше не судимий, запобіжний захід не обирався, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 , з кінця липня 2017 року користувався за усною домовленістю гаражем № НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та, який знаходиться на території гаражного кооперативу «Енергетик» на вулиці Енергетиків у місті Кам'янське. Під час користування гаражем у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення майна ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення майна, ОСОБА_4 , 23 лютого 2018 року, приблизно о 08:00 годині ранку, прийшов до гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться на території гаражного кооперативу «Енергетик», за адресою: вул.Енергетиків у місті Кам'янське, який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_6 , та, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел направлений на таємне викрадання чужого майна, цілковито усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, та, розуміючи, що своїми діями здійснює безоплатне незаконне вилучення чужого майна поза волею власника, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою наявних у нього ключів відімкнув вхідні металеві ворота до вищевказаного гаражу, та за допомогою сили рук зняв з петель металеві двостулкові ворота, на які зачинялося приміщення гаражу, тобто, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав майно, що належить ОСОБА_6 - металеві двостулкові ворота, вартість яких згідно висновку експерта №2601 від 12 липня 2018 року становить 4644 грн. 37 коп.
Після чого утримуючи викрадене майно ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнового збитку на суму 4644 грн. 37 коп.
Своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.
У відкритому судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та надав суду показання про те, що він дійсно користувався гаражем потерпілої, син якої повинен був повернути йому перфоратор, 1 костюм та гроші. У зв'язку з цим, 23 лютого 2018 року він зняв ворота, які належали потерпілій. Гроші витратив на свої потреби, до скоєного відноситься погано, щиро розкаюється. Цивільний позов визнає частково: у межах вартості воріт.
У відкритому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала пояснення, що 23 лютого 2018 року вона була на роботі, коли їй зателефонував син та повідомив, що немає воріт. Обвинувачений користувався гаражем безкоштовно за проханням її сина та мав ключі від гаража. Вона з сином випадково знайшли ворота на металобазі, які були зняті з її гаража. Про те, що винен ОСОБА_4 вона дізналась на металобазі, коли забирали ворота. Про конфлікт у обвинуваченого та її сина вона знала. Просить обвинуваченого суворо не карати, однак просить відшкодувати матеріальну та моральну шкоду згідно її позовної заяви.
В судовому засіданні дослідженні письмові матеріали справи:
- позовна заява ОСОБА_6 , в якій вона просить стягнути з обвинуваченого завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 5694,37 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. (а.с.18-19);
- постанова про визнання речових доказів, залучення їх до матеріалів справи кримінального провадження та передачі їх у камеру збереження речових доказів, згідно якої металеві ворота, які були добровільно надані для огляду 24 лютого 2018 року ОСОБА_7 , визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №12018040790000412 (а.с.32);
- розпискою ОСОБА_7 , згідно якої він отримав від працівників поліції металеві ворота (а.с.33);
- звітом про фактичні затрати на проведення експертизи №2601 вартість виконаних робіт становить 170 грн. (а.с.34);
- висновок судово-товарознавчої експертизи № 2601 від 12 липня 2018 року, відповідно до якого ринкова вартість металевих гаражних воріт станом на 23 лютого 2018 року складає 4644,37 грн. (а.с.43-46).
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 "поза розумним сумнівом" знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України доведена і кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали..
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст.65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України скоєне кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості (ст. 185 ч.1 КК України).
Обставиною, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який, згідно матеріалів кримінального провадження та досудової доповіді органу пробації, раніше не засуджувався, працює неофіційно, має на утриманні доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на утриманні батька у віці 60 років та матір у віці 58 років, під профілактичним наглядом у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.4 ст.128, ч.1 ст.129 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
На підставі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особі відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов потерпілої ОСОБА_6 , заявлений на суму 5694,37 грн. за завдану їй матеріальну шкоду та моральну шкоду у розмірі 5000 грн., підлягає частковому задоволенню, та вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 4644,37 грн. за завдану їй матеріальну шкоду, оскільки вартість воріт складає 4644,37 грн. згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2601 від 12 липня 2018 року (а.с.43-46), та 2000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди за понесені нею душевні страждання. Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 170,00 гривень, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 , на підставі ч.2 ст.124 КПК України.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) гривні 37 коп. та 2000 (дві тисячі) гривень за завдану їй моральну шкоду. В іншій частині в задоволенні цивільного позову відмовити.
Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів в загальній сумі 170 (сто сімдесят) гривень.
Речові докази: металеві ворота, які були добровільно надані для огляду 24 лютого 2018 року ОСОБА_7 , визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №12018040790000412, які були передані під зберігальну розписку ОСОБА_7 - залишити за належністю у потерпілої ОСОБА_6 .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався
Вирок суду може бути оскаржений учасниками процесу до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1