Справа № 2-1169/11 Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р.М.
Провадження № 22-ц/811/2647/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.
Категорія:19
05 березня 2019 року м. Львів
Справа № 2-1169/11
Провадження № 22-ц/811/2647/18
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Бадівська О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2014 року у складі судді Дубель Р.М.
у справі
за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно,-
Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі.
Ухвалу суду оскаржило акціонерне товариство «Укрсоцбанк», подавши апеляційну скаргу.
Не погоджується з оскаржуваною ухвалою та вважає, що така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню.
Зазначає, що відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання є нерозривно пов'язаним з особою, якщо мова йде про особисті немайнові права та інші нематеріальні блага, оскільки вони тісно пов'язані з фізичною особою і вона не може відмовитись від цих прав або бути позбавлена цих прав. В даному випадку мова йде про кредитні правовідносини, а отже зобов'язання не є нерозривно пов'язаними з особою боржника і після його смерті не припиняються, оскільки згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) або територіальної громади згідно ст. 1277 ЦК України.
27.06.2013 року за вих. №3-32/5429 Дрогобицька міська рада повідомила, що згідно даних Дрогобицького міського відділу головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області за адресою місця реєстрації гр. ОСОБА_3 у м. Дрогобич, вул. Стрийська. буд.258, кв.1, станом на 29.12.2009 року були зареєстровані троє інших осіб. Окрім того, на момент смерті ОСОБА_3 у нього було двоє неповнолітніх дітей.
За правилами п.п. З, 4 ст.1268 ЦК України, спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та неповнолітні особи, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від прийняття спадщини.
У випадку відсутності (невстановлення судом) спадкоємців, територіальна громада буде змушена відповідно до ст. 1277 ЦК України, звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (ч.З ст.1277 ЦК України, ч.І ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Тому, вказує, що у даному випадку є наяним правонаступництво, оскільки відбудеться заміна первісного (покійного) боржника на нового боржника (спадкоємця/ів згідно ст.1268 ЦК України) або територіальну громаду (згідно ст. 1277 ЦК України), і відповідно перейде обов'язок задовольнити вимоги кредитора.
Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2014 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник АТ «Укрсоцбанк» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ( а.с. 133), тому його неявка відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за його відсутності, а фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Суд першої інстанції врахувавши, що відповідач ОСОБА_2 помер, у зв'язку з відсутністю спадкоємців та те, що майно не перейшло у власність територіальної громади у зв'язку з відсутністю спадкоємців прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали).
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» в квітня 2011 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно.
Встановлено, що ОСОБА_2 помер 28 грудня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 1-СГ №195846 (а.с.27), тобто до звернення ПАТ «Укрсоцбанк» з позовом до суду.
Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
За таких обставин, позов не може бути пред'явлено до померлої особи.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 був стороною кредитного договору, за невиконання умов котрого в останнього виникла заборгованість, у зв'язку з чим позивач просить звернути стягнення на заставлене згідно іпотечного договору майно.
В апеляційній скарзі апелянтом наголошується, що спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Так, за змістом ст. 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво у цивільній справі допускається у разі, якщо позов пред'явлено до сторони - фізичної особи, за її життя, і уже після пред'явлення позову фізична особа померла і правовідносини допускають правонаступництво.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
В силу ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Тобто, процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку ст. 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.
Отже, спадкоємці померлого на момент відкриття провадження у справі боржника не є процесуальними правонаступниками у цій справі, а наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах має вирішуватися за позовом, заявленим безпосередньо до спадкоємців боржника.
Оскільки відповідач у справі помер до пред'явлення до нього позову, тому підстави для застосування ст. 55 ЦПК України та встановлення правонаступників відсутні у зв'язку з тим, що підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише обставини, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку, тобто до відкриття провадження у справі.
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, та закрив провадження у справі у зв'язку з тим що померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
З огляду на вказане, дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як позов заявлений до особи, яка не може бути стороною по справі, у зв'язку з відсутністю у неї правоздатності.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ст..376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України Львівський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»- задовольнити частково.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2014 року - скасувати та постановити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 05 березня 2019 року.
Головуючий
Судді