Дата документу 05.03.2019 Справа № 336/773/18
Єдиний унікальний № 336/773/18 Провадження №22-ц/807/1059/19
Головуючий в 1-й інстанції - Голубкова М.А.
05 березня 2019 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретарОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2018 року, ухвалене в м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-
В лютому 2018 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що у листопаді 1983 року призваний Веселовським РВК Запорізької області для проходження військової служби. 29.12.2017 року звільнений з військової служби на підставі наказу командувача військ оперативного командування «Схід» від 02.12.2017 року № 68-РС. Позивач вказує, що безпосередньо виконував бойові завдання в зоні АТО у періоди з 06.07.2014 року по 13.1.2014 року, з 27.12.2014 по 04.03.2015, з 20.05.2015 по 21.07.2015, з 21.09.2015 по 24.11.2015 з 13.04.2016 по 12.07.2016. Внаслідок ушкоджень здоров'я отриманих під час виконання обов'язків військової служби, змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки отримав чисельні хвороби, а саме виразкова хвороба, гостроезофагеальна рефлексна хвороба без езофагіту, хронічний гастродуоденіт без порушення функцій, наслідки перенесеної операції лавсаносинтез лівого наколінника по Шульце (2009 р.) у вигляді після травматичного артрозу лівого колінного суглобу без порушення функцій, гетороїдектомії (2014р.) у вигляді зміцнілого після операційного рубця перианальної ділянки без порушення функцій, хронічний панкреатит без порушення функції, жировий гепатоз, поширений остеохондроз хребта без порушення функцій, міопатія в 1,5 діоптрій обох очей. Вказує, що зазначені хвороби пов'язані з проходженням військової служби під час проведення антитерористичної операції та в подальшому позивачу встановлено 3 групу інвалідності. У зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з проходженням військової служби, були порушені нормальні життєві зв'язки позивача та можливість реалізації ним звичок і бажань, фізичні навантаження супроводжуються болем, розладом сну, негативними емоціями, погіршилися відносини у сім'ї, а значна частина пенсії позивача як інваліда 3 групи витрачається ним на лікування, що впливає на кошти сімейного бюджету. Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд стягнути з МО України як центрального органу виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, відшкодування моральної шкоди у розмірі 264 300 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2018 року у позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що доводи позовної заяви щодо завдання моральної шкоди в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби є доведеними та обґрунтованими, в зв'язку чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 21.11.1983 року по 30.10.1991 року та з 01.03.1995 року по 29.12.2017 року ОСОБА_5 проходив військову службу у Збройних Силах Радянського Союзу та Збройних Силах України, про що надано копія витягу з послужного списку, а також копія військового квитка НО № 4398241.
29.12.2017 року ОСОБА_5 звільнений з військової служби на підставі наказу командувача військ оперативного командування «Схід» від 02.12.2017 року № 68-РС у запас за пунктом «Ї» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія АВ № 0840152 від 28.12.2017 р., ОСОБА_5 встановлена 3 група інвалідності з причини захворювання, отриманого в період проходження служби, до 01.12.2018 року, обмежено у праці, та протипоказано важкі фізичні та психоємоціональні навантаження.
Згідно посвідчення УБД № 345454 від 02.05.2015 року ОСОБА_5 є учасником бойових дій.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 743, яке складено госпітально військово-лікарською комісією ВЧ А 3309 ОСОБА_5 має такі захворювання: виразкова хвороба, гостроезофагеальна рефлексна хвороба без езофагіту, хронічний гастродуоденіт без порушення функцій, наслідки перенесеної операції лавсаносинтез лівого наколінника по Шульце (2009 р.) у вигляді після травматичного артрозу лівого колінного суглобу без порушення функцій, гетороїдектомії (2014р.) у вигляді зміцнілого післяопераційного рубця перианальної ділянки без порушення функцій, хронічний панкреатит без порушення функції, жировий гепатоз, поширений остеохондроз хребта без порушення функцій, міопатія в 1,5 діоптрій обох очей. Захворювання пов'язані з проходженням військової служби.
Суд першої інстанції, з досліджених в судовому засіданні доказів не встановив факту протиправних дій або бездіяльності МО України, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями або бездіяльністю МО України та виною відповідача щодо спричинення позивачу моральної шкоди.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Наявність шкоди сама по собі не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначити суб'єкта такої відповідальності.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не отримував бойових поранень та травм, а загальні захворювання виникли в нього з віком. Звільнення відповідача з військової служби відбулось не через стан здоров'я, а у зв'язку з небажанням проходити подальшу службу у зв'язку з закінченням контракту, що підтверджується витягом з наказу №68-РС від 02.12.2017 року (а.с.13).
Позивачем не надано доказів того, що захворювання (інвалідність) настали не з його вини.
Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що моральна шкода завдана йому діями або бездіяльністю МО України.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 06 березня 2019 року.
Судді: С. В. Кухар
ОСОБА_2
ОСОБА_3