Справа № 594/939/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/49/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.125 КК України
20 лютого 2019 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
при секретарі - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Тернопільського апеляційного суду в режимі відеоконференцзв”язку кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2018 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимий
засуджений за ч.1 ст.125 КК України із призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Згідно вироку суду 31 липня 2018 року ОСОБА_6 в період з 10 год. 15 хв. до 10 год. 35 хв., перебуваючи на вул. Молодіжна, що в с. Озеряни Борщівського району, де на той час знаходилась потерпіла ОСОБА_9 , на ґрунті неприязних відносин, під час суперечки з потерпілою, яка переросла у конфлікт, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс останній декілька ударів дерев'яною палицею по спині, плечах та обох ногах, чим спричинив такій легке тілесне ушкодження у вигляді синця на спині справа, синця у верхній третині правої сідниці та двох синців на середній третині правого стегна.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок місцевого суду скасувати, вважаючи його незаконним, та закрити кримінальне провадження у зв”язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Зокрема зазначає, що із потерпілою ОСОБА_9 31 липня 2018 року він зустрівся близько 7 години 30 хв на вулиці та, прогнавши її гусей, повернувся до свого будинку. Вказує, що він її не чіпав і того дня більше не бачив.
Крім того, стверджує, що в період з 10 год. 15 хв. до 10 год. 35 хв., як це встановив суд, він не міг нанести їй тілесні ушкодження, оскільки згідно показань свідка ОСОБА_10 він вийшов з її будинку о 10.08 - 10.10 год., по дорозі зайшов у магазин, потім заїхав до свідка ОСОБА_11 і поїхав додому. Вказує, що по дорозі додому з потерпілою ОСОБА_9 не зустрічався, оскільки на це все необхідно час, а від домогосподарства ОСОБА_10 близько 1 кілометра.
Крім того, вказує, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 вказала, що ОСОБА_6 був у неї в 10.15-10.20, однак у вироку суд зазначив, що від неї він повертався близько 10 год.
Також стверджує, що згідно рапорту оперативного чергового дзвінок від потерпілої ОСОБА_9 поступив до відділення поліції о 10.34 хв., а тому у період з 10.15 год. по 10.35 нанести тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_9 він не міг.
Вказує, що жоден свідок не може підтвердити факту нанесення ним потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Заслухавши суддю доповідача, міркування прокурора який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки вважає вирок законним та обґрунтованим, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які просять задовольнити апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив скасувати вирок суду за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, та закрити провадження у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до часткового задоволення.
Так, згідно статті 392 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об”єктивно з”ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу правил, згідно яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного вироку, в якому повинні бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення з вирішенням питань, зазначених у ст. 368 КПК України, а також з правильною кваліфікацією діяння обвинуваченого у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.
Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження відповідно до ч.1 ст. 411 КПК України, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, статей 17, 86 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувальний вирок повинен бути постановленим на достовірних доказах, коли по справі досліджені всі версії, що виникли, а наявні протиріччя встановлені та усунені.
Проте, суд першої інстанції, засудивши ОСОБА_6 за ч.1 ст.125 КК України, вказаних вимог закону не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, докази у ньому досліджені неповно, а деякі обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, залишились неперевіреними та не отримали належної оцінки.
Зокрема, в обгрунтування висновків про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, місцевий суд, окрім іншого, послався на показання потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 як на доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, свідок ОСОБА_14 пояснила, що знає про побиття потерпілої лише з її слів; свідок ОСОБА_13 лише чула, як потерпіла і обвинувачений у зазначений у обвинувальному акті час сварились між собою; свідок ОСОБА_12 тільки бачила, як обвинувачений намагався вдарити потерпілу, а свідок ОСОБА_11 зазначила лише, що 31 липня 2018 р. обвинувачений о 08.50 год приніс їй хліб.
Інших свідків у справі не встановлено.
Таким чином, як вбачається з судового рішення, в ньому відсутня оцінка доказів у їх сукупності, загальний висновок носить характер припущення, який ставить під сумнів винуватість обвинуваченого, що відповідно до вимог ст. 374 КПК України є неприпустимим і свідчить про порушення вимог ст. 412 КПК України про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За наведених обставин висновок суду про визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, є передчасним, зроблений без повного, всебічного та об”єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним, у зв”язку з чим підлягає скасуванню відповідно до ст. 415 КПК України з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Відповідно до правового висновку ВС/ККС “Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту (ВС/ККС № 688/788/15-к від 04.07.2018)”.
“Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
«2.Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
4.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.”
Для того, щоб за наявності таких обставин визнати, що нанесення тілесних ушкоджень спричинено діями саме цього обвинуваченого, обвинувачення мало спростувати доводи захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Однак суд, порушуючи вимоги частин другої та четвертої статті 17 КПК, надав перевагу версії обвинувачення.
Враховуючи, що суд не звернув уваги на суперечності при оцінці доказів і не усунув їх, колегія суддів приходить до висновку, що це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в зв”язку з чим судове рішення підлягає до скасування з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
За наведених обставин висновок суду про визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, є передчасним, зроблений без повного, всебічного та об”єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним, у зв”язку з чим підлягає скасуванню відповідно до ст. 415 КПК України з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Під час нового судового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, проаналізувати зібрані у справі докази в їх сукупності, дати їм належну оцінку, і, в залежності від встановленого, прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404,405,407,409,412,415 та 419 КПК України, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2018 року відносно ОСОБА_6 скасувати, призначивши новий судовий розгляд в тому самому суді в іншому складі суду.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи