Справа № 454/1980/18 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/811/2786/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія:50
05 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Струс Л.Б., Шеремети Н.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 та просила суд стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4, 10.09.1999р.н., аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. в місяць, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення сином 23-ох років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 02.03.2011 Сокальським районним судом Львівської області затверджено мирову угоду між сторонами, згідно якої ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати аліменти на утримання сина щомісячно в сумі 750 грн до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття, тобто до 10.11.2017. На даний час повнолітній син ОСОБА_4 навчається на бюджетній стаціонарній основі, на першому курсі денної форми навчання економічного факультету Львівського національного університету імені ОСОБА_6. Син сторін не має змоги забезпечувати себе сам у зв'язку з навчанням. Вказує, що у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, її хворобою, оскільки є інвалідом третьої групи, тяжкий фізичний стан - зумовлений автокатастрофою, позивачка періодично лікується, потребує постійного вживання медикаментів - не в змозі сама утримувати та матеріально забезпечувати сина. Відповідач на утримання сина матеріальної допомоги не надає, незважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити. Дитині необхідні кошти на проїзд до навчання, проживання, одяг, харчування, підручники, тощо. Відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець з 28.07.2004. У власності відповідача знаходиться земельна ділянка, яку він здав в оренду ФГ «ОСОБА_7М.» і отримує дохід від її оренди у формі орендної плати. Крім цього, у його власності знаходиться нежитлова будівля у с.Теляж, вул.Ланковецька, 70а Сокальського району. У 2005 році ОСОБА_3 здійснив купівлю колективної власності у ТзОВ «ЛТД Здоров'я», яка займається медичною практикою, а саме: стоматологічна клініка. У 2017р. відповідач придбав транспортний засіб марки «Опель Віваро» 2007 року випуску. Також, він має у власності автомобіль марки «Опель Віваро» 2002 року випуску. Тобто, відповідач має дохід, заробляє і має змогу сплачувати аліменти. Вважає, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, який не повинен бути менший ніж прожитковий мінімум. Просила ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 5000 грн. щомісячно.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Ухвалено стягувати із ОСОБА_3, 20.04.1967р.н., уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на його утримання в розмірі 1100 грн. щомісячно, починаючи з 11.07.2018 року і до закінчення дитиною навчання, але не пізніше досягнення двадцяти трьох річного віку з подальшою їх індексацією відповідно до закону.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору.
Дане рішення в частині сплати аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах сплати аліментів за один місяць.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що відповідач за своїм матеріальним становищем спроможний сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 5000 грн. щомісячно. Вказує, що відповідач має у власності нерухоме та рухоме майно, займався підприємницькою діяльністю. Син сторін потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається, стипендії не утримує, а позивачка за своїм матеріальним становищем не спроможна самостійно його утримувати. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення поову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що він є інвалідом ІІІ групи, не є фізичною особою-підприємцем, доходів від нерухомого майна не отримує, а відтак немає можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина. Крім цього звертає увагу, що позивач має право стягувати аліменти в свою користь на утримання син, який продовжує навчання, а не стягувати аліменти в користь сина. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія І-СГ №164859 (а.с. 14).
З довідки №1452 від 21.06.2018, виданої Львівським національним університетом ім. Ів. Франка, вбачається, що повнолітній син сторін ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання економічного факультету, за рахунок державного бюджету у Львівському національному університеті ім.І.Франка.
З довідки МСЕК серія 12ААА №344448 встановлено, що ОСОБА_2 має третю групу інвалідності по загальному захворюванню до 01.09.2019року. Також, згідно медичних довідок та витягів встановлено, що ОСОБА_2 періодично лікується (а.с.42-48).
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітня донька, син продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умовою, якщо вони можуть надати матеріальну допомогу.
Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітню доньку, сина в твердій грошовій сумі або в долі від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. Крім того, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років: продовження ними навчання: потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Суд першої інстанції, встановивши, що син сторін ОСОБА_4 навчається у Львівському національному університеті ім.. ОСОБА_6 на денній формі навчання, у зв'язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, тобто він потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1100 грн. щомісячно.
Визначаючи розмір аліментів, районний суд обґрунтовано взяв до уваги, що відповідач є людиною з інвалідністю третьої групи, інших утриманців не має. Окрім цього, він не займається підприємницькою діяльністю та не має у власності майна, на яке посилається позивачка. Крім цього відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості сплати ним аліментів у визначеному судом розмірі.
Проте, районний суд, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4, не звернув уваги на те, що син сторін ОСОБА_4 не є позивачем у даній справ, відтак рішення суду слід змінити та стягувати із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1100 грн. щомісячно, починаючи з 11.07.2018 року і до закінчення дитиною навчання, але не пізніше досягнення двадцяти трьох річного віку з подальшою їх індексацією відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року змінити.
Стягувати із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1100 грн. щомісячно, починаючи з 11.07.2018 року і до закінчення дитиною навчання, але не пізніше досягнення двадцяти трьох річного віку з подальшою їх індексацією відповідно до закону.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 05.03.2019
Головуючий
Судді