Дата документу 27.02.2019 Справа № 334/8637/17
Єдиний унікальний №334/8637/17-ц Головуючий у 1 інстанції Добрєв М.В.
Провадження № 22-ц/807/76/19 Суддя-доповідач ОСОБА_1
27 лютого 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
ОСОБА_2
за участю секретаря судового засідання: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позову зазначала, що 31.07.1998 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який 16.11.2000року було розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Батько допомоги на утримання дитини не надає.
На даний час ОСОБА_5 є студентом другого курсу денного відділення Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії. Термін навчання до 31 січня 2020 року.
Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі ј частини усіх видів його заробітку з часу реєстрації позову до суду та до досягнення ним 23 -х років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на період навчання сина ОСОБА_5 у розмірі ј частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 26.12.2017 року і по 31.01.2020 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з нього аліменти у розмірі 1/8 частини усіх видів його заробітку, починаючи з 26.12.2017 року, та до закінчення ним навчання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
26 лютого 2019 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 27.02.2019 року на 12 год. 00 хв., у зв'язку з сімейними обставинами.
Клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи не може бути задоволено, оскільки на підтвердження зазначеного не надано відповідних доказів, що не може бути поважною причиною.
Відповідно до ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України здійснила апеляційний розгляд у відсутності скаржника ОСОБА_3
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з майнового стану сторін, та дійшов висновку стягнути аліменти з відповідача на період навчання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно.
З вказаним висновком суду колегія суддів погоджується в повній мірі.
Проте, визначаючи термін стягнення з 26.12.2017р. і по 31.01.2020р., оскільки це є датою закінчення навчання, суд дійшов помилкового висновку з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 31.07.1998 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який 16.11.2000року було розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні. Батько допомоги на утримання дитини не надає.
На даний час ОСОБА_5 є студентом другого курсу денного відділення Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії.
Згідно довідки Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії від 19.02.2018 року, ОСОБА_5 є студентом третього курсу денного відділення Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2019 року (а.с.29).
Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, з урахуванням майнового стану сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість стягнення аліментів аліменти з відповідача на період навчання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, проте, помилково визначив термін стягнення аліментів з 26.12.2017р. і по 31.01.2020р., оскільки згідно наявної в матеріалах справи довідки (а.с. 29) термін закінчення навчання ОСОБА_5 - 31 січня 2019 року, тому вказана дата є кінцевою датою стягнення аліментів.
Доводи апеляційної скарги про неможливість сплачувати аліменти у розмірі ј є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки скаржником на підтвердження цього не надано належних та допустимих доказів.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення терміну стягнення аліментів, встановивши його починаючи з 26 грудня 2017 року (день звернення до суду з позовною заявою) та по 31 січня 2019 року (термін закінчення навчання ОСОБА_5).
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2018 року у цій справі змінити в частині визначення терміну стягнення аліментів, встановивши його починаючи з 22 грудня 2017 року по 31 січня 2019 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року
Головуючий
Судді: