Справа № 308/14444/18
Закарпатський апеляційний суд
21.02.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурора - ОСОБА_5 ,
власника майна - ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/52/19, за апеляційною скаргою, яку подала ОСОБА_6 ,
ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2018 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону ОСОБА_8 (далі - прокурор) і накладено арешт на транспортний засіб марки «BMW X5 xDrive30d», vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, р. н. з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , мешканкою АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження ним.
З матеріалів судового провадження вбачається, що до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся прокурор із клопотанням про накладення арешту на вищевказаний автомобіль. У клопотанні вказує на те, що військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42018070210000078, відомості про кримінальне правопорушення в якому 06.11.2018 за ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України та 06.12.2018 за ст. 198 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР). Зазначає, що органом досудового розслідування встановлено, що фактично невстановлені на даний час досудовим слідством особи, автомобіль марки «BMW Х5 xDrive 30d, vin НОМЕР_1 » шляхом крадіжки, вивезли з території Євросоюзу, з подальшим ввезенням на митну територію України, і з огляду на те, що транспортний засіб не був знятий з обліку в Чеській Республіці, розмитнення та відповідно постановка на облік в Україні здійснені на підставі підроблених товаросупровідних документів. Посилається на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження легковий автомобіль марки BMW Х5, vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, визнано речовим доказом. Вважає, що автомобіль відповідає критеріям передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки був об'єктом кримінально-протиправних дій, тобто викрадений на території Чеської Республіки, та набутий кримінально-протиправним шляхом, а саме, завезений та розмитнений на території України, без належних на те підстав, так як перебуває у власності компанії «UniCredit Fleet Management» s.r.o., яка зареєстрована у Чеській Республіці. У зв'язку з наведеним, прокурор стверджує, що на даному етапі досудового розслідування доцільно накласти арешт на автомобіль із метою запобігання можливості його приховування, перетворення та відчуження, оскільки власник чи інші, невстановлені на даний час особи, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності або збитків, можуть: сховати автомобіль; з метою подальшого продажу зняти з обліку або продати ; продати окремі частини автомобіля; вчинити інші дії, направлені на його приховування, перетворення або відчуження. Просить накласти арешт на автомобіль марки «BMW X5 xDrive30d», vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, якому присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування.
В ухвалі слідчого судді вказується на те, що оглянутий у ході проведення 07.12.2018 огляду автомобіль марки «BMW Х5»,vinWBAKS410300R90258, сірого кольору, 2015 року випуску, р. н. з. НОМЕР_2 , має значення речових доказів у кримінальному провадженні № 42018070210000078, є об'єктом кримінально-протиправних дій та набутий кримінально-протиправним шляхом. Також зазначається, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на автомобіль із метою збереження речових доказів, а також на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Тому, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42018070210000078, з метою запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження майна, яке відповідає зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям, зокрема, є безпосереднім об'єктом кримінально-протиправних дій, а також враховуючи приписи ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність застосування найменш обтяжливого способу накладення арешту на автомобіль, а саме, шляхом заборони відчуження та розпорядження ним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною у зв'язку з невідповідністю викладених у ній висновків фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що під час винесення оскаржуваної ухвали слідчий суддя: не в повній мірі дослідив та не надав належної оцінки наведеним нею обставинам та наданим документам, безпідставно відхиливши їх; не врахував, що прокурором не надано будь-якого документу, який би свідчив про достовірне з'ясування викладених у клопотанні обставин вчинення злочину; залишив поза увагою те, що вона є добросовісним набувачем автомобіля, оскільки придбала його в іншого власника - ОСОБА_9 на підставі цивільного правочину в передбачений законом спосіб, не допускаючи будь-якої неправомірної поведінки. Стверджує, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 170 КПК України, оскільки в такому не зазначено жодних із передбачених цією нормою підстав для накладення арешту на автомобіль. Також зазначає, що під час повторного звернення із клопотанням про накладення арешту на автомобіль, прокурором не усунуто недоліків, встановлених в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 10.12.2018, якою аналогічне клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків. Разом із тим, зазначає, що слідчим суддею накладено арешт на автомобіль шляхом заборони відчуження та розпорядження ним, і при цьому, задоволено клопотання прокурора в повному обсязі, незважаючи на те, що в такому міститься прохання про накладення арешту на автомобіль шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним. Просить ухвалу слідчого скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказаний автомобіль.
У доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на ті ж доводи, що і в апеляційній скарзі, а також на те, що фабула правопорушення, внесена до ЄРДР не дозволяє зробити висновок про вчинення будь-якою особою кримінального злочину. Також вказує на те, що у матеріалах за клопотанням відсутня постанова, яка б підтверджувала повноваження прокурора ОСОБА_10 на участь у кримінальному провадженні, а також до матеріалів за клопотанням не приєднана постанова слідчого про передачу ОСОБА_6 автомобіля на відповідальне зберігання. Просить ухвалу слідчого скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказаний автомобіль.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення власника майна - ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу ; прокурора ОСОБА_5 , який ухвалу слідчого судді вважає законною та обґрунтованою і просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала слідчого судді до скасування з таких підстав.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на транспортний засіб марки «BMW X5 xDrive30d», vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, р. н. з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , слідчим суддею не були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принципи верховенства права закладені в Європейській Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно не перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на норми матеріального та процесуального права не можна визнати законним та обґрунтованим.
Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів ; 2)спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Накладаючи арешт на автомобіль марки «BMW X5 xDrive30d», vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, р. н. з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 ,слідчий суддя в ухвалі послався на приписи ст. ст. 170-172, 98 КПК України, зазначивши, що автомобіль має значення як речовий доказ у кримінальному провадженні № 42018070210000078, є об'єктом кримінально-протиправних дій, набутий кримінально-протиправним шляхом, про існування передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України ризиків, і на мету - збереження автомобіля як речового речових доказу з метою запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження майна.
На будь-які інші підстави в обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя в ухвалі не послався.
Дослідивши матеріали за клопотанням, колегія суддів вважає, що як прокурором, так і слідчим суддею не були дотримані вимоги ст. ст. 170, 171, 173 КПК України, відповідно, при внесенні та розгляді клопотання.
Колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження прийшла до висновку, що такі не містять будь-яких відомостей про те, що кримінальним правопорушенням кому- небудь завдана матеріальна шкода. Крім того, з матеріалів судового провадження не вбачається, що в справі заявлявся цивільний позов. На відсутність заявленого в справі цивільного позову також вказувала сторона захисту : власник автомобіля ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 , а прокурор не вказував на наявність заявленого в справі цивільного позову.
Учасниками судового розгляду апеляційному суду також не надані відомості про те, що будь-хто зі службових осіб юридичної чи фізичної особи, подавав заяви про визнання його цивільним позивачем, а стороною обвинувачення - не надані відомості про те, що в справі будь-хто визнавався цивільним відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сторона кримінального провадження у підтвердження можливого заявлення по справі цивільного позову не надала будь-які докази.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-хто із фізичних осіб не визнавався підозрюваним, обвинуваченим чи засуджувався й щодо цих осіб може бути застосовано покарання у виді спеціальної конфіскації. Стороною обвинувачення також не надано будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні щодо третіх осіб чи юридичних осіб, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може бути застосована спеціальна конфіскація.
Крім того, стороною обвинувачення не надані будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні з фізичної особи ОСОБА_6 може бути стягнута неправомірна вигода. Відсутні у матеріалах судового провадження і дані про неосудних осіб, діями яких завдана матеріальна шкода, яку у подальшому необхідно буде відшкодовувати за рахунок арештованого майна.
Між тим, з матеріалів судового провадження не вбачається, що гр. ОСОБА_6 є підозрюваною чи обвинуваченою у кримінальному провадженні.
Доводи клопотання про те, що арешт накладається на майно з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також із метою забезпечення збереження речових доказів, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підтвердженими відповідними процесуальними рішеннями, належним чином не вмотивованими.
Так, з ухвали слідчого судді не вбачається на підставі чого слідчий суддя прийшла до суджень про достатність підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
У клопотанні прокурора також не вказується на те, які саме експертні дослідження будуть проведені з вилученим автомобілем. На необхідність проведення експертних досліджень із вилученим майном також не вказував і прокурор. З даних апеляційному суду пояснень прокурора вбачається, що арешт на автомобіль накладається саме з метою його збереження як речового доказу.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів також враховує викладені у судовому рішенні висновки про передачу автомобіля у користування ОСОБА_6 , які прокурором не оспорюються, визнаються належним чином вмотивованими і вважає, що ОСОБА_6 , будучи добросовісним набувачем транспортного засобу, як власник майна забезпечить належне його зберігання.
Дослідивши доводи клопотання, колегія суддів приходить до висновку про те, що у ньому не зазначена мета арешту майна, що, подаючи клопотання, прокурор не врахував положення ч. 1 ст. 170 КПК України, відповідно до якої фізична або юридична особа може бути позбавлена права на відчуження, розпорядження та / або користування майном.
При оцінці доводів клопотання та доводів апеляційної скарги, колегія суддів також вважає, що у клопотанні прокурора не вказується на наявність даних у підтвердження ризиків приховування, втрати, передачі чи відчуження вилученого майна.
Під час розгляду апеляційної скарги прокурор не посилався на наявність даних про імовірні приховування, втрату, передачу чи відчуження гр. ОСОБА_6 вилученого у неї автомобіля.
Формальне посилання прокурора у клопотанні на ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 170 та ст. 171 КПК України, без належного вмотивування мети та підстав для арешту майна, колегія суддів вважає таким, що не приводить до висновку про його обґрунтованість та про необхідність його задоволення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні відомості в якому про передбачені ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 ; ст. 198 КК Україникримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи гр. ОСОБА_6 як арешт автомобіля шляхом заборони користування та розпорядження ним, що прокурор поза розумним сумнівом не довів законність такого арешту.
Колегія суддів також вважає, що прокурор не довів, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна (автомобіля) шляхом заборони його використання та розпорядження ним може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, або настанні інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, що завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті і шляхом застосування менш обтяжливих заходів забезпечення цього провадження.
Отже, з наведеного витікає, що слідчим суддею були порушені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання та прийнятті рішення про накладення арешту на вилучений у гр. ОСОБА_6 автомобіль.
Відповідно до ст. ст. 409 - 410 КПК України неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тягнуть скасування судового рішення, а з урахуванням вимог ст. 407 цього Кодексу, зі скасуванням ухвали слідчого судді й постановленням нової ухвали.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, яку подала ОСОБА_6 , підлягає задоволенню, оскільки слідчим суддею постановлено судове рішення, яке визнається незаконним та необґрунтованим ; ухвалу слідчого судді скасовує, постановляє нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль марки «BMW X5 xDrive30d», vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, р. н. з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 ,шляхом заборони його використання та розпорядження ним, відмовляє.
При розгляді апеляційної скарги, колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, сприяла учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги ; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу - сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи і те, що прокурор ОСОБА_5 під час розгляду апеляційної скарги не заявляв будь-яких клопотань про дослідження доказів, у тому числі й у спростування доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу, яку подала ОСОБА_6 , задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2018 року про накладення арешту на транспортний засіб марки «BMW X5 xDrive30d», vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, р. н. з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , мешканкою АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження ним, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону ОСОБА_8 про накладення арешту на автомобіль марки «BMW X5 xDrive30d», vin НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, р. н. з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , мешканкою АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: