Справа № 596/2028/18Головуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М.
Провадження № 33/817/89/19 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
04 березня 2019 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І.
з участю захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, розглянувши справу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого механіком в комінальному некомерційному підприємстві “Копичинецька комунальна районна лікарня”,
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської обл. від 21 січня 2019 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Як вбачається зі змісту даної постанови, ОСОБА_1 30 жовтня 2018 р. о 22 год в м. Хмельницькому по вул. Тернопільській, 6/1 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп”яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп”яніння відмовився у присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, вчинивши, тим самим, адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за керування транспортом в стані алкогольного сп”яніння безпідставно, його вина матеріалами справи не доведена.
Зокрема зазначає, що працівники поліції його не зупиняли, а підійшли до автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_1 та пред'явили йому вимогу пред'явити документи на транспортний засіб та водійські права, при цьому не інкримінуючи йому жодного правопорушення.
Стверджує, що транспортним засобом ОСОБА_1 не керував, а лише знаходився в ньому, при цьому автомобіль не був заведений, а припаркований на узбіччі дороги.
Вказує, що суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського.
Зазначає, що оскільки в протоколі не сформульовано, який саме огляд апелянт має пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп'яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров'я), правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Вказує, що невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, оскільки суть правопорушення йому незрозуміла. Таким чином, твердження судді про однозначну відмову апелянта від проходження дійсного запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника - ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прихожу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дані вимоги закону не дотримані, а тому висновок судді про порушення водієм п. 2.5 ПДР України не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, статтею 35 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає :1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Однак будь-яких даних, які б свідчили про необхідність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 із зазначених вище підстав в матеріалах справи немає.
Крім того, заслуговують на увагу твердження апелянта з приводу формулювання працівниками поліції правопорушення у протоколі про адмінправопорушення.
Згідно з ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №093867 від 30 жовтня 2018 р., ОСОБА_1 30 жовтня 2018 р. о 22 год 18 хв. в м. Хмельницькому по вул. Тернопільській, 6/1 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп”яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп”яніння відмовився у присутності свідків.
Однак у вказаному вище протоколі про адмінправопорушення не сформульовано, який саме огляд має пройти ОСОБА_1 на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп'яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров'я).
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, у зв”язку з чим постанова Гусятинського районного суду Тернопільської обл. від 21 січня 2019 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Гусятинського районного суду Тернопільської обл. від 21 січня 2019 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя - підпис