Справа № 466/7706/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/88/18 Доповідач: ОСОБА_2
12 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 30 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, та призначено покарання у виді 7\семи років позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено заставу.
Суму застави, внесену на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 28 серпня 2015 року в розмірі 121500 \ сто двадцять одна тисяча вісімсот грн., повернуто заставодавцю після припинення дії застави.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту звернення вироку до виконання. Зараховано термін попереднього ув'язнення з 28.08.2015 року до 10.09.2015 року у строк відбування покарання у відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_6 в доход держави витрати на залучення експертів для проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 491 \чотириста дев'яносто одна грн. 04 коп.
Позов ОСОБА_10 залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, 05 серпня 2015 року близько 19 год. 30 хв., маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, проїжджаючи на вул. Незалежності України, що у смт. Брюховичі, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , який належав потерпілому ОСОБА_10 , під час руху автомобіля затягнув ручні гальма, від чого автомобіль різко зупинився, після чого ОСОБА_6 кулаком наніс ОСОБА_10 удар в обличчя, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я - перелом кісток носа, синець в ділянці носа і лівого ока, виштовхав водія ОСОБА_10 з належного йому автомобіля, пересів на місце водія та привівши в дію двигун, рушив з місця на зазначеному автомобілі. Однак під час руху на вул.Брюховецькій у місті Львові, ОСОБА_6 не впорався з керуванням, внаслідок чого автомобіль злетів у кювет та перекинувся. Пошкодженням автомобіля потерпілому ОСОБА_10 була заподіяна значна шкода в розмірі 124 085,95 грн.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2016 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Свої апеляційні вимоги обвинувачений мотивує тим, що вирок суду є незаконний та необґрунтований, так як висновки суду, викладені у ньому, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, при ухваленні рішення судом були допущені істотні порушення вимог кримінального процессуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що потерпілу ОСОБА_11 безпідставно визнано судом потерпілою по справі, оскільки вона не довела будь-яким чином суду, що саме їй було завдано фізичної шкоди у вигляді насильства, небезпечного для її здоров'я, що передбачено ч.3 ст. 289 КК України, а смерть безпосередньо потерпілого ОСОБА_10 не пов'язана з кримінальним правопорушенням, яке йому інкриміновано.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав аналогічну за змістом апеляційної скарги обвинуваченого скаргу, у якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2016 року скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Адвокат звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції грунтуються лише на показаннях обвинуваченого, згідно з якими він частково визнав провину у вчиненні злочину, а також показаннях потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , показання якого судом визнані як такі, що покращують становище обвинуваченого в частині кваліфікації його дій, а також матеріалами кримінального провадження - заявою ОСОБА_10 , протоколом огляду місця події від 05.08.2015 року, рапорт працівника ДСО від 05.08.2015 року, договором купівлі-продажу ОСОБА_19 , протоколом додаткового огляду місця події від 12.08.2015 року, висновком автотоварознавчого дослідження, висновком дактилоскопічної експертизи, судово-медичної експертизи ОСОБА_6 га судово-медичної експертизи ОСОБА_10 .
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника на підтримання поданих апеляційних скарг, думку прокурора, яка заперечила проти апеляційних скарг, думку представника потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів полягає у тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в їх сукупності. Крім того, оцінка доказу передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому, шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою, чи ні.
Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Водночас, відповідно до положень ст.101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, та не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
Згідно з вимогами ст.102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; місце і час проведення експертизи; хто був присутній при проведенні експертизи; перелік питань, що були поставлені експертові; опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
Водночас, в силу вимог ч.4 ст.69 КПК України, експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, суд першої інстанції зробив свої висновки на підставі показань самого обвинуваченого, який частково визнав свою провину у вчиненні злочину, а також обґрунтував такі висновки показаннями потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та матеріалами кримінального провадження, а саме: заявою ОСОБА_10 (а.к.п.5), протоколом огляду місця події від 05 серпня 2015 року (а.к.п.78) з фототаблицею до нього (а.к.п.86-90), рапортом працівника ДСО від 05 серпня 2015 року (а.к.п.9), договором купівлі-продажу автомобіля марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , (а.к.п.30-38), протоколом додаткового огляду місця події від 12 серпня 2015 року (а.к.п.118-120), висновком автотоварознавчого дослідження (а.к.п.149-182), висновком дактилоскопічної експертизи №4/763 від 31 серпня 2015 року, судово-медичної експертизи ОСОБА_6 від 05 серпня 2015 року №261/2015 (а.к.п.50) та судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_10 від 06 серпня 2015 року №1251(а.к.п.57).
Визнавши показання свідка ОСОБА_18 , який є єдиним очевидцем вчинення кримінального правопорушення, в частині неспричинення ОСОБА_6 потерпілому тілесних ушкоджень, а також те, що обвинувачений потерпілого не виштовхував з автомобіля, суд зіслався на те, що такі твердження спростовуються іншими зібраними у справі доказами, у тому числі висновком судово-медичної експертизи від 06 серпня 2018 року №1251 (а.к.п.57).
Як вбачається зі змісту вказаного висновку експерта від 06 серпня 2018 року №1251, експертом окрім самого ОСОБА_10 досліджувалися і інші документи, а саме виписка №10177 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.к.п.58) та рентгенограма кісток носа в обох бокових проекціях від 05 серпня 2015 року.
Поряд з тим, згідно з постановою старшого слідчого слідчого відділення Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_20 від 05 серпня 2015 року про призначення судово-медичної експертизи (а.к.п.58), яка визнана судом неналежним доказом, для проведення експертизи направлено лише потерпілого ОСОБА_10 . Таким чином виписка №10177 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.к.п.58) та рентгенограма кісток носа в обох бокових проекціях для проведення експертизи слідчим експерту не надавалися.
Також, світлокопія виписки №10177 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка була предметом дослідження під час проведення вказаної судово-медичної експертизи, визнана судом неналежним доказом, а рентгенограма кісток носа в двох бокових проекціях від 05 серпня 2015 року відсутня в матеріалах кримінального провадження, і на підставі ст.290 КПК України вказаний документ не був наданий для ознайомлення стороні захисту, на що звертають у своїх апеляційних скаргах апелянти.
Окрім цього, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 ставиться у провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди, поєднане із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, є вчинення його у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого та заподіяння великої матеріальної шкоди.
Поняття значної матеріальної шкоди та великої матеріальної шкоди у відповідності до примітки 3 вказаної статті визначається із розрахунку заподіяння реальних збитків на суму при значній шкоді - від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при великій - понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До розміру матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, включається лише так звана пряма шкода - реальні збитки, які відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України становлять собою втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З огляду на наведене, для встановлення наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, необхідною умовою є визначення наявності хоча б однієї із наведених вище кваліфікуючих ознак, що мають підтверджуватися належними та допустимими доказами.
Згідно з наявним в матеріалах кримінального провадження висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 17 серпня 2015 року №195 (а.к.п.139-179), проведеного за зверненням потерпілого ОСОБА_10 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , легковий седан з 4-дверним кузовом, бензинового з робочим об'ємом 1390 см?, 2008 року випуску, від виявлених на момент огляду 12.08.2015 року внаслідок пошкодження у ДТП 05.08.2015 року, в цінах станом на вказану дату огляду з врахування ПДВ на складові, становить 124 085 грн. 95 коп., а вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику вказаного автомобіля, внаслідок його пошкодження у ДТП 05.08.2015 року, з врахуванням цих пошкоджень, що виявлені на момент огляду 12.08.2015 року, в цінах станом на час проведення дослідження, дорівнюватиме рівним ринковій вартості даного КТЗ на день ДТП 05.08.2015 року та становить 112099 грн. 05 коп.
Поряд з тим, визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, та встановлюючи факт заподіяння ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_10 значної шкоди у розмірі 124 085 грн. 95 коп., в основи визначення якого покладено висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 17 серпня 2015 року №195 (а.к.п.139-179), суд першої інстанції в порушення вимог ст.94 КПК України, без урахування вимог ст.243 КПК України (в редакції, що діяла на час проведення досудового розслідування), не оцінив вказаний доказ з точки зору його допустимості.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, отриманим за результатами проведення судово-медичної експертизи потерпілого та автотоварознавчого дослідження, якими встановлено тяжкість та характер тілесних ушкоджень потерпілого, а також визначено розмір матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, що є необхідними кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_6 .
Таким чином, суд першої інстанції побудував своє рішення на недостатньо перевірених доказах, без повного, всебічного, об'єктивного дослідження та аналізу усіх наявних у кримінальному провадженні доказів.
Оскільки судом першої інстанції не були належним чином оцінені обставини, шляхом дослідження доказів, наданих сторонами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України, позбавлений процесуальної можливості повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, оскільки вони були неналежно досліджені та оцінені судом першої інстанції.
Приймаючи до уваги встановлені факти невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які допущені судом першої інстанції, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме вимог ст. 7 КПК України, ч.6 ст. 9 КПК України, оскаржуваний вирок, на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412, ст. 415 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
У зв'язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, питання щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, тощо, апеляційним судом не перевіряються, відповідно до приписів ч. 2 ст. 415 КПК України.
Під час нового розгляду районному суду необхідно врахувати викладене в даній ухваліта апеляційних скаргах, ретельно дослідити надані докази в контексті висунутого обвинувачення, свої висновки щодо оцінки доказів викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу допустимості того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 30 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 у Шевченківському районному суді м.Львова.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4