22-ц/804/917/19
263/12652/18
„05" березня 2019 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 263/12652/18
Номер провадження 22-ц/804/917/19
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.
за участю секретаря: Єфремової О.В
учасники справи :
заявник - ОСОБА_1
боржник - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2018 року головуючого судді Шевченко О.А. із складанням повного тексту судового рішення 01 жовтня 2018 року по цивільній справі за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, мотивуючи заяву тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 вересня 2014 року перебувають у шлюбі. Від шлюбу мають малолітню дитину сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З лютого 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкають окремо, спільне господарство не ведуть. Спільна дитина проживає з заявником, вона його самостійно виховує та утримує. На теперішній час заявник не має змоги працювати, оскільки доглядає сина, який часто хворіє та потребує ретельного догляду. Зазначала, що опинилася з сином у скрутному матеріальному становищі, так як не вистачає коштів. Просила видати судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? від усіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви і до повноліття дитини.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ч.9 ст.165 ЦПК України , відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції , посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про повернення заяви відповідно до вимог ч. 9 ст. 165 ЦПК України, посилається на відповідь з Департаменту адміністративних послуг відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб від 26 вересня 2018 року № 03-12-9981, що міститься в матеріалах справи, про відсутність відомостей щодо реєстрації ОСОБА_2 у Центральному, Кальміуському та Приморському районах міста Маріуполя. Однак, у запиті суду також відсутні відомості, щодо фактичної реєстрації ОСОБА_2, які заявником зазначені в заяві. Зауважує, що у відповіді департаменту також відсутні і відомості щодо реєстрації ОСОБА_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя,тобто установа не володіє повною інформацією стосовно ОСОБА_2 та фактичного офіційного його місця реєстрації. У серпні 2018 року вона подавала позовну заяву про розірвання шлюбу та рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2018 року її позовні вимоги задоволено та відповідач ОСОБА_2 з*являвся у судове засіданні для розгляду справи. Також вказує, що ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та взятий на облік 18 червня 2018 року в Управлінні соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради за адресою : АДРЕСА_3
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України ,відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 1 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала про відмову у видачі судового наказу, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області заявник ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу зазначила адресу місця реєстрації боржника ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с. 1-2).
Відмовляючи у задоволені заяви про видачу судового наказу суд послався на ч. 9 ст. 165 ЦПК України, оскільки отримана судом інформація не дає можливість встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника.
Проте такий висновок суду є передчасним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України; із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги (ч.1,2 ст. 160); судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину - однієї четверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Згідно з ч.5 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо боржником у заві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Так, на виконання вказаної норми, судом першої інстанції було витребувано інформацію про місце реєстрації боржника ОСОБА_2 з Департаменту адміністративних послуг відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб, який 27 вересня 2018 року, на запит суду, надав відповідь, що за відомостями відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Центральному, Кальміуському, Приморському районах міста Маріуполя зареєстрованим не значиться (а.с. 5).
Разом з тим, суд, в порушення вимог процесуального закону, не звернувся до відповідного органу реєстрації місця проживання (перебування) боржника, враховуючи, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а не в місті Маріуполі (а.с.1-2).
Зазначене в заяві місце реєстрації боржника також підтверджується доданою до апеляційної скарги, ксерокопією довідки від 18 червня 2018 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно з якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
У відповідності до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року за № 2710/38-14 Про визначення територіальної підсудності справ визначено територіальну підсудність цивільних справ підсудних Новоазовському районному суду Донецької області Приазовському районному суду Запорізької області .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що отримання відповіді з Департаменту адміністративних послуг про те, що ОСОБА_2 зареєстрованим на території Центрального, Кальміуського, Приморського районах міста Маріуполя не значиться , не є підставою для відмови у видачі судового наказу, саме у зв*язку з тим, що останнім відомим місцем реєстрації є АДРЕСА_1
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу ,суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається з матеріалів справи,на підтвердження місця проживання (перебування) заявник ОСОБА_1 у додатках до заяви надавала копію акту про місце проживання (а.с.2),та зазначала адресу : АДРЕСА_2.На підтвердження фактичного місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 заявником надано копію довідки від 18 червня 2018 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.13).
Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності,апеляційний суд
вважає,що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заяви з підстав передбачених ч.9 ст. 165 ЦПК України,а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість видачі судового наказу у передбаченому діючим процесуальним законом порядку.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,379,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2018 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Повний текст постанови складений 06 березня 2019 року .
Судді: