Дата документу 06.03.2019 Справа № 336/5622/18
Справа № 22-ц/807/1299/19 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.
Є.У.№ 336/5622/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
06 березня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Гончар М.С.,
секретар: Бєлова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області про скасування реєстрації права власності і поновлення реєстрації права власності,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2018 року,
У вересні 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із вищевказаним позовом. Зазначали, що 05.06.2008 ОСОБА_3 уклала з ПАТ «Перший Український міжнародний банк» кредитний договір на суму 57 000 доларів США, який забезпечений іпотекою належної позивачам на праві власності трикімнатної квартири АДРЕСА_1. 06.07.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради у Запорізькій області було прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження, про що було здійснено відповідний запис у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Посилаючись на те, що рішення державного реєстратора про перехід права власності на спірне майно до Банку було прийнято з порушенням вимог законодавства, просили про задоволення позову. З метою забезпечення позову просили накласти арешт на спірну квартиру, оскільки Банк виставив її на продаж.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2018 року задоволено заяву про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку належить ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виник спір з приводу правомірності набуття Банком права власності на предмет іпотеки, останній має намір здійснити відчуження спірного майна, що унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що у суду не було підстав для забезпечення позову, оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження доводів про намір Банку продати спірну квартиру. Крім того, судом не вирішено питання зустрічного забезпечення.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до п.п.1,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Установивши, що між сторонами існує спір з приводу правомірності набуття Банком права власності на предмет іпотеки і що останній має реальну можливість здійснити відчуження спірного майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження факту вжиття банком заходів до реалізації предмету іпотеки не є підставою для відмови у забезпеченні позову.
Невжиття судом зустрічного забезпечення також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову . При цьому ч 3. ст.154 ЦПК України, встановлено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зважаючи на те, що позивачі мають зареєстроване місце постійного проживання і застосування судом зустрічного забезпечення, це не обов'язок, а право суду, вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними.
Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для її скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 386, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 листопада 2018 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий
Судді: