вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
24.02.10Справа №2а-1166/10/13/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Ольшанській Т.С., при секретарі Барабановій А.П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сімферопольського районного відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
до ОСОБА_4
про примусове видворення іноземця
за участю:
представника позивача - Худякова Д.Ю., довіреність № 10/825 від 24.02.2010;
відповідача - ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_2;
Обставини справи: Сімферопольський районний відділ Головного управління міністерства внутрішніх справ України в АР Крим звернувся в Окружний адміністративний суд АР Крим із адміністративним позовом про примусове видворення за межі України громадянина Вірменії ОСОБА_4.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та мотивовані тим, що відповідач перебуває на території України без реєстрації та відповідних документів для проживання на її території.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 24.02.2010 наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Розглядаючи справи досліджуваної категорії, суд у своїй правозастосовній діяльності дотримується принципів адміністративного судочинства, серед яких одним із провідних є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
При оцінюванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог частини третьої статті 2 КАС.
Невідповідність оскаржуваного рішення одному або декільком із критеріїв, встановлених законом, повинна оцінюватися на предмет порушення прав, свобод чи інтересів особи і залежно від встановленого суд приймає відповідне рішення. При цьому особливу увагу суд звертає на дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і метою, на досягнення якої спрямоване це рішення. Вирішуючи питання щодо звернення постанови про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України, суд, крім приписів статті 256 КАС, враховує норми Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", згідно з якими необхідність негайного видворення може бути зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Крім підстав, за яких до іноземців може бути застосовано видворення, визначених виключно у Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", можна виділити підстави, встановлені зазначеним Законом та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Такими підставами є порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання правил транзитного проїзду через територію України.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Водночас суд ураховує, що законодавством не визначено переліку грубих порушень, тобто грубість порушення є суб'єктивним оціночним критерієм при прийнятті рішення.
При вирішенні спору суд враховує положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Як встановлено судом, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ріку народження, уродженець Вірменії, НОМЕР_1, виданий властями Вірменії 14.03.2001, строком дії до 14.03.2011, прописаний за адресою: АДРЕСА_1, прибув до України 08.02.2005 через КПП «Сімферополь 010100». У даний час відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_3. Свого житла, коштів не має, офіційне ні де не працевлаштований.
13.04.2008 під час проведення перевірки документів відповідача, який проживав за адресою: АДРЕСА_2, було встановлено, що він порушує Правіла в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 №1074, про що інспектором ВГІРФО Сімферопольського РВ МВС України в АР Крим був складений відповідний рапорт (а.с.9).
Також відносно ОСОБА_5 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.203 КУпАП.
Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 15.04.2008 відповідач визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП та звільнений від адміністративної відповідності, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі №3-7931/08 закрито.
16.04.2008 начальником Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим затверджено рішення про видворення за межи України громадянина Вірменії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказаним рішенням він був зобов'язаний покинути територію України до 10.05.2008. Вказане рішення доведено до відома відповідача під підпис (а.с.6,7).
Згідно відмітки у паспорті відповідача йому була встановлена заборона в'їзду на територію України на 6 місяців, тобто до 16.10.2008.
Представник позивача надав до матеріалів справи копію рапорту за яким вбачається, що за наслідками перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_4 вибув за межі України.
08.12.2009 ст. інспектором МК СГІРФО Сімферопольського РВ був складений рапорт, що громадянин Вірменії на цій час мешкає за адресою: АДРЕСА_3, рішення від 16.04.2008 не виконав.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на час розгляду справи цей іноземець проживає на території України без реєстрації. Свого житла, постійного місця роботи та коштів для перебування в Україні не мав і виїжджати з території України не збирався. Законні підстави для його подальшого перебування на території України відсутні, у зв'язку з чим ОСОБА_4 підлягає видворенню.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на застосування приписів частини першої статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Таким чином, обов'язковою умовою, що передує прийняттю рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства з України за таких підстав, є відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення. Разом з тим відповідно до статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Зазначене свідчить, що особа відбула покарання, відповіла перед суспільством і державою за свою протиправну поведінку і не має перед державою та суспільством ніяких зобов'язань, які б витікали з вчиненого правопорушення.
У зв'язку з наведеним суд зазначає, що посилання позивача підставу примусового видворення на вчинення відповідачем адміністративного проступку у 2008 році є невірним.
Рішення про видворення за межі України від 16.04.2009 встановлювало заборону на в'їзд в України на 6 місяців. Таким чином строк заборони сплинув на момент звернення до суду.
Розглядаючи справу, суд не погоджується з тим, що рішення позивача прийнято з дотриманням принципу пропорційності, оскільки з адміністративного позову не вбачається фактів вчинення іноземцем інших правопорушень. Немає у справі і даних про порушення іноземним громадянином правил перебування на території України після спливу строків, встановлених рішенням про видворення.
У зв'язку з чим суд надходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у задоволені адміністративного позову.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 24.02.2010.
У повному обсязі постанову складено та підписано 25.02.2010.
Керуючись ст.ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.