вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
12.02.10Справа №2а-14652/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора м. Сімферополя
до Сімферопольської міської ради треті особи ОСОБА_1
Комунальне підприємство «Інфо-центр»
про визнання незаконним та нечинним рішення
за участю представників:
від позивача - Костюченко Р.С. - посвід. № 09096 .
від відповідача - Ковальов О.О. - пред-к,дов. № 14233/24/01-53 від 05.01.2010 р.
від третіх осіб -1) ОСОБА_1 - НОМЕР_1 .
2) Єфименко АФ- директор.
Суть спору: Заступник прокурора м. Сімферополя (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом , в якому просив визнати незаконним та нечинним рішення 49 сесії Сімферопольської міської ради (далі відповідач ) 5 скликання № 787 від 23.07.2009р. «Про Положення створення, реконструкції та експлуатації слабострумових мереж у будівлях та спорудах, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Сімферополя», зобов'язати відповідача невідкладно надрукувати в газеті «Південна столиця» резолютивну частину постанови суду по справі. Вимоги мотивовані тим, що позивачем 23.11.2009 р. був принесений протест на зазначене рішення відповідача , від розгляду якого він ухиляється, що є порушенням Закону України «Про прокуратуру». Позивач вважає, що рішення відповідачем було прийнято з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством.
Позивач наполягав на задоволені позовних вимог з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 01.02.2010р., надав заперечення на позов , в яких зазначив,що виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради при розгляді протесту від 23.11.2009 р. він був узгоджений , внесено на чергову сесію Сімферопольської міської ради проект рішення про задоволення протесту заступника прокурора м. Сімферополя, однак рішення з цього питання не було прийнято з технічних причин.
У судовому засіданні, яке відбулось 12.02.2010 р., представник відповідача наполягав на поясненнях ,викладених у відзиві на позов.
ОСОБА_1 у судових засіданнях з позовними вимогами погодилась, зазначила,що відповідачем був порушений порядок прийняття рішення.
Представник Комунального підприємства «Інфо-центр» у судовому засіданні, яке відбулось 12.02.2010 р., не заперечував проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу , суд
Відповідачем на 49 сесії 5 скликання 23.07.2009 р. прийнято рішення № 787 «Про Положення створення, реконструкції та експлуатації слабострумових мереж у будівлях та спорудах, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Сімферополя».
Позивачем 23.11.2009 р. винесений протест №412 вих./09 на рішення 49 сесії 5 скликання відповідача № 787, в якому він вимагав скасувати вказане рішення з причин того, що воно прийнято з порушенням вимог чинного законодавства .
Ст. 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно зі ст.21 Закону прокурор , його заступник приносить протест на акт, що суперечить закону. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Ст. 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 Закону).
Ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону). Згідно зі ст. 73 Закону акти ради , прийняті в межах її повноважень , є обов'язковими для виконання.
Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені в Закону Україні «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Уст.1 цього Закону встановлено,що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; а регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом; регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.
Відповідно до ст. 4 Закону Україні «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» одним з принципів державної регуляторної політики є прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю (ст.5 Закона).
Відповідно до ст. 9 Закону Україні «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожний проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
Способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності визначені у ст.13 Закону.
Відповідно до ст.35 Закону Україні «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.
Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.
У ст.36 Закону Україні «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:
відсутній аналіз регуляторного впливу;
проект регуляторного акта не був оприлюднений.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач 23.07.2009 р. прийняв рішення №787 «Про Положення створення, реконструкції та експлуатації слабострумових мереж у будівлях та спорудах, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Сімферополя» . На думку суду вказане рішення є нормативно-правовим актом, положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між Комунальним підприємством « Інфо-сервіс» та суб'єктами господарювання. Цим Положенням встановлені норми неодноразового здійснення останнім певних управлінських функцій щодо невизначеного кола осіб, в тому числі з метою регулювання господарських відносин по створенню, реконструкції та експлуатації слабострумових мереж.
До матеріалів справи залучена копія листа Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК (вих.№05/04 від 04.01.2010 ) ,в якому також зазначено, що при прийнятті 23.07.2009 р. рішення №787 відповідачем вчинені дії щодо обмеження монополізму, розвитку підприємництва та конкуренції.
Під час розгляду справи судом було встановлено , що рішення було прийнято без додержання процедури обговорення його проекту відповідно до порядку, визначеного в Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що призвело до порушення принципу прозорість та врахування громадської думки під час його прийняття, надання можливості одному суб'єкту господарювання мати більш вигідні умови діяльності в порівнянні з іншими.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем на надано доказів дотримання процедури , визначеної в Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», щодо прийняття зазначеного нормативно-правового акту.
Вивчивши зазначені вище факти, приймаючи до уваги пояснення представника відповідача, суд вважає, що рішення № 787 від 23.07.2009 р. не можна вважати таким, що відповідає чинному законодавству України ,в наслідок існують підстави для задоволення позову .
Під час судового засідання, яке відбулось 12.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 19.02.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та нечинним рішення 49 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання № 787 від 23.07.2009 р. «Про Положення створення, реконструкції та експлуатації слабострумових мереж у будівлях та спорудах, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Сімферополя».
3. Зобов'язати Сімферопольську міську раду опублікувати резолютивну частину цієї постанови суду невідкладно після набрання нею законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.