вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
23.02.10Справа №2а-12552/09/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С.,
при секретарі Павленко Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим
про скасування рішення,
за участю представників:
позивача - Решитов Е.М., довіреність від 28.12.2009 року;
відповідача - Тарасенко В.О., довіреність № 18/10-0 від 19.01.2010 року;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим від 31.03.2009 року № 0006032303.
У судовому засіданні, яке відбулось 23.02.2010 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято на підставі та в межах закону, у зв'язку з порушенням позивачем вимог чинного законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій. На підставі зазначеного вище, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд
Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим на підставі направлень від 27.02.2009 року № 2100, 2101 (а.с.7-8) 18.03.2009 року було проведено перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, господарської одиниці - маршрутного таксі, державний номер НОМЕР_1 (маршрут № 51 «7-ма міська лікарня - Свобода»), що належить ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія».
За результатами перевірки було складено акт від 18.03.2009 року №001249/0431/01/09/23/30691999, в якому зафіксовано порушення п.п. 1,2,5,13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції; не видання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції; розрахунки без використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення у випадку незастосування реєстраторів розрахункових операцій; не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (а.с.9-10).
Перевірку проведено в присутності працівника позивача - водія ОСОБА_1., який з актом перевірки ознайомлений, проте від підписання акту та отримання одного примірника акту перевірки відмовився, про що перевіряючими складено акт № 0538/01/01/23/30691999 від 18.03.2009 року.
На підставі акту перевірки від 18.03.2009 року №001249/0431/01/09/23/30691999 31.03.2009 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим було прийнято рішення № 0006032303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1190,00 грн. за порушення п.п. 2,5,13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АРК .
До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» ( далі - Закон) здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.
У ст. 11-1 вказаного закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок.
Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Відповідно до п.1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а у разі виникнення обставин, викладених у ст.11-1 Закону, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону №509.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Суд зазначає, що за характером перевірки, яку проводив відповідач, вона не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1-2 ст.11 Закону, оскільки під час її проведення не перевірялась своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), не досліджувались сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.
Як було зазначене вище, перед початком перевірки представнику позивача були вручені направлення на проведення перевірки.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим перевірку господарської одиниці, що належить позивачу, було проведено на підставі та в межах закону, що виключає ознаки протиправності в їх діях.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно зі ст. 2 Закону реєстратор розрахункових операцій це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).
Розрахунковий документ являє собою документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Під місцем проведення розрахунків слід розуміти місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Під час проведення перевірки позивача 18.03.2009 року було встановлено, що при перевезенні двох пасажирів розрахункова операція на суму 4,00 грн. проведена без використання РРО, КУРО та РК (квитків).
Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
При цьому суд зауважує, що такі суб'єкти підприємницької діяльності звільняються від використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, проте вони не звільняються від використання книг обліку розрахункових операцій.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» книга обліку розрахункових операцій це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, визначений Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 614 від 01.12.2000 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 106/5297.
Відповідно до п. 2.2. зазначеного Порядку книга ОРО реєструється при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом - на кожного кондуктора або, за рішенням СПД, на кожний транспортний засіб.
Форма книги ОРО, що використовується при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом у разі проведення розрахунків без застосування РРО, повинна відповідати формі товарно-касової книги, наведеній у додатку 13 (для міських та приміських автобусних маршрутів) та в додатку 14 (для міжміських автобусних маршрутів) до пункту 3.1.1 Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 N 279 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу" та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2000 за N 369/4590, а саме: товарно-касова книга складається з квитково-касових листів, які пронумеровані та в яких обліковуються рух квитків та готівки.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України позивачем у судовому засіданні для огляду було надано оригінал книги ОРО № 010900/097/20, зокрема, квитково-касовий лист серії ААА № 048791 за 11-20 березня 2009 року, що засвідчує рух квитків та готівки на транспортному засобі - маршрутному таксі марки «Богдан» державний номер НОМЕР_1, маршрут № 51. Надана книга обліку розрахункових операцій складається з квитково-касових листів, прошита та пронумерована в установленому законом порядку.
До матеріалів справи було долучено копію витягу з книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим за № 010900/097/20 (а.с.44-46).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340,00 грн.(17, 00 грн.х20).
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт належного ведення позивачем книги обліку розрахункових операцій, оформленої відповідно до п. 2.2 Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок на окремий транспортний засіб - маршрутне таксі марки «Богдан» державний номер НОМЕР_1, маршрут № 51, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що рішення від 31.03.2009 року № 0006032303 підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.
В ході перевірки господарської одиниці маршрутного таксі, державний номер НОМЕР_1 (маршрут № 51 «7-ма міська лікарня - Свобода») було виявлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими документами, невідповідність склала 170,00 грн., про що свідчать дані акту перевірки, а також опис готівкових коштів на місці проведення розрахунків.
Під час розгляду справи позивачем у порядку ст. 71 КАС України не було наведено доказів того, що висновки, зроблені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам.
Відповідно до ст. 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Таким чином, за не відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими документами, у розмірі 170,00 грн. повинна бути застосована штрафна санкція у розмірі 850,00 грн. (170,00 грн.х5).
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем рішення № 0006032303 від 31.03.2009 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 850,00 грн. прийнято правомірно, на підставі та в межах закону, у зв'язку з порушенням позивачем вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.02.2010 року.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим від 31.03.2009 року № 0006032303 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.
3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цикуренко А.С.