вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.02.10Справа №2а-10959/09/8/0170
(14:36 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі
до ОСОБА_1
про спонукання до виконання певних дій,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1; ОСОБА_2 (за усною заявою), паспорт серії НОМЕР_2;
Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання громадянина ОСОБА_1 задекларувати доходи, які були ним внесені у 2008 році до статутного фонду ТОВ “Нижньогірський райагрохім”, шляхом подачі до ДПІ в Нижньогірскому районі декларації про майновий стан і доходи за 2008 рік.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 21.09.2009р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 10.12.2009р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не декларує доходи, які були внесені ним до статутного фонду ТОВ «Нижньогірський Райагрохім», де він є засновником, та при створенні ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» не підтвердив належним чином свій майновий стан як засновник підприємства.
Представник позивача у судове засідання 19.02.10 р. не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник у судовому засіданні 19.02.10 р. заперечували проти задоволення позовних вимог, а саме зазначили, що позивач взагалі не наділений повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про зобов'язання засновника ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» задекларувати доходи з фізичних осіб.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши відповідача та його представника, суд
ОСОБА_1 станом на 06.07.09 р. не подав до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі декларацію про доходи і майновий стан за 2008 р.
ОСОБА_1 24.12.07 р. зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, Нижньогірською районною державною адміністрацією АРК, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 та довідкою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.13, 14).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується відповідною заявою відповідача та звітами платника єдиного податку за ІІ,ІІІ,ІV квартали 2008 р. (а.с.15-18).
ОСОБА_1 є єдиним засновником юридичної особи ТОВ «Нижньогірський Райагрохім», що підтверджується Рішенням про створення ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» від 19.08.05 р. (а.с.46).
В матеріалах справи також наявні наступні документи:
- Реєстраційна картка форми № 1 на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи (а.с. 37-39);
- Реєстраційна картка форми № 4 на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.05.06 р. (а.с.40-42)
- Реєстраційні картки форми № 3 на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 25.07.08 р., 10.11.08 р., 31.03.09 р.(а.с.43-45)
- Статут ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» від 29.08.05 р.(а.с.55-63).
- Статут ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» у новій редакції від 10.11.08 р.(а.с.48-54).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського Кодексу України, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Частина 3 статті 86 Господарського Кодексу України встановлює, що забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
ДПІ в Нижньогірскому районі перевірені джерела доходів гр. ОСОБА_1 на підставі наявних баз даних в податковій інспекції.
Згідно даних звітів СПД-фізичної особи-платника єдиного податку за ІІ,ІІІ,ІV квартали 2008 р. дохід від підприємницької діяльності у 2008 р. склав 0,00 грн., тобто звіти надані з нульовими показниками (а.с.16-18).
Відповідно до відомостей, одержаних з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 роки, відповідач одержував дохід у вигляді заробітної плати у ТОВ «Нижньогірський райагрохим» за зазначений період в сумі 28672,68 грн. (а.с.12).
Матеріалами справи, а саме прибутковим касовим ордером серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_1 19.08.08 р. поповнив статутний фонд ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» на 289000 грн.(а.с.9).
Позивач вважає, що відповідачем було порушено ст. 67 Конституції України та ст. 18 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", а саме не задекларовано доходи, що були ним внесені в якості внеску до статутного фонду ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» та в порушення вимог ч.3 ст.86 Господарського кодексу України при створенні ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» не підтверджено належним чином майновий стан як засновника підприємства.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення відповідача та його представника, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Для забезпечення всебічного та повного розгляду справи ухвалами суду від 10.12.09 р., 02.02.10 р. було витребувано від Державного реєстратора Нижньогірської районної державної адміністрації документи, обумовлені вимогами частини 3 статті 86 Господарського кодексу України, згідно якої майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
Державний реєстратор Нижньогірської районної державної адміністрації на вимогу суду надав витребувані судом документи та повідомив, що в своїй роботі державний реєстратор керується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» № 755 від 15.05.2003 р. Статтею 24 цього Закону передбачено порядок та перелік документів, які подаються державному реєстратору юридичною особою для державної реєстрації. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами 1-7 цієї статті. Тому документ, який підтверджує виконання вимог частини 3 статті 86 Господарського кодексу України про те, що майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завірений відповідним податковим органом не передбачається ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», а також повідомив, що заявою про реєстрацію юридичної особи вважається заповнена реєстраційна картка Ф.1.
Суд зазначає, що дійсно Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» не передбачено обов'язку засновника юридичної особи для проведення державної реєстрації юридичної особи подавати державному реєстратору підтвердження майнового стану засновника - громадянина декларацією про його доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом, а отже такі документи не витребовувались від ОСОБА_1 при проведенні державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» та не повинні були надаватись відповідачем державному реєстратору для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Платником податку в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, отже будь яка фізична особа, яка отримує доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.18.1, 18.2 ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів (п.18.1.). Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку (п.18.2.).
Отже платник податку з доходів фізичних осіб зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи, якщо це прямо передбачено Законом, а фізична особа, яка отримує доходи виключно від податкових агентів, які зобов'язані подавати декларацію про доходи фізичних осіб та сплачувати цей вид податку у строки та розміри визначені законодавцем, автоматично вважається такою, що виконала зобов'язання з надання декларації.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за 2008 р. отримав дохід у вигляді заробітної платні у ТОВ «Нижньогірський райагрохим», а отже відповідач отримав у 2008 р. дохід від податкового агенту, в розумінні Закону № 889, а отже можна вважати, що відповідач виконав вимоги п.18.2. Закону № 889 та не зобов'язаний самостійно надавати в орган ДПС декларацію про його дохід, отриманий від ТОВ «Нижньогірський райагрохим».
Згідно підпункту "г", підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000року N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
На підставі пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.6.11 Наказу Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", у разі неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку. Отже законодавством України вже визначений порядок подання податкових декларацій до органів державної податкової служби України, та відповідальність, яка настає в разі порушення даного порядку.
Відповідно до п.11. ст.11 Закону України «Про державну податкову службу» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районних у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій входить - застосовування до платників податків фінансових (штрафних) санкцій, стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Суд зазначає, що пунктом 1.1 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями, далі - Закон України №2181) встановлено, що платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що платники податків наділені обов'язком подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи лише у випадку якщо такий обов'язок прямо покладений на нього законом. У Законі № 889 відсутній обов'язок подавати декларацію про майновий стан і доходи для фізичних осіб, які є засновниками господарських підприємств.
Позивач же звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, який не є платником податку в розумінні Закону України № 889. Отже суд приходить до висновку, що вищезазначені норми не розповсюджуються на відповідача, та не встановлюють відповідальності відповідача за не надання ним податкової декларації про доходи.
Що стосується посилання позивача на те, що відповідач, приховавши від оподаткування доходи, порушив вимоги ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд зазначає, що такі висновки позивача є неправомірними, необґрунтованими, адже відповідач не зобов'язаний подавати декларацію про свої доходи органам ДПІ, не є платником податку в розумінні Закону № 889, а ці норми стосуються тільки платників податку.
Суд зазначає, що законодавець саме платників податків зобов'язує надавати річну декларацію про майновий стан і доходи та визначає відповідальність саме платників податків за не виконання або не належне виконання цих вимог. Вищезазначені норми не стосуються фізичних осіб, в тому числі засновників підприємств, а отже відповідач не зобов'язаний був надавати декларацію про доходи відповідно до ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та не може нести відповідальність за невиконання цих дій.
Враховуючи вищенаведене, суд також зазначає, що дійсно відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського кодексу України, майновий стан відповідача засновника ТОВ «Нижньогірський Райагрохім» має бути підтверджений декларацією про його доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. Але відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який встановлює коло суб'єктів та об'єктів оподаткування, порядок нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб, порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкові декларації) та відповідальність за порушення норм цього Закону, відповідач не зобов'язаний подавати декларацію про дохід, отриманий ним у ТОВ «Нижньогірський Райагрохім», який є податковим агентом.
Також суд зазначає, що обов'язок фізичної особи задекларувати свої доходи кореспондується із повноваженнями органу державної податкової служби здійснювати контроль за правильністю сплати податків, однак позивач не має повноважень визначати рівень доходів фізичної особи за її видатками, оскільки непрямі методи визначення доходів фізичної особи законодавством не передбачені.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про зобов'язання відповідача задекларувати доходи з фізичних осіб.
Відповідно ч.4 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Крім того, відповідно до вимог ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Частиною 3, 4 ст. 50 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-XII (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Також п.17 ст.11 зазначеного Закону визначає право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, нормами діючого законодавства України не передбачено повноважень органів державної податкової служби звертатися до суду із вимогами про зобов'язання фізичної особи задекларувати доходи, а отже позивач не може ставити питання в судовому порядку щодо зобов'язання відповідача задекларувати отримані ним доходи.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивачем не було надано суду документів та доказів, які б підтверджували правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а також наявність повноважень позивача звертатись до суду із вищезазначеними позовними вимогами. З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для звернення до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_1 задекларувати доходи, які були ними внесені до статутного фонду при створенні ним господарського товариства, а отже позовні вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача задекларувати доходи є неправомірними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи звільнення позивача від оплати судових витрат по справі, останні не підлягають стягненню з відповідача.
У зв'язку зі складністю справи судом 19.02.10 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 24.02.10 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.