(заочне)
ун. № 759/17926/18
пр. № 2/759/2416/19
06 лютого 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Коваль О.А.
при секретарі Грень О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася у листопаді 2018 р. до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є вона є власником цієї квартири, у якій зареєстровані вона з дочкою - відповідачем ОСОБА_1 Проте, остання в зазначеній квартирі починаючи із січня 2016 року не проживає. Оскільки відповідач у спірній квартирі не проживає, своїх особистих речей там не зберігає, витрат по її утриманню не несе, а реєстрація ОСОБА_2 у цій квартирі перешкоджає ОСОБА_1 у повній мірі здійснювати своє право власності, позивач вимушена звернутись до суду із зазначеним позовом.
ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала і просила задовольнити, підтвердивши, що відповідач протягом останніх трьох років фактично не проживає у належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся у спосіб передбачений нормами ЦПК України, зокрема шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду разом з позовною заявою та додатками до неї, судових повісток за адресами місця реєстрації й фактичного місця їх проживання.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, зважаючи на належне повідомлення відповідача у справі про розгляд такої, згідно вимог ст. 128, 131 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, та дослідивши надані суду докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 28.01.1999 р., укладеному від імені позивача брокером брокерської контори № 751 на Київській універсальній біржі, належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1.
Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК україни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Разом із тим, сукупністю належних і допустимих доказів факт того, що гр. ОСОБА_2, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 дійсно не проживає протягом останніх п'яти років, як зазначено в позові, доведено не було, як і не було доведено належними, допустимими та достовірними доказами непроживання відповідача в спірній квартирі протягом одного року, згідно вимог ЦК України. У ході розгляду справи по суті встановлено, що судові документи, що направлялись відповідачу за зареєстрованим її місцем проживання у спірній квартирі були вручені ОСОБА_2, що вбачається із поштового рекомендованого повідомлення. Відтак, суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що відповідач починаючи із січня 2016 року постійно не проживає в зареєстрованому місці проживання.
Слід вказати що надані суду Акти про непроживання особи за місцем реєстрації в копіях не можуть вважатися допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні норм ЦПК України. Слід вказати і те, що для допиту свідків, ЦПК України передбачений відповідний порядок в судовому засіданні, із приведенням їх до присяги та попередження про відповідальність за неправдиві свідчення чи від дачі суду таких, які в свою чергу можуть бути відповідним доказом. Крім того, з огляду на відсутність повноважень на складання таких Актів такі оцінюється судом кретично.
Варто вказати і на те, що суд неодноразово роз"яснював стороні позивача норми ЦПК України щодо забезпечення та витребування доказів, проте жожних клопотань заявлено так і не було.
Таким чином, з урахуванням відсутності свідків, враховуючи вищенаведені норми законодавства, та оцінюючи в сукупності належність, достовірність і допустимість кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємозв'язок в сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, є не обґрунтованими і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 321, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без задоволення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд шляхом подання в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.
Суддя Коваль О.А.