Іменем України
04 березня 2019 року
Київ
справа №803/1433/16
адміністративне провадження №К/9901/33382/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №803/1433/16
за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Мачульський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,)
Короткий зміст позовних вимог
1. 26 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу № 513-о від 01 червня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для визнання причин такого пропуску поважними.
3. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Касаційна скарга аргументована тим, що судами попередніх інстанцій невірно оцінено докази, що стосуються ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом про її звільнення.
Зокрема, на поштовому повідомленні про вручення позивачу копії Наказу про звільнення від 01.06.2016 року відсутній її підпис, а тому суди дійшли помилкових висновків, що зі змістом оскаржуваного наказу позивач була ознайомлена 07.06.2016 року.
Касатор стверджує, що перебіг строку позовної давності у даній справі слід відраховувати з 23.08.2016 року - дня видачі їй трудової книжки.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року.
6. Верховний Суд ухвалою від 1 березня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
7. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
9. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
10. Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Волинської митниці ДФС № 513-о від 01 червня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.» позивача звільнено із декретної посади держаного інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника - ОСОБА_2 із займаної посади 03.06.2016 року у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби, відповідно до пункту 2 статті 83, статті 85 Закону України «Про державну службу».
13. Копію даного наказу Волинською митницею ДФС 03 червня 2016 року направлено позивачу ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
14. Вказане поштове відправлення позивач отримала 07 червня 2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення, а також супровідним листом, в якому ОСОБА_1 зазначено про необхідність звернення до Волинської митниці ДФС за отриманням трудової книжки (а.с. 31, 32).
15. Вручення поштового відправлення адресату також підтверджується випискою із сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 03.10.2016 року (а.с.33).
16. У період з 01 по 30 червня 2016 року позивач ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності (а.с. 12). Відповідно до цих листів позивачу рекомендовано приступити до роботи 01 липня 2016 року.
17. Проте, після закінчення лікарняного, з 01 липня 2016 року, ОСОБА_1 на роботу не вийшла, заробітну плату за цей період не отримувала, на лікарняному не перебувала.
На роботу прибула лише 23 серпня 2016 року для отримання трудової книжки.
Об'єктивних причин, які б вказували на наявність підстав невиходу позивача на роботу 1 липня 2016 року, судами не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилань касатора на те, що про своє звільнення ОСОБА_1 дізналася лише 23 серпня 2016 року.
18. При цьому, факт отримання позивачем 23 серпня 2016 року трудової книжки не може слугувати підставою для обчислення строків позовної давності із цієї дати з огляду на відсутність об'єктивних причин невиходу позивача на роботу 1 липня 2016 року - у зв'язку із закінченням терміну перебування на лікарняному.
19. Зважаючи на те, що позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу № 513-о від 01 червня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.» позивачем надіслано до суду тільки 23 вересня 2016 року, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті (а.с. 14), колегія суддів вважає вірними висновки судів, що така позовна заява подана із пропуском місячного строку для звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 КАС України.
20. В свою чергу, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
21. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
22. Необхідною умовою поновлення процесуального строку є поважність причин пропуску процесуального строку, тобто існування об'єктивних обставин, які всупереч волі позивача позбавляли останнього можливості скористатися своїм правом подачі позовної заяви до суду у встановлений процесуальний строк.
23. Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.
24. Зважаючи на те, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень та відповідних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску нею місячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а відтак суди вірно вказали про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
25. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
26. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
27. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
28. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді О.В.Білоус
І.Л.Желтобрюх