06 березня 2019 року справа № 580/372/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-8467-23 від 11.01.2019.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачувався єдиний соціальний внесок, а тому з наведених обставин, нарахування відповідачем єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу є необґрунтованим.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив щодо неправомірності винесення вимоги в зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску. Так, згідно інтегрованої картки платника податків з 2016 року за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску. Податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та розрахунка від 04.10.2018 року на суму штрафної санкції 953, 04 грн. і пені 1984,22 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 по справі №2340/4511/18 скасовано рішення від 04.10.2018 № НОМЕР_1. Уманським управлінням проведено коригування недоїмки зі сплати єдиного внеску - виключено з обліку штрафні санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на підставі рішення суду у справі №2340/4511/18. Проведеним аналізом встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 було помилково сплачено кошти на код платежу 71010000, замість коду платежу 71040000. В результаті невірної сплати виникла заборгованість у сумі 3611,16 грн. На основі поданої заяви платником, 04.02.2019 року контролюючим органом здійснено перерахування коштів з 71010000 на 71040000, проте податковий борг у повному обсязі сплачений не був, залишок складає 0,48 грн. Таким чином, оскільки, на сьогодні, згідно облікових даних заборгованість з єдиного внеску у платника складає 0,48 грн. податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2019 № Ф-8467-23 є чинною, сформована в межах та спосіб чинного законодавства.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
04.10.2018 рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області №0001812319 від 04.10.2018 до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 953,04 грн. та нараховано пеню - 1984,22грн.
11.01.2019 ГУ ДФС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 6548,42грн., в тому числі недоїмки в розмірі 3611,16 грн., суму штрафної санкції 953, 04 грн. і пені 1984,22 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною вимогою, позивач звернувся до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 в адміністративній справі № 2340/4511/18, яке не набрало законної сили у зв'язку з апеляційним оскарженням, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0001812319 від 04.10.2018.
Згідно інтегрованої картки платника податків контролюючим органом проведено коригування недоїмки зі сплати єдиного внеску - виключено з обліку штрафні санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Також, судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 від 22.01.2019 про перерахування помилково сплачених коштів в сумі 3610,68грн., контролюючим органом було перераховано помилково сплачені кошти з коду платежу 71010000 на 71040000.
Таким чином, згідно інтегрованої картки платника податків, залишок податкового боргу зі сплати ЄСВ складає 0,48 грн.
Не погоджуючись з вимогою № Ф-8467-23 від 11.01.2019, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, закріплені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2012 №2664-VI (далі - Закон України №2664-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України 2664-VI).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України №2664-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України №2664-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України №2664-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. (ч. 5 ст. 8 Закону України №2664-VI).
Абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону України №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до внесених змін у ст. 9 Закону України №2464-VI Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Вище вказані зміни набрали законної сили з 01.01.2018.
Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність до 2018 року сплачували єдиний внесок нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, а з 01.01.2018 сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Як встановлено судом ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок за: 2016 рік у сумі 1866 грн. 28.04.2017; 2017 рік у сумі 8448 грн. 19.04.2018; І квартал 2018 року у сумі 2457 грн. 18 коп. 17.04.2018; ІІ квартал 2018 року у сумі 2457 грн. 18 коп. 16.07.2018; ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457 грн. 18 коп. 17.10.2018. Вищевказані сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями.
Отже, за даних обставин суд приходить до висновку, що позивачем сплачувався єдиний соціальний внесок в терміни визначені Законом.
Крім того, судом враховано, що сторони не заперечують факту відсутності заборгованості більше 10 грн., як на момент прийняття вимоги (самостійно контролюючим органом зменшено зобов'язання) та і на момент прийняття рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 № 449, передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Розділом VI Інструкції також встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно приписів п. 59.1 ст. 59 ПК України, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суд наголошує на тому, що при винесенні спірної податкової вимоги, у позивача не обліковувалася заборгованість яка перевищувала граничний критерій наявного боргу, оскільки сума заборгованості самостійно зменшена контролюючим органом, а тому податкова вимога є такою, яка сформована не в межах та спосіб чинного законодавства.
Згідно частини 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2019 № Ф-8467-23.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРОПУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (20300, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя П.Г. Паламар