27 лютого 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2447/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняка С.О.,
при секретарі: Рябчич А.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2018 р. № UA 508000/2018/000015/2 та картки відмови від 01.11.2018 № UA 508030/2018/00059,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Цей показник було заявлено у митній декларації від 01.11.2018 року за №UА508030/2018/006652, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни товару. Однак, на думку позивача, у митного органу виникли необґрунтовані сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, при цьому вказано на те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, у зв'язку із чим, відповідачем прийнято оскаржуване рішення. Позивач наголошує на відсутності з його боку порушень митного законодавства, тому просить суд задовольнити позов.
Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 01.11.2018 року № UА508000/2018/000015/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2018 року №UА508030/2018/00059.
03.12.2018 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків. Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою суду від 12.12.2018 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.12.2018 року.
26.12.2018 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю його представника.
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні у зв'язку із значним обсягом документів, які потребують детального дослідження. Крім того, просить витребувати додаткові докази.
Враховуючи викладене, ухвалою від 26.12.2018 року прийнято рішення адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання на 16 січня 2019 року.
29.12.2018 року відповідачем до суду подано відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, оскільки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, а також в них були відсутні всі відомості, що б підтверджували митну вартість товару. Так, відповідач наголосив на тому, що позивачем при декларуванні не подано документів, які визначають вартість товару та підтверджують її сплату. Вважає спірне рішення законним, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
04.01.2019 року позивачем до суду подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією, викладеною у відзиві з наступних підстав. Посилаючись на приписи ч. ч. 2, 5 ст. 53 Митного кодексу України позивач зазначає, що законодавець не встановлює імперативної вимоги щодо подання декларантом саме банківського документу на підтвердження митної вартості товару, а вказує на можливість подання інших платіжних документів з яких вбачається вартість товару та можливість його ідентифікації. Відтак, на виконання вимог, встановлених митним законодавством та на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем подано відповідачу, зокрема, рахунок - фактуру (інвойс) F7275 разом із відповідною квитанцією про оплату з тими ж реквізитами. Наведене підтверджується змістом митної декларації (графа 44) та картки відмови від 01.11.2018 року № UA508030/2018/00059. Стверджує, що доводи відповідача про те, що позивачем не надано банківського документу на підтвердження факту здійснення оплати за придбаний товар, не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості. Наголошує на тому, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам положень п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, заявленої декларантом. При цьому, у рішенні відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За клопотанням представника позивача від 15.01.2019 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване його неможливістю з'явитися у судове засідання, заплановане на 16.01.2019 року через службове відрядження, підготовче засідання призначено на 06.02.2019 року.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді по справі на лікарняному станом на 06.02.2019 року, підготовче засідання відкладено на 12.02.2019 року.
Протокольною ухвалою від 12.02.2019 року підготовче провадження у справі закрито та розпочато розгляд справи по суті. Прийнято рішення про відкладення розгляду справи з технічних причин на 27.02.2019 року.
У судове засідання, призначене на 27.02.2019 року, сторони з'явилися.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву від 01.02.2019 року.
Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
25.10.2018 року позивачем придбано у резидента Австрії транспортний засіб - легковий автомобіль марки VW, "PASSAT" за 4990,00 євро.
01.11.2018 року позивачем до митного оформлення було подано на митний пост Херсон - Центральний митну декларацію № UА508030/2018/006652 на товар "Автомобіль легковий марки VW, модель "PASSAT" - 1 шт., що був у користуванні, ідентифікаційний номер (VIN) - WVWZZZ3CZEE019099, з дизельним двигуном потужністю 103 кВт, з робочим об'ємом циліндрів двигуна 1968 куб. см., тип кузова - універсал, колісна формула 4х2, загальна кількість місць для сидіння 5, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2014. Виробник "Volkswagen AG Germany", країна виробник - Німеччина.
Митна вартість товару за вказаними деклараціями була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
До декларації № UА508030/2018/006652 позивачем були подані такі документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.10.2018 року А42186199, від 01.10.2013 року ЕЕ826425, Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.10.2018 року UA305260/2018/002111, висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 29.10.2018 року АВ-485, рахунок - фактура (інвойс) від 25.10.2018 року F7275, калькуляція транспортних витрат б/н від 01.11.2018 року, висновок ХНДЕКЦ від 30.10.2018 року № 22/6541/7878, копія митної декларацій країни відправлення від 25.10.2018 року № 18АТ700200ENWYDLT4, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.003.009697-18.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: не надано висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які б містили у якості порівняльної інформації відомості про вартість авто з максимально наближеними характеристиками; не надано банківських платіжних документів, що стосуються товару та які б містили реквізити для його ідентифікації; надана до митного оформлення калькуляція щодо витрат на транспортування та страхування не має документального підтвердження; додатково наданий прайс лист не може бути взятий до уваги, через відсутність його перекладу. У відповідача наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару (звіт про оцінку ринкової вартості транспортного засобу від 01.11.2018 року №000323/27904381, отриманий за допомогою системи оцінки транспортних засобів "SchwackeNet") на рівні 8400,00 євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави, вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) від 1947 року.
01.11.2018 року відповідач направив позивачу запит про необхідність подачі додаткових документів, в якому пропонувалось надати банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару.
Надалі відповідачем повідомлено про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною ідентичних товарів, а також методу на основі віднімання (додавання) вартості, митну вартість визначено із застосуванням резервного методу згідно з наявною у відповідача інформацією.
У зв'язку з тим, відповідачем 01.11.2018 року було прийнято рішення №UА508000/2018/000015/2, яким було здійснено коригування митної вартості товару і відповідно збільшено розмір суму зі сплати обов'язкових платежів з 4990,00 до 8500,00 євро. Крім того, відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508030/2018/00059.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Митний кодекс України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У відповідності до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Приписами ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до вимог п. п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Згідно з вимогами пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною 1 ст. 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 4 ст. 58 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Крім того, п. 10 ст. 58 МК України визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.10.2018 року А42186199, від 01.10.2013 року ЕЕ826425, Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.10.2018 року UA305260/2018/002111, висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 29.10.2018 року АВ-485, рахунок - фактура (інвойс) від 25.10.2018 року F7275, калькуляція транспортних витрат б/н від 01.11.2018 року, висновок ХНДЕКЦ від 30.10.2018 року № 22/6541/7878, копія митної декларацій країни відправлення від 25.10.2018 року № 18АТ700200ENWYDLT4, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.003.009697-18
На підставі наведених документів декларантом заявлено вартість імпортованого товару - 4990,00 євро/шт.
З матеріалів справи вбачається, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, з розрахунку 8500,00 євро/шт. (інформація отримана за допомогою системи оцінки транспортних засобів "SchwackeNet").
Разом з тим, доводи відповідача про те, що позивачем до МД від 01.11.2018 року №UА508030/2018/006652 не надано висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які б містили у якості порівняльної інформації відомості про вартість авто з максимально наближеними характеристиками, судом не приймаються, тому що позивачем був поданий повний пакет документів відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 МК України, де була зазначена вартість товару.
В той же час, суд вважає помилковими посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на те, що надана до митного оформлення калькуляція щодо витрат на транспортування та страхування не має документального підтвердження, а також на відсутність перекладу додатково наданого прайс листа, так як наведені обставини згідно ч. 6 ст. 54 МК України не можуть бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.
Щодо твердження відповідача в оскарженому рішенні про те, що декларантом не надано банківських платіжних документів, що стосуються товару, та які б містили реквізити для його ідентифікації, то суд звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 53 МК України, якими передбачено, що на підтвердження митної вартості товарів до митного органу подається, зокрема, рахунок - фактура (інвойс). Відтак, зважаючи на той факт, що вказаний документ від 25.10.2018 року F7275 позивачем подавався до відповідача, що підтверджується змістом митної декларації від 01.11.2018 року №UА508030/2018/006652 (графа 44) та картки відмови від 01.11.2018 року № UA508030/2018/00059, наведене свідчить про безпідставність зазначеного твердження відповідача. При цьому, доводи митного органу про відсутність банківського документу на підтвердження факту оплати позивачем товару не може братися судом до уваги, так як вказані доводи не можуть бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару.
Крім того, в судовому засіданні був досліджений, наданий позивачем, касовий чек від 25.10.2018 та відповідний його переклад у якому, у І позиції "Надходження платежу за рахунком 7275" зазначена ціна 4990,00 євро. Також досліджений рахунок-фактура (інвойс) у перекладі "торгівельний рахунок" F7275 від 25.10.2018 де зазначений "автомобіль вживаний VW PASSAT VARIANT 2.0 TDI".
Пояснення відповідача, що звіт від 01.11.2018 року № 000323/27904381 експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню дійсної ринкової вартості транспортного засобу марки VW, модель "PASSAT" (ідентифікаційний номер (VIN) - WVWZZZ3CZEE019099) є неприйнятними, у зв'язку з невірним визначенням джерела інформації, а саме, з сайту "SchwackeNet" судом до уваги не приймаються, бо жодним нормативно - правовим актом не передбачено обов'язковості проведення експертизи із визначеного переліку сайтів.
Відповідно до ст. ст. 53 та 54 МК України, митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в договорі.
Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за вказаною позивачем ціною товару та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 року по справі № 826/8797/16, від 21.03.2018 року по справі № 803/407/16 та 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
Судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції від 27.11.2018 року в сумі 1409,60 грн.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1409,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508000/2018/000015/2 від 01.11.2018 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2018/00059 від 01.11.2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 73000) за рахунок бюджетних асигнувань Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39624611, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) сплачений судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06 березня 2019 р.
Суддя Варняк С.О.
кат. 108020200