Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 березня 2019 р. Справа № 520/654/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ), з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25.12.2014 року по дату повного розрахунку при звільнені; зобов'язати Харківській обласний військовий комісаріат здійснити нарахування та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25.12.2014 року по дату повного розрахунку при звільнені.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на день його звільнення Харківським обласним військовим комісаріатом не проведено виплати всіх сум, що належали йому при звільненні, а саме проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації. Протиправність дій відповідача щодо не проведення в повному обсязі розрахунку при звільненні встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 по справі № 820/5322/17, яка набрала законної сили 23.02.2018. На переконання ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 КЗпП України починаючи з дати звільнення по день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду від 28.01.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачеві, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача - Харківським обласним військовим комісаріатом, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив про безпідставність застосування до спірних правовідносин норм ст. 116, 117 КЗпП України, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Виходячи з наведеного вказує, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Наголошує на попуск позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд установив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Учасниками справи не оспорюється, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби перебував на фінансовому забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_2 та 25.12.2014 був звільнений з військової служби у Збройних Силах України, отримав грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 26 календарних років військової служби в сумі 49413 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 по справі № 820/5322/17 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації.
Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова суду набрала законної сили 23.02.2018.
Станом на момент звернення до суду (23.01.2019) виплату належних до сплати за рішенням суду сум перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні не проведено.
До відповіді на відзив відповідачем долучено копію розрахунку, згідно з яким проведено нарахування доплати вихідної допомоги ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації за 26 календарних років, виплату якої буде проведено після додаткового фінансування.
Згідно платіжного доручення № 96 від 24.01.2019 на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 по справі № 820/5322/17 проведено перерахування грошових коштів в сумі 32119,68 грн на розрахунковий рахунок позивача, відкритий в ХГРУ КБ "ПриватБанк".
Позивач вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи ст. 116, 117 КЗпП України, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку.
В свою чергу відповідач такі доводи вважає безпідставними, посилаючись на те, що порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, якими не передбачено виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого нормативно-правового обґрунтування спірних правовідносин.
В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до абз. 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Учасниками справи не оспорюється, що ОСОБА_1 25.12.2014 був звільнений з військової служби у Збройних Силах України, отримав грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 26 календарних років військової служби в сумі 49 413 грн.
Водночас згідно платіжного доручення повний розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні за наявності спору між позивачем та відповідачем в розмірі 32 119,68 грн. перераховано на картковий рахунок позивача лише 24 січня 2019 року.
Положеннями пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 153/2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
В свою чергу згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІ1 закінченням проходження військової і служби вважається день виключені військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установтощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Разом з тим, а ні Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", а ні Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення військовослужбовця з військової служби.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців Збройних сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічна правова позиція щодо конкуренції норм загального та спеціального права висловлена в постанові Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі № 805/4523/16-а.
Згідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне вказати таке.
Аналіз наведених вище норм матеріального права (116, 117 КЗпП України) дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Виходячи з приписів ст. 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15.
Водночас суд враховує, що із вимогами до суду про нарахування та виплату всіх належних до сплати сум, а саме одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації позивач звернувся майже через три роки після звільнення з військової служби. На момент звільнення з військової служби претензій майнового характеру щодо неповного розрахунку не заявляв.
У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи довідки Харківського обласного військового комісаріату від 07.02.2019 №59/ВФЗ про доходи позивача, за 2 останні місця перед звільненням ОСОБА_1 було нараховане грошове забезпечення в розмірі 6225,32 грн. - за жовтень 2014 року та 6225,32 грн. - за листопад 2014 року, а відтак середньомісячне грошове утримання становить 6225,32 грн., середньоденна заробітна плата, з урахуванням кількості робочих днів за повні календарні місяці жовтня та листопада 2014 року (як зазначено в довідці) становить 204,10 грн.
Загальний розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, що була виплачена позивачу, складає 81532,68 (32119,68 + 49413) грн.
Суд зауважує, що позивачеві грошова допомога при звільненні нараховується за 26 років вислуги, а тому частина такої допомоги, що припадає на кожний місяць з цих 26 років, за які виплачується така допомога, в порівнянні із середньомісячним грошовим утриманням позивача, визначеним у відповідності до Порядку № 100, становить 4,2% ((81532,68 грн./26/12 = 261,32 грн.) / 6225,32 грн. = 0,042).
Беручи до уваги неістотність суми матеріальної допомоги, що припадає на один місяць року, відносно розміру середньомісячного заробітку позивача, суд, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.
Суд зазначає, що оскільки позивач звільнився 25.12.2014, а одноразова грошова допомога остаточно йому виплачена 24.01.2019, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 1491 дні.
Отже, з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 204,10 грн., сума середнього заробітку за час затримки у 1491 дні становить 304313,10 грн. (204,10 грн. х 1491), а відтак, враховуючи принцип справедливості та співмірності, підлягають стягненню кошти в сумі 12781,15 грн. (4,2 % від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку).
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо недотримання строку звернення до суду з підстав їх необґрунтованості.
Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В контексті розгляду цієї справи відлік строку звернення до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися не з дати звільнення та не з дати коли судовим рішенням було встановлено порушення з боку відповідача в частині неповного розрахунку всіх сум при звільненні, а з дати фактичного розрахунку. В цьому випадку після остаточного погашення заборгованості перед працівником припиняється протиправна бездіяльність роботодавця, а тому саме з дати фактичного розрахунку у позивача виникає право вимоги про стягнення сум середнього заробітку з урахуванням строків, встановлених процесуальним законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково, вирішивши питання не про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату спірної суми, а шляхом стягнення з відповідача визначеної судом суми в порядку, передбаченому Постановою № 100, з урахуванням принципів співмірності, справедливості та встановлених судом обставин справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 139 КАС України, у випадках якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи зазначене суд присуджує позивачу з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25.12.2014 по 24.01.2019.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 25.12.2014 по 24.01.2019 в розмірі 12781,15 грн. (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 15 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.В.Шевченко