Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 березня 2019 р. № 520/657/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (Департамент фінансів), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 11 протоколу №111 від 09.11.2018 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, Міністерству оборони України, про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, в Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Міністерством оборони України прийнято рішення, оформлене пунктом 11 протоколу комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №111 від 09.11.2018р., яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.02.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.02.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив що позивача звільнено з військової служби у 1988 році, а інвалідність встановлено у 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення. Отже, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Окрім того, позивачем разом із заявою не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідач, Міністерство оборони України, 06.03.2019 надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивач був звільнений з військової з лав Збройних Сил в 1988 році, а інвалідність йому було встановлено у 2017 році, тобто в рази більше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби. Таким чином, на момент встановлення інвалідності, чинним законодавством не передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 05.11.1986 року по 10.02.1988 рік проходив дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР та, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан.
Згідно виписки МСЕК Серія 12 ААА № 479461 від 27.09.2017 року, позивачу 21.04.2016 року вперше встановлена IIІ група інвалідності. З 01.10.2017 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що також не ставиться під сумнів відповідачем. (а.с.15).
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_2 , виданого 10.10.2016 року (а.с.14).
Позивач, 28.12.2017 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
Листом №286/ВСЗ від 02.02.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено, що підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України немає, оскільки позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, як це передбачено законодавством.
Не погодившись з вказаною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 р. по справі №820/1930/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині відмови подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою Кабінету Міністрів Українй № 975 від 25 грудня 2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 залишено без змін.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказані обставини встановлені судовим рішенням від 17 травня 2018 р. по справі №820/1930/18 та не заперечуються сторонами, у зв'язку з чим в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню у цій справі.
На виконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до розпорядника бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Як встановлено судом, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянуто питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та прийнято рішення, оформлене протоколом №111 від 09.11.2018 року (пункт 11 протоколу), яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Також вказано, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), якого 19.05.1988 року звільнено зі строкової військової служби з прикордонних військ КДБ СРСР та 22.03.2016 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серії 12ААА №132711 від 24.04.2016), а 01.10.2017 під час повторного огляду органами МСЕК - особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії 12ААА №479461 від 27.09.2017 року). Витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Також, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п.6 ч.2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а також п.п.3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року №975, яким передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлена понад 3-місячний термін. Також зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року №975.
Позивач, вважаючи вищевказане рішення Міністерства оборони України протиправним, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, а саме чи прийнято таке рішення "на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення", суд зважає на мотиви, з яких Міністерство оборони України відмовило у призначенні допомоги, та враховує таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до ст. 41 Закону України № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон України № 2011-ХІІ) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (ч.9 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок № 975).
Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
За правилами п.3 Порядку №975 від 25.12.2013 р., днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, моментом виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - 01.10.2017, а саме: Закон України №2011-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.
Так, частиною 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ у відповідній редакції вказано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
За приписами ч.2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно з ч. 6 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону України №2011-XII, є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Отже, Законом встановлена умова, за якої право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає, і вказана умова полягає в обмеженні проміжком часу - три місяці від дня звільнення зі служби.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05.11.1986 року по 10.02.1988 рік проходив дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР, 22.03.2016 року позивачу під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання, та тільки 01.10.2017 під час повторного огляду органами МСЕК - особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії 12ААА №479461 від 27.09.2017 року).
Таким чином, оскільки у спірному випадку інвалідність позивачу встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії через 29 років після звільнення з військової служби, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, Міністерство оборони України, відмовляючи позивачу у наданні одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Стосовно доводів відповідачів, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України та ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення, суд зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 р. по справі №820/1930/18 встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та зазначено про необґрунтованість доводів відповідача щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Крім того, встановлено, що обов'язок щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності покладений саме на Міністерство оборони України.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів щодо ненадання позивачем необхідного документу про причини та обставини поранення для складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги та обов'язку Державної прикордонної служби України здійснювати виплати вказаної одноразової грошової допомоги.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код НОМЕР_4 ) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин