Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 лютого 2019 р. № 520/11454/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Панова М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу, -
Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області на проведення документальної позапланової перевірки ДП "Харківський завод шампанських вин" від 12.12.2018 №9301; визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Харківській області з проведення перевірки ДП "Харківський завод шампанських вин" на підставі наказу від 12.12.2018 №9301.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскаржуваний наказ є правомірним та прийнятим з дотриманням вимог законодавства.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено наказ Про проведення фактичної перевірки Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (ЄДРПОУ 30590422) від 12.12.2018 №9301.
Підставою для винесення відповідного наказу та проведення перевірки є п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.5.п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Однак наказ Головного управління ДФС у Харківській області на проведення перевірки ДП «Харківський завод шампанських вин» від 12.12.2018 №9301 не містить посилань на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом Головного управління ДФС у Харківській області, як податкового органу.
Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст.80 Податкового кодексу України.
Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.
Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Як вбачається зі змісту спірного наказу №9301 від 12.12.2018, контролюючим органом в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Зокрема, зазначеним пунктом передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для проведення такого виду перевірки за п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Натомість, відповідачем не конкретизовано суду та не залучено до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували вищезазначені обставини та слугували підставою для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання у контексті розуміння п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Таким чином, контролюючим органом не доведено наявність підстав у контексті розуміння 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України для проведення фактичної перевірки підприємства.
За вимогами пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Згідно з абзацом третім п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Системно проаналізувавши положення ст.ст. 75-81 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Водночас, суд звертає увагу, що в самому спірному наказі, відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.05.2018 по справі №813/3977/16.
Суд зазначає, що суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю видання, зокрема, наказу на проведення такої перевірки за відсутності належним чином зафіксованих підстав для такої перевірки.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірного наказу, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дії Головного управління ДФС у Харківській області з проведення перевірки ДП "Харківський завод шампанських вин" на підставі наказу від 12.12.2018 №9301, суд зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що за наказом №9301 від 12.12.2018 перевірку проведено не було, що свідчить про відсутність дій з боку відповідача, які позивач просить визнати протиправними. Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (вул. Лозівська, буд. 20, м. Харків, 61017, ЄДРПОУ 30590422) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 610, ЄДРПОУ 39599198) про скасування наказу - задовольнити частково.
Скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області на проведення фактичної перевірки ДП "Харківський завод шампанських вин" від 12.12.2018 №9301.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (ЄДРПОУ 30590422) сплачену суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2019 року.
Суддя М.М.Панов