Справа № 420/636/19
06 березня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Орленко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови,-
Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.01.2019р. у виконавчому провадженні №58104363, якою стягнуто з управління виконавчий збір у розмірі 16692,00грн.
Ухвалою суду від 26.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що вважає оскаржену постанову протиправною оскільки рішення суду на підставі якого було відкрито виконавче провадження виконано управлінням в добровільному порядку до моменту винесення постанови про відкриття ВП №58104363. Позивач пояснив, що оскільки у ВП №58104363 було винесено лише постанову про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00грн., то державним виконавцем не проведено об'єктивну перевірку правильності та повноти виконання судового рішення, чим порушено права позивача у виконавчому провадженні та норми ч.1, ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає умови, за яких виконавець має право застосувати стягнення виконавчого збору з боржника, та обов'язок виконавця щодо пересвідчення про невиконання боржником рішення суду зобов'язального характеру і з'ясування причин такого невиконання. На думку позивача, державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору повністю проігнорував норми права та виніс її не дочекавшись управлінням пояснення та документи, що підтверджують виконання судового рішення.
04.03.2019р. до суду від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначає, що у доданих документах до позову позивач посилається на лист-повідомлення від 28.01.2019р. про начебто виконане рішення суду від 13.11.2018р. Однак, до відділу згідно Автоматизованої системи вхідної кореспонденції, з 16.01.2019р. по 27.02.2019р. відповіді боржника щодо виконання чи невиконання рішення суду не надходило. Таким чином, відповідачем зазначено, що у державного виконавця відсутні підстави для прийняття рішення щодо закінчення виконавчого провадження та скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Водночас, відповідач наголосив про те, що зі змісту ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника під час відкриття виконавчого провадження є не правом, а обов'язком державного виконавця. При цьому, факт виконання зобов'язання по виконавчому листу до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження не впливає на обов'язок державного виконавця зазначати, про стягнення з боржника виконавчого збору в такій постанові за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, а також на його обов'язок винести відповідну постанову та що дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року по справі №750/7624/17. За таких підстав, на думку відповідача, державний виконавець приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692,00 гри. за виконавчим провадження № 581043635 від 16.01.2019р. діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для винесення такої постанови є необгрунтованими та спростовуються чинним законодавством та матеріалами виконавчого провадження.
06.03.2019р. до суду від Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області надійшла відповідь на відзив у якій позивач пояснив, що у листопаді 2018 року позивач виконав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. по справі №1540/3723/18 у повному обсязі та повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 03.04.2018 р. про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, про що свідчить відповідне рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №370 від 13.11.2018р. При цьому, позивач зазначив, що доводи відзиву відповідача по справі не спростовують факт виконання рішення, а тому постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.01.2019р. у ВП №58104363 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00грн, підлягає скасуванню.
У судовому засіданні 06.03.2019р. представник Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача повідомлявся про день та час слухання справи однак у судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. по справі №1540/3723/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №186 від 18.06.2018 року “Про відмову в призначенні пенсії”; зобов'язано Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2018 року про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили 25.10.2018р.
Як свідчать матеріали справи, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.01.2019р. відкрито виконавче провадження ВП №58104363.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.01.2019р. у ВП №58104363 стягнуто з Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір у розмірі 16692,00грн.
Зазначені постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору від 16.01.2019р. направлені на адресу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та отримані Пенсійним фондом 23.01.2019р.(а.с.9, 11).
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р.
№1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” визначено що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанови судів у адміністративних справах.
Згідно ч. 1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 4 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З аналізу вказаних норм вбачається, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження та на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.03.2018р. по справі №750/7624/17.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області приймаючи 16.01.2019р. постанову у ВП №58104363 про стягнення виконавчого збору, діяв правомірно
При цьому, під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №370 від 13.11.2018р., на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. по справі №1540/3723/18, розглянуто заяву №871/93 від 03.04.2018р. ОСОБА_1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні та відмовлено у зарахуванні в загальний стаж відповідного періоду роботи та в призначенн пенсії.
Разом з тим, суд наголошує, що виконавче провадження №58104363 було відкрито за виконавчим листом №1540/3723/18 виданим 05.12.2018р. Одеським окружним адміністративним судом щодо “зобов'язання Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2018 року про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.».
Таким чином, 13.11.2018р. Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. по справі №1540/3723/18.
Пунктом 9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.9 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене та те, що 13.11.2018р. Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. по справі №1540/3723/18, тобто до відкриття виконавчого провадження №58104363, суд приходить висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - задовольнити.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.01.2019р. у ВП №58104363 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00грн.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 06.03.2019р.
Суддя К.О. Танцюра
.