Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 березня 2019 р. № 520/442/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (94700, Луганська область, м.Ровеньки, кв. Шахтарський, 29, кв. 35, РНОКПП НОМЕР_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м.Харків, вул. Гольдбергівська, 15, код ЄДРПОУ 41247824) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд :
- визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул, Гольдбергівська, будД5 м. Харків, Код ЄДРПОу 41247824) щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.11.2017 року по 30.06.2018 року;
- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд.15 м. Харків Код ЄДРПОу 41247824) нарахувати та виплатити ОСОБА_1, пенсію за віком (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за період з 01.11.2017 року по 30.06.2018 року негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч,1 ст.371 КАС України.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач є внутрішньо переміщеної особою, перебуває на обліку Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не виплачено заборгованість зі сплати пенсійних виплат за період з 01.11.2017 по 30.06.2018 року, вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.
На виконання ухвали представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що виплата пенсії після її призупинення здійснюється на підставі рішення Комісії органу пенсійного фонду України, у зв'язку з неприйняттям такого рішення у управління Пенсійного фонду відсутні підстави для поновлення виплати пенсії позивачу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером, який здобув право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у Луганській області, був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м.Харкова, де стала на облік, як внутрішньо переміщена особа, про що видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.05.2018 року № НОМЕР_2.
Як встановлено судом, позивача було взято на облік Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на підставі заяви позивача від 02.05.2018 року з 01.11.2017 року.
В період з 01.11.2017 по 30.06.2018 року позивачу без пояснення причин не виплачувалась пенсія.
20.12.2018 року позивач через свого адвоката звернувся до відповідача щодо надання інформації про законні правові підстави невиплати пенсії.
Листом № 125/48-01 від 04.01.2019 року відповідачем повідомлено, що відповідачем нараховано пенсію ОСОБА_1Г з 01.11.2017 по 30.06.2018 року, однак не проведено її виплату у зв'язку з відсутністю відповідного порядку Кабінету Міністрів України.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості зі сплати пенсійних виплат, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Статті 19, 22,46 Конституції України передбачають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі по тексту - Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. (ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що невиплата заборгованості зі сплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 від 03.05.2018 р. (провадження № Пз/9901/20/18).
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії позивачу, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 2, 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Виходячи зі змісту ст. 3 КАС України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.
Враховуючи, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з підстав викладених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (94700, Луганська область, м.Ровеньки, кв. Шахтарський, 29, кв. 35, РНОКПП НОМЕР_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м.Харків, вул. Гольдбергівська, 15, код ЄДРПОУ 41247824) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м.Харків, вул. Гольдбергівська, 15, код ЄДРПОУ 41247824) щодо не виплати ОСОБА_1 (94700, Луганська область, м.Ровеньки, кв. Шахтарський, 29, кв. 35, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за віком за період з 01.11.2017 року по 30.06.2018 року.
Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61140, м.Харків, вул. Гольдбергівська, 15, код ЄДРПОУ 41247824) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (94700, Луганська область, м.Ровеньки, кв. Шахтарський, 29, кв. 35, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію за віком за період з 01.11.2017 року по 30.06.2018 року.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.